Зубар, МихайлоМихайлоЗубарАфанасьєва, НаталіяНаталіяАфанасьєва2026-05-052026-05-052023Зубар, М., Афанасьєва, Н. (2023). The Voids of Mariupol's Memory. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(16), 103–120. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2023.2.0710.17721/2519-4801.2023.2.07https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19507Russia's full-scale invasion of Ukraine in 2022 has left some Ukrainian cities in ruins. The towns occupied by Russian troops have become peculiar testing grounds for de-Ukrainianisation and battlegrounds of memory, where occupiers attempt to establish dominant narratives. The authors of this article aimed to examine these processes through the urban memory landscape of Mariupol. This landscape is considered a part of cultural memory, preserved and actualised through material carriers, including the city’s architectural appearance. Urban space and its transformations are seen as successive layers of memory, illustrating a particular memory hierarchy in Mariupol’s landscape across different periods. Attention is also drawn to the decision-making nature of the city authorities regarding urban development over the last hundred years. These decisions have not only shaped the urban landscape and determined a specific way of its interaction with citizens but also influenced the authorities’ vision of the city’s image and its impact on the formation of collective memory. The transformations in Mariupol throughout the twentieth and twenty-first centuries illustrate how it has become a battleground of memories, a place of forced forgetting. The text highlights how the forgetting and silencing of history have become mechanisms for manipulating collective memory. These processes are reflected in the urban space and the identity of its citizens. An overview of the changing landscape of memory between 2016 and 2022 is also provided. Regarding the formation of collective memory, the text demonstrates the changes in the landscape during the city's occupation in 2022, particularly the processes of imperative change in the urban memory landscape and the attempts of the occupation authorities to create visual images and narratives that form a new memory landscape.Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році перетворило деякі українські міста на руїни. Окуповані російськими військами населені пункти стали своєрідними полігонами деукраїнізації та полями битв за пам'ять, де окупанти намагаються створити домінуючі наративи. Автори цієї статті намагаються дослідити ці процеси через міський ландшафт пам'яті Маріуполя. Цей ландшафт розглядається як частина культурної пам'яті, що зберігається та актуалізується через матеріальні носії, зокрема архітектурний вигляд міста. Міський простір та його трансформації розглядаються як послідовні шари пам'яті. Такий підхід демонструє певну ієрархію пам'яті в ландшафті Маріуполя в різні періоди. Також звертається увага на характер прийняття рішень міською владою щодо розвитку міста протягом останніх ста років. Ці рішення формували не лише міський ландшафт та його взаємодію з мешканцями, але й бачення владою образу міста та його вплив на формування колективної пам'яті. Трансформації Маріуполя впродовж ХХ і ХХІ століть ілюструють, як він став полем битви пам'ятей, місцем примусового забуття. У тексті висвітлено, як забуття і замовчування історії стали механізмами маніпулювання колективною пам'яттю. Ці процеси відображаються на міському просторі та ідентичності його мешканців. Також представлено огляд зміни ландшафту пам'яті між 2016 і 2022 роками. У контексті формування колективної пам'яті текст демонструє зміни ландшафту під час окупації міста у 2022 році, зокрема процеси імперативної зміни міського ландшафту пам'яті та спроби окупаційної влади створити візуальні образи і наративи, які формують новий ландшафт пам'яті.enMariupolcultural memorycollective memorymemory landscapearchitectureidentityМаріуполькультурна пам'ятьколективна пам'ятьландшафт пам'ятіархітектураідентичністьСтаття