Mykytych SofiiaНікіфорова, Євгенія Юріївна2024-09-112024-09-112024Mykytych S. L. Female beauty in British literature: diachronic analysis : bachelor’s thesis : 035 Philology / supervised Yevheniia Nikiforova. Kyiv, 2024. 72 p.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/4551The present research is devoted to the analysis of the concept of female beauty from the linguistic perspectives on the basis of British literature. It examines the historical evolution of its verbalisation throughout spanning epochs, revealing profound insights into the evolution of cultural norms and societal constructs, gender roles, identity, and power dynamics within British culture, verbalised in its literature throughout the Renaissance period, Victorian era, Modernism and Postmodernism, which determines the relevance of this work. The object of the study is the concept of female beauty, in particular within British culture. The subject of the study is the language means of the verbalisation of the concept of female beauty from the perspective of the historical development of its verbalisation in British literature. The thesis aims to explore the concept of female beauty within diachronic changes in British culture, and conduct a linguistic analysis of its verbalisation in literature throughout chosen literary periods. On the lexical level, the research revolves around various language means such as parts of speech (nouns, adjectives, adverbs etc.), and on the stylistic level the analysis focuses on figures of speech and tropes (metaphors, similes etc), literary devices (allegory, symbolism etc.) and others. Accordingly, the diachronic analysis is conducted on the basis of the language means, used within such literary periods, as Renaissance, Victorian era, Modernism and Postmodernism. The analysis of the verbalisation of female beauty across four distinct literary periods has yielded several significant results. During the Renaissance period, the representation of female beauty was predominantly focused on physical appearance, aligning with the era’s idealisation of femininity, verbalised in absolute adjectives, superlatives, comparisons. In contrast, the spectrum of inner virtues was relatively narrow, primarily associated with traditional social roles such as daughter, wife, and mother. In the Victorian era, the depiction of female beauty continued to emphasise proper physical appearance, manners and behaviour, which was verbalised via such beauty standards as elegance, delicacy, softness, exquisiteness, etc. Contrastingly, female characters started embodying strength, resilience, and character depth. The Modernist and Postmodernism periods, with their ideas about female beauty overlapping, introduced fresh ideas regarding female beauty, depicting it as multifaceted and complex, exploring themes of female sexuality, inner struggles, personal autonomy, educational prospects etc.Дане дослідження присвячене аналізу концепту жіночої краси в межах британської культури, вербалізація якого базується на британській літературі різних періодів. В межах дослідження цього концепту виявляються не лише естетичні уподобання, але й глибокі культурні та соціальні норми, структури влади та інші феномени всередині певної культури, а діахронічний аналіз таких явищ дозволяє відстежувати зміни протягом різних епох, що і визначає актуальність даного дослідження. Об’єктом дослідження є концепт жіночої краси, особливо в межах британської культури. Предметом дослідження є мовні засоби вербалізації концепту жіночої краси з перспективи історичного розвитку британської літератури протягом обраних літературних періодів. Метою роботи є дослідження концепту жіночої краси в контексті діахронічних змін в британській літературі та проведення лінгвістичного аналізу її вербалізації в британській літературі протягом обраних літературних періодів. На лексичному рівні дослідження базується на аналізі різних мовних засобів, таких як частини мови (іменники, прикметники, прислівники тощо), а на стилістичному рівні аналізується використання тропів та фігур (метафор, порівнянь тощо), інших літературних засобів (алегорій, символів тощо). Відповідно, діахронічний аналіз проводиться на основі мовних засобів, використовуваних у творах таких літературних періодів, як ренесанс, вікторіанська епоха, модернізм та постмодернізм. Протягом епохи Відродження зображення жіночої краси було переважно спрямоване на фізичний вигляд, ідеалізуючи жіночність як головний стандарт краси епохи, що вербалізується абсолютними прикметниками, найвищими ступенями порівняння прикметників та прислівників, порівняннями тощо. Спектр внутрішніх якостей, на відміну від зовнішніх, був відносно вузьким, головним чином асоційованим з традиційними соціальними ролями жінки, такими як донька, дружина, мати тощо. У вікторіанську епоху зображення жіночої краси продовжило фокусуватись на належному зовнішньому вигляді, манерах і поведінці, що було вербалізовано через такі стандарти краси, як елегантність, делікатність, витонченість тощо. На відміну від періоду Відродження, жіночі персонажі почали втілювати силу, стійкість і глибину характеру. Періоди модернізму та постмодернізму внесли нові ідеї стосовно жіночої краси, зображаючи її як багатогранну і складну, досліджуючи теми жіночої сексуальності, ідентичності, внутрішньої боротьби, автономії, можливостей і т.д.enconceptbeautyBritish literaturediachronyконцепткрасабританська літературадіахроніяБакалаврська робота