Дорошко, МиколаМиколаДорошкоАлексєйченко, ОлександрОлександрАлексєйченкоВолошенко, ІннаІннаВолошенко2026-02-272026-02-272025-10-20Дорошко, М., Алексєйченко, О., Волошенко, І. (2025). HOW POST-SOVIET COUNTRIES CAN OVERCOME THE COLONIAL PAST: THE UKRAINIAN EXPERIENCE. Аctual Problems of International Relations, 1(164), 69–75. https://doi.org/10.17721/apmv.2025.164.1.69-7510.17721/apmv.2025.164.1.69-75https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11373The article examines, through the Ukrainian case, the occupation nature of the Soviet communist regime and its colonial exploitation of the union republics from the 1920s to 1991. Using principles of historicism, systemic analysis and historical‑genetic and typological methods, the authors reconstruct how the Bolshevik center subordinated Ukraine’s political institutions and economic administration, extracted resources through centralized planning, and imposed a ruling elite largely recruited and controlled from Moscow. The study integrates classic and recent scholarship (Volobuiev; Mazlakh & Shahrai; Vynnychenko; Motyl; Shporluk; Hrynevych) and primary materials to argue that Soviet Ukraine functioned de facto as a colonially dependent territory. Special attention is paid to demographic engineering, Russification, and the Holodomor’s long‑term effects, which reshaped regional identity and undermined state‑building. The paper contends that a coherent historical policy is an essential instrument for overcoming the colonial legacy in post‑Soviet states: beyond renaming spaces, it requires confronting uncomfortable questions about the imperial character of the USSR and liberating public memory from imperial narratives. Such a policy is presented as a prerequisite for consolidating national sovereignty and international subjectivity in the post‑Soviet space.Метою статті є наукове обґрунтування на прикладі України окупаційної природи радянського комуністичного режиму та його колоніального визиску союзних республік у 1920-х—1991 рр. Спираючись на принципи історизму, системності й спеціально‑історичні методи, автори відтворюють механізми політичного підпорядкування й економічної централізації, через які більшовицький центр інституційно контролював радянську Україну, експлуатував її ресурси та формував керівну еліту, залежну від Москви. На основі класичних і нових праць (Волобуєв; Мазлах і Шахрай; Винниченко; Мотиль; Шпорлюк; Гриневич) та архівних матеріалів доводиться, що радянська Україна фактично функціонувала як колоніально залежна територія. Окрему увагу приділено демографічній інженерії, русифікації та довгостроковим наслідкам Голодомору для ідентичності й державотворення. Стаття обстоює необхідність цілісної історичної політики як інструмента подолання колоніальної спадщини в пострадянських державах: поза перейменуваннями йдеться про готовність відповідати на «незручні» запитання щодо імперського характеру СРСР і звільнення колективної пам’яті від імперських наративів. Така політика є передумовою консолідації суверенітету та міжнародної суб’єктності на пострадянському просторі.enСтаття