ГЛАДИШКО, ЄвгеніяЄвгеніяГЛАДИШКО2026-03-172026-03-172025-04-02ГЛАДИШКО, Є. (2025). POLICY OF A SAFE EDUCATIONAL ENVIRONMENT IN SECONDARY EDUCATIONAL INSTITUTIONS: EVALUATION RESULTS. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Social Work, 1(10), 16–24. https://doi.org/10.17721/2616-7786.2024/10-1/210.17721/2616-7786.2024/10-1/2https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12940Background. The article addresses the issue of developing a policy for a safe educational environment in general secondary education institutions based on a comprehensive evaluation of current approaches and practices. The relevance of the study is determined by the growing attention to ensuring safety in educational institutions in the context of social challenges caused by the full-scale war, increasing psychological stress among participants in the educational process, and the need to integrate innovative protection mechanisms and preventive measures. In particular, under modern conditions, education requires not only the formal implementation of safety measures but also their effective integration into everyday practice, which involves the creation of clear regulations, algorithms for action in emergency situations, and the adaptation of international experience.Methods. A set of research methods was used to analyze the features of safety policy formation in secondary education institutions. A survey of social pedagogues was conducted, which made it possible to assess the level of awareness of educators regarding safety issues, particularly physical safety, psychological well-being, communication, and interaction with the community. Comparative analysis methods were used to evaluate the existing practices for ensuring a safe environment in general secondary education institutions in various regions of Ukraine. The systematization and generalization of the obtained data allowed forming a comprehensive understanding of the main challenges facing educational institutions and determining key areas for improving safety policy in education.Results. The study showed that safety policy in schools is at the stage of formation. Most educational institutions implement safety measures, but these measures need improvement in terms of documentation, algorithmization, and regulatory consolidation. There is a lack of clearly defined procedures and action algorithms for real emergency situations, which leads to fragmentation in their implementation.Conclusions. The study confirmed that the formation of a safe educational environment policy is a critically important aspect of education management. Effective safety provision in secondary education institutions requires a comprehensive approach, which includes multi-level interaction between the administration, teaching staff, students, parents, and the local community. Special attention should be given to developing mechanisms for psychological support for participants in the educational process, in particular by integrating psychosocial adaptation programs.Furthermore, the use of innovative technologies, such as video surveillance systems, digital platforms for communication, and algorithmization of processes for responding to potential threats, is important. It is proven that an effective safety policy should be based on regulatory regulation, the adaptation of international experience, and flexible responses to contemporary challenges, which will contribute to the creation of a safe, inclusive, and comfortable educational environment.Вступ. Розглянуто питання розроблення політики безпечного освітнього середовища в закладах загальної середньоїосвіти на основі комплексного оцінювання сучасних підходів і практик. Актуальність дослідження зумовлена зростанням уваги до забезпечення безпеки в освітніх установах у контексті соціальних викликів, спричиненихповномасштабною війною, збільшенням психологічної напруги серед учасників освітнього процесу, а також необхідністю інтеграції інноваційних механізмів захисту та превентивних заходів. Зокрема, у сучасних умовах освіта потребує не лише формального впровадження заходів безпеки, але і їхньої ефективної імплементації у повсякденну практику, що передбачає створення чітких регламентів, алгоритмів дій у надзвичайних ситуаціях та адаптацію міжнародного досвіду.Методи. Для аналізу особливостей формування політики безпеки у закладах середньої освіти застосовано комплекс методів дослідження. Проведено анкетування соціальних педагогів, що дало змогу оцінити рівень обізнаності освітян щодо безпекових питань, зокрема фізичної безпеки, психологічного благополуччя, комунікації та взаємодії з громадою. Використано методи порівняльного аналізу для оцінки наявних практик забезпечення безпечного середовища у закладах загальної середньої освіти різних регіонів України. Систематизація та узагальнення отриманих даних допомогли сформувати комплексне уявлення про основні виклики, що постали перед освітніми установами, а також визначити ключові напрями вдосконалення політики безпеки у сфері освіти.Результати. Дослідження показало, що політика безпеки у школах перебуває на етапі формування. Більшість закладів освіти впроваджують заходи безпеки, але вони потребують удосконалення в аспектах документального оформлення, алгоритмізації та нормативного закріплення. Спостерігаємо відсутність чітко прописаних процедур й алгоритмів дій у реальних надзвичайних ситуаціях, що призводить до фрагментарності в їхній реалізації.Висновки. Дослідження засвідчило, що формування політики безпечного освітнього середовища є критично важливим аспектом управління освітою. Ефективне забезпечення безпеки в закладах середньої освіти потребує комплексного підходу, що передбачає багаторівневу взаємодію між адміністрацією, педагогічним колективом, учнями, батьками та місцевою громадою. Особливу увагу варто приділяти розвитку механізмів психологічної підтримки учасників освітнього процесу, зокрема шляхом інтеграції програм психосоціальної адаптації. Крім того, важливим є використання інноваційних технологій, таких як системи відеоспостереження, цифрові платформи для комунікації, а також алгоритмізація процесів реагування на потенційні загрози. Доведено, що ефективна політика безпеки має базуватися на нормативному регулюванні, адаптації міжнародного досвіду та гнучкому реагуванні на сучасні виклики, що сприятиме створенню безпечного, інклюзивного та комфортного освітнього середовища.ukкомунікаціянормативно-правове регулюванняпартнерська взаємодіяполітика безпечного середовищаресурсне забезпеченнясоціально-педагогічні практикисоціальні педагогиsocial pedagoguessocio-pedagogical practicesresource supportsafe environment policypartnership interactionregulatory frameworkcommunicationСтаття