Popa, C.C.Popa2026-06-042026-06-042018-06-10Popa, C. (2018). The Influence of Ordoliberalism in Europe. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, (198), 69–74. https://doi.org/10.17721/1728-2667.2018/198-3/9УДК 330.131.7JEL classification: B20, E58, F34, F3610.17721/1728-2667.2018/198-3/9https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22443From the "sick man" of Europe, as it was called after the Second World War, Germany managed to become the greatest power on the continent. This was due to hard austerity policies that perfectly suited a hard working and rigorous population. In this article I want to analyze if ordoliberalism, the German form of social liberalism that led to the country's economic miracle in the 1950s, can be the saving solution for a continent in crisis. For a more complete analysis, I studied the subject from an economical, historical, political and social perspective. Following an extensive review of existing literature I have highlighted the doctrinal confrontation between ordoliberalism and keynesianism, brought back in the spotlight by the European sovereign debt crisis. The German economic elite embrace ordoliberal values, characterized by responsibility and strict monetary rules. In response to the Eurozone crisis, they tried to spread the ordoliberal ideology across Europe. Focused on the supply side of the economy, the followers of ordoliberalism strongly opposed the expansionary fiscal and monetary policy. The power held in Europe allowed Germany to impose its own vision, centered on austerity and price stability. If ordoliberalism worked very well in Germany after the Second World War, not the same happened in the case of the Eurozone's economy. The rigor and lack of flexibility of German ordoliberalism have only further deepened the crisis and the economic problems of vulnerable countries.Із "хворої людини" Європи, як це було названо після Другої світової війни, Німеччина встигла стати найбільшою державою на континенті. Це було пов'язано з жорсткою політикою жорсткої економії, яка ідеально підходить для працьовитого й суворого населення. Автор аналізує, чи може ордолібералізм, німецька форма соціального лібералізму, яка привела до економічного дива країни в 1950-х роках, бути економічним рішенням для континенту в умовах кризи. Для більш повного аналізу вивчено предмет в економічному, історичному, політичному та соціальному аспекті. Після широкого огляду існуючої літератури звернено увагу на доктринальну конфронтацію між ордолібералізмом і кейнсіанством, що знов привернула увагу до європейської кризи суверенного боргу. Німецька економічна еліта охоплює ордоліберальні цінності, що характеризуються відповідальністю та жорсткими грошовими правилами. У відповідь на кризу єврозони еліта намагалася поширювати ордоліберальну ідеологію по всій Європі. Орієнтовані на пропозицію економіки, прихильники ордолібералізму рішуче виступили проти експансіоністської фіскальної та монетарної політики. Влада, яка прийшла в Європі, дозволила Німеччині нав'язати власне бачення, зосереджене на жорсткості та ціновій стабільності. Якщо ордолібералізм добре працював у Німеччині після Другої світової війни, то не так було в економіці єврозони. Суворість і нестача гнучкості нідерландського лібералізму ще більше поглибили кризу та економічні проблеми вразливих країн.enordoliberalismkeynesianismEurozonecrisisордолібералізмкейнсіанствоЄврозонакризаСтаття