Оврамець Валентин АнатолійовичКрусян Анжеліка Романівна2025-04-162025-04-162025-04-01Оврамець В. А. Механізми публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу в умовах цифровізації : дис. … доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Оврамець Валентин Анатолійович ; наук. кер. А. Р. Крусян. Київ, 2025. 243 с.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6230The dissertation is devoted to the substantiation of theoretical provisions and practical recommendations for improving the mechanisms of public management of intellectual potential development in the conditions of digitalization. The content of the concept of “mechanisms of public management of intellectual potential development in the conditions of digitalization” is substantiated, defining them as a set of methods, functions, tasks, tools and principles (economic, legal, moral-ethical, administrative) of influence on digital processes in the field of public management. Their implementation is based on fundamental approaches to the development of intellectual potential and involves the creation of conditions for the effective use of intangible resources in scientific, educational and innovation policy in accordance with the state strategy. The problem of identifying and effective use of intangible resources becomes especially relevant in the context of countering Russian aggression and the future restoration of the country. The experience of successful post-war restoration of other states confirms the key role of intellectual potential, which determined the conceptual principles of this study. The purpose of the study is to substantiate theoretical provisions and practical recommendations for the modernization of mechanisms for public management of the development of intellectual potential in the context of the digitalization of society. The object of research is public relations in the field of public management and the development of intellectual potential. The subject of the study is the mechanisms for public management of the development of intellectual potential in the context of digitalization. The features of the functioning of mechanisms for public management of the development of intellectual potential in the context of digital transformation are revealed based on an institutional approach. They include defining goals and principles: information (use of digital technologies), flexibility (adaptation to changes), innovation (generation and implementation of intellectual results) and algorithmic (sequential organization, monitoring and control of processes). Scientific approaches to the classification of public administration mechanisms aimed at developing national intellectual potential in the context of digital transformation are summarized. This allowed us to identify two key groups of mechanisms: functional (organizational-administrative, motivational, regulatory, financial and economic) and complementary (commercialization, scientific and educational integration, information support). Particular attention is paid to a systemic approach that ensures the coordination of these mechanisms for the development of intellectual potential. A comprehensive approach with the formation of an emergence index is considered as an additional resource for improving state innovation policy without significant material costs. It was found that the priority areas of the state policy of Ukraine in the field of management of intellectual potential development include: improving regulatory framework, creating endowment funds, strengthening the protection of intellectual property rights, modernizing the technological base of strategic industries, and developing think tanks in cooperation with state bodies. It was demonstrated that modern science, especially in the field of public administration, requires institutional platforms consisting of three components: research institutions, higher education institutions, and platforms for testing and implementing results. It is such platforms that can perform the functions of think tanks, promoting effective interaction between science and public administration. Based on the analysis of international experience in the field of public management of intellectual potential development in the context of digital transformation, key areas that require adaptation to Ukrainian realities have been identified. Among them are: structural-functional, scientific-innovative, information-digital, financial-economic, organizational-administrative, technological and institutional vectors. Given the challenges of the war and focusing on the future recovery, the search for additional financial instruments to support the sphere of science and education, which will contribute to the development of intellectual potential in the conditions of digitalization, is of particular relevance. Analysis of the current state of development of intellectual potential in Ukraine made it possible to identify the main problems that have become more acute in the conditions of digitalization. Among the key challenges of the war and post- war recovery are the transformation of innovation-investment and financial- economic subsystems, changing priorities in the production and consumption of national products, restructuring of production processes and relocation of high-tech enterprises. Additional problems: weak interaction of science, education, state, business and society; the destructive impact of the war on the economy and migration of the intellectual elite; a decrease in innovative activity and a reduction in high-tech production, which slows down the development of the country's intellectual potential. A hypothesis was formulated and confirmed using correlation-regression analysis regarding the possibility of using capital investments in intellectual assets as a key performance indicator that reflects the level of efficiency of the formation and development of intellectual potential in the conditions of war and post-war recovery processes. It is proven that the proposed model for assessing the impact of various factors on the effectiveness of the development of Ukraine's innovative potential is relevant to modern challenges and adapted to the realities of wartime and post-war recovery. The study of the legal aspects of managing the development of Ukraine's intellectual potential showed that when forming the principles of public policy, the real state and prospects for the development of the national economy, as well as the specific conditions of interaction between authorities and the public in the context of digital transformation, are not sufficiently taken into account. The main problems include weak control by law enforcement and supervisory structures, as well as insufficiently strict liability provided for by current legislation for the illegal use of copyright and related rights. This leads to a decrease in the tax base, weakening economic stability and worsening the country's international image. It is proven that to ensure the sustainable development of the country's intellectual potential, it is necessary to implement a mechanism of resource and financial management, the basis of which is targeted financing from the state budget. This requires the use of effective financial instruments of both direct and indirect influence. Particular attention should be paid to increasing funding for the scientific and educational spheres, in particular those areas that contribute to the country's defense capability. In addition, it is advisable to create specialized funds on the basis of public-private partnership. Programs that are not related to ensuring a quick victory in the war and post-war reconstruction should be financed by private capital or international assistance. For high efficiency, it is necessary to constantly monitor the use of budget funds and adjust the areas of financing. Within the framework of international support, it is envisaged to receive financial assistance in the form of loans for the development of the Innovation and Investment Fund of Ukraine. A study of the effectiveness of the institutional and information mechanism of public management of the development of Ukraine's intellectual potential made it possible to identify the main systemic obstacles and prerequisites for their emergence, as well as to assess the economic feasibility of previously implemented state initiatives. In addition, shortcomings in the regulatory framework and inefficiency of information and methodological support were identified. It was found that digitalization affects the development of intellectual potential both directly through the development of technical infrastructure and institutional environment, and indirectly, through the transformation of specific areas of intellectual potential, as well as changing goals and objectives. Possible directions of influence of digital technologies on key elements of intellectual potential are outlined and various options for effective investment in this potential at different stages of the life cycle of the relevant areas are considered. The proposed strategic directions for modernization of public management mechanisms through the development of intellectual potential based on digital technologies include three key vectors: 1. Digital transformation of public administration involves the development of initiatives to optimize public administration, the implementation of effective, secure and accessible digital services and the creation of conditions for equal access to innovative technologies. Includes the creation of flexible IT infrastructure and the integration of digital solutions in management. 2. High-performance projects for digitalization of intellectual potential are focused on developing strategic measures for digitalization of intellectual resource management functions, focusing on personalization and adaptation of services for various social and business groups. 3. Digital modernization of local and public administration institutions is aimed at developing state regional policy through digital solutions at the level of local communities and organizations, ensuring synchronization with investments of local self-government bodies and coherence in management at the regional level. The key components of the innovative model of the management mechanism for the development of Ukraine's intellectual potential in the conditions of digitalization are substantiated, including: methods (legal, administrative, financial- economic, organizational, socio-psychological); functions (planning, forecasting, organization, motivation, regulation, feedback); tasks (improvement of regulatory and legal regulation to attract investments and innovations in intellectual potential; introduction of digital innovations to develop intellectual potential and stimulate scientific and technological progress); forms (direct and indirect management); principles (general and specialized); tools (regulatory and legal, financial-economic, organizational and administrative). The main directions of state policy for the effective implementation of this model include: creating legal conditions for the innovative development of education; increasing the prestige of scientific activity; stimulating national business in terms of innovations; protecting intellectual property for the commercialization of scientific results; stimulating the introduction of the latest technologies in the digital society. To ensure the effectiveness of the functioning of the information and digital management system for the development of intellectual potential, it is proposed to create specialized centers that will focus on the development of intellectual resources. Such centers are understood as an organization whose activities are focused on generating income from the commercialization of the results of intellectual activity. The center can be organized in any organizational and legal form provided for by the Civil Code of Ukraine, depending on specific conditions. The main principles of work: submission of scientific research results for consideration by the center; main performance indicators - the number of patents, licenses, startups and royalties sold; fair distribution of royalties among researchers and institutions; active cooperation with units involved in technology transfer. Promising ways of implementing innovative digital Blockchain technologies to optimize management processes in the development of intellectual potential have been identified: 1. Use of smart contracts for intellectual property based on Blockchain. Blockchain technology and smart contracts can help reduce transaction costs and create a direct connection between authors/inventors and end users of their works, including in the area of licensing. 2. Blockchain as a platform for verifying authorship and confirming intellectual property rights. Blockchain can become a reliable tool for confirming the authenticity of rights to the results of intellectual activity. 3. Using Blockchain to stimulate the market for intellectual resources. The technology can be applied to create a platform where inventors can publish their innovations or digital works, providing information about them in registries that function as a market for intellectual resources. 4. Blockchain for unifying the global patenting and intellectual property management system. 5. Blockchain for monitoring versions of digital assets. Digital assets such as patents, scientific publications or copyrights can have different versions throughout their life cycle, which requires technology to effectively manage multiple versions of assets throughout this cycle.Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу в умовах цифровізації. Обґрунтовано зміст поняття «механізми публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу в умовах цифровізації», визначивши їх як сукупність методів, функцій, завдань, інструментів і принципів (економічних, правових, морально-етичних, адміністративних) впливу на цифрові процеси у сфері публічного управління. Їх реалізація базується на засадничих підходах до розвитку інтелектуального потенціалу та передбачає створення умов для ефективного використання нематеріальних ресурсів у науково-освітній та інноваційній політиці відповідно до державної стратегії. Проблема виявлення та ефективного використання нематеріальних ресурсів стає особливо актуальною в умовах протидії російській агресії та майбутнього відновлення країни. Досвід успішного повоєнного відновлення інших держав підтверджує ключову роль інтелектуального потенціалу, що й визначило концептуальні засади цього дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо модернізації механізмів публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу в умовах цифровізації суспільства. Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері публічного управляння розвитком інтелектуального потенціалу. Предметом дослідження є механізми публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу в умовах цифровізації. Розкрито особливості функціонування механізмів публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу в умовах цифрової трансформації на основі інституційного підходу. Вони включають визначення цілей та принципи: інформаційності (використання цифрових технологій), гнучкості (адаптація до змін), інноваційності (генерування та впровадження інтелектуальних результатів) і алгоритмічності (послідовна організація, моніторинг і контроль процесів). Узагальнено наукові підходи до класифікації механізмів публічного управління, спрямованих на розвиток національного інтелектуального потенціалу в умовах цифрової трансформації. Це дозволило виокремити дві ключові групи механізмів: функціональні (організаційно-адміністративні, мотиваційні, нормативно-правові, фінансово-економічні) та комплементарні (комерціалізації, науково-освітньої інтеграції, інформаційного забезпечення). Особливу увагу приділено системному підходу, що забезпечує координацію цих механізмів для розвитку інтелектуального потенціалу. Комплексний підхід із формуванням індексу емерджентності розглядається як додатковий ресурс для вдосконалення державної інноваційної політики без значних матеріальних витрат. З’ясовано, що пріоритетні напрями державної політики України у сфері управління розвитком інтелектуального потенціалу включають: удосконалення нормативно-правового регулювання, створення ендаумент- фондів, посилення захисту прав інтелектуальної власності, модернізацію технологічної бази стратегічних галузей та розвиток аналітичних центрів (think tanks) у співпраці з державними органами. Продемонстровано, що сучасна наука, особливо у сфері публічного управління, потребує інституційних платформ із трьох компонентів: науково-дослідних установ, закладів вищої освіти та майданчиків для апробації й впровадження результатів. Саме такі платформи можуть виконувати функції аналітичних центрів, сприяючи ефективній взаємодії науки й державного управління. На основі проведеного аналізу міжнародного досвіду у сфері публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу в умовах цифрової трансформації визначено ключові напрями, які потребують адаптації до українських реалій. Серед них виокремлено: структурно-функціональний, науково-інноваційний, інформаційно-цифровий, фінансово-економічний, організаційно-адміністративний, технологічний та інституційний вектори. Зважаючи на виклики війни та орієнтуючись на майбутнє відновлення, особливу актуальність набуває пошук додаткових фінансових інструментів для підтримки сфери науки й освіти, що сприятиме розвитку інтелектуального потенціалу в умовах цифровізації. Аналіз сучасного стану розвитку інтелектуального потенціалу в Україні дав змогу виокремити основні проблеми, які загострилися в умовах цифровізації. Серед ключових викликів війни та повоєнного відновлення – трансформація інноваційно-інвестиційної та фінансово-економічної підсистем, зміна пріоритетів у виробництві та споживанні національної продукції, перебудова виробничих процесів і релокація високотехнологічних підприємств. Додаткові проблеми: слабка взаємодія науки, освіти, держави, бізнесу й суспільства; руйнівний вплив війни на економіку та міграція інтелектуальної еліти; зниження інноваційної активності та скорочення високотехнологічного виробництва, що гальмує розвиток інтелектуального потенціалу країни. Сформульовано та за допомогою кореляційно-регресійного аналізу підтверджено гіпотезу щодо можливості використання капітальних інвестицій в інтелектуальні активи як ключового результативного показника, який відображає рівень ефективності формування і розвитку інтелектуального потенціалу в умовах війни та процесів повоєнного відновлення. Доведено, що запропонована модель оцінки впливу різноманітних факторів на ефективність розвитку інноваційного потенціалу України є релевантною сучасним викликам та адаптована до реалій воєнного часу і післявоєнного відновлення. Дослідження правових аспектів управління розвитком інтелектуального потенціалу України показало, що при формуванні засад публічної політики недостатньо враховуються реальний стан і перспективи розвитку національної економіки, а також специфічні умови взаємодії органів влади та громадськості в умовах цифрової трансформації. До основних проблем належать слабкий контроль з боку правоохоронних та наглядових структур, а також недостатньо жорстка відповідальність, передбачена чинним законодавством, за незаконне використання об’єктів авторського та суміжних прав. Це призводить до зменшення податкової бази, послаблення економічної стабільності та погіршення міжнародного іміджу країни. Доведено, що для забезпечення сталого розвитку інтелектуального потенціалу країни необхідно впроваджувати механізм ресурсно-фінансового управління, основою якого є цільове фінансування з державного бюджету. Це потребує застосування ефективних фінансових інструментів як прямого, так і опосередкованого впливу. Особливу увагу слід приділити збільшенню фінансування наукової та освітньої сфер, зокрема тих напрямів, які сприяють обороноздатності країни. Крім того, доцільно створювати спеціалізовані фонди на базі державно-приватного партнерства. Програми, що не пов'язані з забезпеченням швидкої перемоги у війні та повоєнним відновленням, повинні фінансуватися приватним капіталом або міжнародною допомогою. Для високої ефективності необхідно постійно моніторити використання бюджетних коштів і коригувати напрямки фінансування. У межах міжнародної підтримки передбачено отримання фінансової допомоги у формі кредитів для розвитку інноваційно-інвестиційного фонду України. Дослідження ефективності інституційно-інформаційного механізму публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу України дозволило визначити основні системні перепони та передумови їх виникнення, а також оцінити економічну доцільність раніше реалізованих державних ініціатив. Крім того, виявлено недоліки у нормативно-правовій базі та неефективність інформаційно-методичного забезпечення. Було встановлено, що цифровізація впливає на розвиток інтелектуального потенціалу як безпосередньо через розвиток технічної інфраструктури та інституційного середовища, так і опосередковано, через трансформацію специфічних сфер інтелектуального потенціалу, а також зміну цілей і завдань. Окреслено можливі напрями впливу цифрових технологій на ключові елементи інтелектуального потенціалу та розглянуто різні варіанти ефективного інвестування в цей потенціал на різних етапах життєвого циклу діяльності відповідних сфер. Запропоновані стратегічні напрямки модернізації механізмів публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу на основі цифрових технологій включають три ключові вектори: 1. Цифрова трансформація державного управління передбачає розробку ініціатив для оптимізації публічного управління, впровадження ефективних, безпечних і доступних цифрових послуг та створення умов для рівного доступу до інноваційних технологій. Включає створення гнучкої ІТ-інфраструктури та інтеграцію цифрових рішень в управлінні. 2. Високоефективні проекти цифровізації інтелектуального потенціалу зосереджені на розробці стратегічних заходів для цифровізації функцій управління інтелектуальними ресурсами, орієнтуючись на персоналізацію та адаптацію послуг для різних соціальних і бізнесових груп. 3. Цифрова модернізація інституцій місцевого та громадського управління спрямована на розвиток державної регіональної політики через цифрові рішення на рівні місцевих громад і організацій, забезпечуючи синхронізацію з інвестиціями місцевих органів самоврядування та узгодженість в управлінні на регіональному рівні. Обґрунтовано ключові компоненти інноваційної моделі управлінського механізму розвитку інтелектуального потенціалу України в умовах цифровізації, серед яких : методи (правові, адміністративні, фінансово- економічні, організаційні, соціально-психологічні); функції (планування, прогнозування, організація, мотивація, регулювання, зворотний зв'язок); завдання (удосконалення нормативно-правового регулювання для залучення інвестицій та інновацій в інтелектуальний потенціал; впровадження цифрових інновацій для розвитку інтелектуального потенціалу і стимулювання науково- технічного прогресу); форми (пряме та опосередковане управління); принципи (загальні та спеціалізовані); інструменти (нормативно-правові, фінансово- економічні, організаційно-адміністративні). Основні напрями державної політики для ефективного впровадження цієї моделі включають: створення правових умов для інноваційного розвитку освіти; підвищення престижу наукової діяльності; стимулювання національного бізнесу щодо інновацій; захист інтелектуальної власності для комерціалізації наукових результатів; стимулювання впровадження новітніх технологій у цифровому суспільстві. Для забезпечення ефективності функціонування інформаційно- цифрової системи управління розвитком інтелектуального потенціалу пропонується створення спеціалізованих центрів, що зосереджуватимуться на розвитку інтелектуальних ресурсів. Під такими центрами розуміється організація, діяльність якої орієнтована на отримання доходу від комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Центр може бути організований у будь-якій організаційно-правовій формі, передбаченій Цивільним кодексом України в залежності від конкретних умов. Основні принципи роботи: подання результатів наукових досліджень на розгляд центру; основні показники ефективності — кількість проданих патентів, ліцензій, стартапів та роялті; справедливий розподіл роялті серед дослідників і установ; активна співпраця з підрозділами, що займаються трансфером технологій. Визначено перспективні шляхи впровадження інноваційних цифрових технологій Blockchain для оптимізації управлінських процесів у розвитку інтелектуального потенціалу: 1. Використання смарт-контрактів для інтелектуальної власності на основі Blockchain. Технологія Blockchain і смарт- контракти можуть допомогти знижувати витрати на транзакції та створювати прямий зв’язок між авторами/винахідниками і кінцевими споживачами їхніх робіт, зокрема у сфері ліцензування. 2. Blockchain як платформа для перевірки авторства та підтвердження прав на інтелектуальну власність. Blockchain може стати надійним інструментом для підтвердження автентичності прав на результати інтелектуальної діяльності. 3. Використання Blockchain для стимулювання ринку інтелектуальних ресурсів. Технологія може бути застосована для створення платформи, де винахідники зможуть публікувати свої інновації або цифрові роботи, надаючи інформацію про них в реєстрах, що функціонують як ринок інтелектуальних ресурсів. 4. Blockchain для уніфікації світової системи патентування та управління інтелектуальною власністю. 5. Blockchain для моніторингу версій цифрових активів. Цифрові активи, такі як патенти, наукові публікації або авторські права, можуть мати різні версії протягом свого життєвого циклу, що вимагає технології для ефективного управління кількома версіями активів протягом цього циклу. Ключові слова: публічне управління, механізми управління, розвиток, інтелектуальний потенціал, інновації, цифровізація, інформаційне суспільство.ukпублічне управліннямеханізми управліннярозвитокінтелектуальний потенціалінноваціїцифровізаціяінформаційне суспільствоpublic managementmanagement mechanismsdevelopmentintellectual potentialinnovationsdigitalizationinformation society.Дисертація