Лялька, Юлія МихайлівнаЮлія МихайлівнаЛялькаБєлоусова, Наталія Борисівна2026-05-012026-05-012026-04-22Лялька Ю. М. Еволюція інструментарію публічної дипломатії Великої Британії, Канади та Австралії : дис. ... доктора філософії : 291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії. Київ, 2026. 248 с.УДК 327.8:354(410+71+94)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/18787Лялька Ю.М. «Еволюція інструментарію публічної дипломатії Великої Британії, Канади та Австралії». – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» (29 – Міжнародні відносини). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026. У сучасних умовах міжнародних відносин публічна дипломатія перетворилася на один із ключових інструментів формування позитивного іміджу держави, просування її національних інтересів та встановлення ефективної комунікації з іноземними аудиторіями. Вона поєднує в собі елементи культурного обміну, інформаційної політики, освітніх програм і гуманітарного співробітництва, що дозволяє державам впливати на міжнародну громадську думку без застосування примусу чи економічного тиску. Успішна реалізація публічної дипломатії потребує не лише інституційного забезпечення, але й стратегічного підходу, адаптованого до конкретного зовнішньополітичного контексту. Саме тому вивчення моделей та інструментарію публічної дипломатії провідних демократичних країн світу, таких як Велика Британія, Канада, Австралія, є актуальним і важливим для осмислення можливостей ефективної зовнішньополітичної комунікації в умовах глобальної нестабільності та інформаційних викликів. У результаті дослідження встановлено, що Велика Британія сформувала одну з найефективніших моделей публічної дипломатії у світі. Її традиційна дипломатична практика має глибоку історію, а сучасна модель охоплює всі складові Сполученого Королівства, що зумовлює її значний вплив на міжнародну аудиторію. Засоби публічної дипломатії, зокрема Британська рада та мовник BBC, сприяють підтримці позитивного іміджу держави, забезпечуючи поширення інформації про культуру, мову, кінематограф, музику та суспільно-політичне життя Великої Британії. Виявлено, що у Канаді наявна специфічна публічна дипломатія, котра займає вагоме місце в системі реалізації зовнішньої політики, зосереджуючись на використанні інструментів «м’якої сили» та участі в міжнародних гуманітарних ініціативах. Її підходи відображають складність гуманітарної проблематики сучасного світу, що тісно пов’язана з питаннями політики, економіки, міжнародного співробітництва та цінностей. Послідовне використання зазначених механізмів сприяє зміцненню авторитету Канади на міжнародній арені, незважаючи на окремі економічні труднощі. Канада продовжує підтримувати гуманітарний вектор своєї публічної дипломатії в межах мультилатералістської традиції, водночас зберігаючи пріоритетність канадсько-американських відносин. Доведено, що Австралія також реалізує власну публічну дипломатію через інституційну мережу, головним органом якої є Департамент закордонних справ і торгівлі Австралії (ДЗСТ). Цей орган забезпечує інформаційний супровід своєї діяльності через офіційний вебресурс, де оприлюднюються стратегічні документи, звіти, плани заходів, електронні видання, що дозволяє здійснювати громадський моніторинг ефективності реалізації відповідної політики. Водночас, бюджетна політика уряду, спрямована на загальне скорочення витрат, впливає на фінансування публічної дипломатії. Незважаючи на обмежені ресурси, ДЗСТ підтримує належний рівень ефективності реалізації зазначеної діяльності. Контроль з боку Постійного комітету із зовнішньої політики, оборони та торгівлі Сенату Австралії сприяє удосконаленню інституційних практик та корекції стратегічних векторів у сфері публічної дипломатії. Визначено, що у сучасних умовах глобальної нестабільності стратегічна роль публічної дипломатії трансформувалася з допоміжного механізму в ключовий стратегічний ресурс формування репутаційного капіталу держави. Масштабна інституціоналізація зовнішньополітичних комунікацій Великої Британії, Канади та Австралії зумовила перехід від традиційно «закритих» практик до розгалужених +систем публічної взаємодії. Обраний вектор впливу дозволяє цим державам диверсифікувати свій інструментарій – від класичного культурного обміну і освітніх програм до цифрових платформ та гуманітарних ініціатив – конвертуючи потенціал «мʼякої сили» у реальні важелі міжнародного впливу. Попри спільну демократичну основу, кожна країна вибудувала унікальну архітектуру зовнішнього впливу, що відповідає її геополітичному положенню та історичній ретроспективі. Розкрито, що публічна дипломатія Канади в Україні реалізується на основі унікальної «діаспорної моделі» взаємодії державних структур, української громади та академічних кіл, яка на початковому етапі (1991-2004 рр.) забезпечило активну підтримку гуманітарного розвитку та інституційної розбудови демократичного простору. Протягом 2004-2014 років стратегія набула рис «демократичного наставництва» для експорту ліберальних цінностей та підготовки нової еліти, а після подій 2014 року – «стратегічної солідарності», де співробітництво у сфері безпеки і оборони поєдналося з потужною моральною підтримкою. Повномасштабна агресія 2022 року зумовила перехід до «дипломатії морального авторитету», яка фокусується на глобальній мобілізації союзників, цифровій адвокації та лідерстві в питаннях повоєнної відбудови України. Обгрунтовано, що еволюція британської публічної дипломатії в Україні розпочалася з етапу формування «інтелектуальних мостів» у 1991-2004 роках, але згодом трансформувалася у модель «демократичного наставництва», спрямовану на підтримку системних реформ і верховенства права. Гібридна російська агресія у 2014 році зумовала перехід до стретгії «розумної сили», яка інтегрувала культурні інструменти з допомогою у сфері оборони та стратегічними комунікаціями для протидії поширенню дезінформації. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Велика Британія перейшля до режиму «мобілізаційної дипломатії», утвердившись у ролі глобального лідера коаліційної підтримки та ключового гаранта української безпекової стійкості. Проаналізовано, що публічна дипломатія Австралії в Україні залишається найменш розвиненою серед досліджуваних країн. Основні причини цього криються як у географічній віддаленості, так і в історичних чинниках. Відносини в рамках публічної дипломатії між Австралією та Україною почали формуватися лише у 1980-х роках, а на офіційному рівні закріпилися після проголошення незалежності України. Стратегія публічної дипломатії на цьому етапі характеризувалася як «етика емпатії» і реалізовувалася за допомогою інструментів культурної співпраці через діаспору. З 2004 по 2014 роки публічна дипломатія Австралії в Україні визначається як «дипломатія доброго врядування», спрямована на підтримку демократичних інститутів та соціального капіталу. Початок російської агресії і трагедія рейсу МН17 у 2014 році стали переломними моментами, що перевели австралійську стратегію у безпеково-правову площину та утвердили державу як активного захисника міжнародного права. Сучасний етап (після 2022 р.) позначений становленням моделі «емпатичної дипломатії», в межах якої військова допомога та цифрова адвокація трансформувалися у дієвий стратегічний ресурс глобальної мобілізації та солідарності з Україною. Обґрунтовано, що стосовно реалізації публічної дипломатії України у Великій Британії, слід констатувати її фрагментарний характер. Активізація діяльності в цій сфері зазвичай обумовлена конкретними суспільно-політичними викликами. Загалом, потенціал Великої Британії у сфері публічної дипломатії на території України значно переважає можливості української дипломатії у самій Великій Британії. Яскравим прикладом цього є діяльність Британської Ради, яка забезпечує поширення інформації про англійську мову, британську культуру, систему освіти та сучасне суспільне життя. Українська публічна дипломатія, попри обмежені ресурси, спрямована на формування позитивного іміджу України як надійного партнера, відкритого до міжнародного співробітництва в різних сферах. Проаналізовано, що публічна дипломатія Австралії в Україні залишається найменш розвиненою серед досліджуваних країн. Основні причини цього криються як у географічній віддаленості, так і в історичних чинниках. Відносини в рамках публічної дипломатії між Україною та Австралією почали формуватися лише у 1980-х роках, а на офіційному рівні закріпилися після проголошення незалежності України. Водночас, українська публічна дипломатія в Австралії виявляється більш ефективною, що пояснюється присутністю української діаспори, яка, хоча й менш чисельна, ніж у Канаді, однак продовжує відігравати роль у формуванні позитивного образу України в австралійському суспільстві. Таким чином, публічна дипломатія як інструмент реалізації зовнішньої політики відіграє ключову роль у розбудові міжнародного іміджу держав, сприяючи формуванню стабільного діалогу, просуванню національних інтересів та цінностей. Досвід Великої Британії, Канади, Австралії та України засвідчує різний рівень інституціалізації, послідовності та ефективності у реалізації цього напряму, що зумовлює доцільність подальшого порівняльного аналізу в контексті глобалізаційних викликів і трансформацій міжнародного порядку. Ключові слова: публічна дипломатія, м’яка сила, зовнішня політика, імідж держави, Канада, Велика Британія, Австралія, культура, цифровізація, освітня співпраця, наукова співпраця, агресія, війна, Україна, Європа.Lyalka Y.M. The evolution of the tools of public diplomacy of Great Britain, Canada and Australia.–Qualification scientific work as a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in speciality 291 «International Relations, Public Communications and Regional Studies» (29 – International Relations). – The Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. – The Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. – Kyiv, 2026. In the contemporary context of international relations, public diplomacy has become one of the key instruments for shaping a positive image of a state, promoting its national interests, and establishing effective communication with foreign audiences. It combines elements of cultural exchange, information policy, educational programs, and humanitarian cooperation, enabling states to influence international public opinion without resorting to coercion or economic pressure. The successful implementation of public diplomacy requires not only institutional support but also a strategic approach adapted to a specific foreign policy context. Therefore, the study of models and tools of public diplomacy in leading democratic countries such as the United Kingdom, Canada, and Australia is both relevant and important for understanding the possibilities of effective foreign policy communication in conditions of global instability and information challenges. The study has found that the United Kingdom has developed one of the most effective models of public diplomacy in the world. Its traditional diplomatic practice has deep historical roots, while its modern model encompasses all components of the United Kingdom, ensuring a significant impact on international audiences. Public diplomacy instruments, including the British Council and the BBC, contribute to maintaining a positive national image by disseminating information about British culture, language, cinema, music, and socio-political life. It has been identified that Canada possesses a distinctive model of public diplomacy, which occupies an important place in the implementation of its foreign policy, focusing on the use of “soft power” instruments and participation in international humanitarian initiatives. Its approaches reflect the complexity of contemporary humanitarian issues closely linked to politics, economics, international cooperation, and values. The consistent use of these mechanisms strengthens Canada’s authority on the international stage, despite certain economic challenges. Canada continues to support the humanitarian dimension of its public diplomacy within a multilateralist tradition while maintaining the priority of Canada–U.S. relations. It has been demonstrated that Australia also implements its public diplomacy through an institutional network, with the Department of Foreign Affairs and Trade (DFAT) as its main body. This institution ensures informational support through its official website, where strategic documents, reports, action plans, and electronic publications are made publicly available, allowing for public monitoring of policy implementation. At the same time, government budget policies aimed at overall expenditure reduction affect the funding of public diplomacy. Despite limited resources, DFAT maintains an adequate level of effectiveness in implementing these activities. Oversight by the Senate Standing Committee on Foreign Affairs, Defence and Trade contributes to improving institutional practices and adjusting strategic directions in public diplomacy. It has been established that under conditions of global instability, the strategic role of public diplomacy has evolved from a supplementary mechanism into a key strategic resource for building a state’s reputational capital. The large-scale institutionalization of foreign policy communications in the United Kingdom, Canada, and Australia has led to a transition from traditionally “closed” practices to extensive systems of public engagement. This chosen vector of influence allows these states to diversify their toolkit – from traditional cultural exchange and educational programs to digital platforms and humanitarian initiatives – transforming the potential of “soft power” into real instruments of international influence. Despite a shared democratic foundation, each country has developed a unique architecture of external influence corresponding to its geopolitical position and historical trajectory. It has been revealed that Canada’s public diplomacy in Ukraine is implemented through a unique “diaspora model” of interaction between state institutions, the Ukrainian community, and academic circles. At the initial stage (1991–2004), this model ensured active support for humanitarian development and democratic institution-building. Between 2004 and 2014, the strategy acquired features of “democratic mentorship,” aimed at exporting liberal values and training a new elite, while after 2014 it evolved into a model of “strategic solidarity,” combining cooperation in security and defense with strong moral support. The full-scale aggression of 2022 led to a transition toward “diplomacy of moral authority,” focused on global mobilization of allies, digital advocacy, and leadership in Ukraine’s post-war reconstruction. It has been substantiated that the evolution of British public diplomacy in Ukraine began with the formation of “intellectual bridges” in 1991–2004, later transforming into a model of “democratic mentorship” aimed at supporting systemic reforms and the rule of law. The hybrid Russian aggression in 2014 prompted a shift to a “smart power” strategy, integrating cultural tools with defense assistance and strategic communications to counter disinformation. Following the full-scale invasion in 2022, the United Kingdom transitioned to a “mobilization diplomacy” mode, establishing itself as a global leader in coalition support and a key guarantor of Ukraine’s security resilience. It has been analyzed that Australia’s public diplomacy in Ukraine remains the least developed among the countries studied, due to both geographical distance and historical factors. Public diplomacy relations between Australia and Ukraine began to form in the 1980s and were institutionalized after Ukraine gained independence. At this stage, the strategy can be described as an “ethics of empathy,” implemented through cultural cooperation instruments via the diaspora. From 2004 to 2014, Australia’s public diplomacy in Ukraine evolved into a “good governance diplomacy,” aimed at supporting democratic institutions and social capital. The onset of Russian aggression and the MH17 tragedy in 2014 became turning points that shifted Australia’s strategy into the security and legal domain, establishing it as an active defender of international law. The current stage (after 2022) is marked by the emergence of an “empathetic diplomacy” model, where military assistance and digital advocacy have become effective tools for global mobilization and solidarity with Ukraine. It has been substantiated that Ukraine’s public diplomacy in the United Kingdom remains fragmented. Its activation is usually driven by specific socio-political challenges. Overall, the potential of the United Kingdom in the field of public diplomacy in Ukraine significantly exceeds the capabilities of Ukrainian diplomacy in the UK. A vivid example is the activity of the British Council, which promotes the English language, British culture, education system, and contemporary social life. Despite limited resources, Ukrainian public diplomacy is aimed at forming a positive image of Ukraine as a reliable partner open to international cooperation in various fields. It has also been analyzed that Australia’s public diplomacy in Ukraine remains the least developed among the countries studied. However, Ukrainian public diplomacy in Australia appears to be more effective, which can be explained by the presence of the Ukrainian diaspora, which, although smaller than in Canada, continues to play a role in shaping a positive image of Ukraine in Australian society. Thus, public diplomacy as an instrument of foreign policy plays a key role in building the international image of states, facilitating stable dialogue, and promoting national interests and values. The experience of the United Kingdom, Canada, Australia, and Ukraine demonstrates different levels of institutionalization, consistency, and effectiveness in implementing this area, which underscores the need for further comparative analysis in the context of globalization challenges and transformations of the international order. Keywords: public diplomacy, soft power, foreign policy, state image, Canada, United Kingdom, Australia, culture, digitalization, educational cooperation, scientific cooperation, aggression, war, Ukraine, Europe.ukпублічна дипломатіям’яка силазовнішня політикаімідж державиКанадаВелика БританіяАвстраліякультурацифровізаціяосвітня співпрацянаукова співпрацяагресіявійнаУкраїнаЄвропа.public diplomacysoft powerforeign policystate imageCanadaUnited KingdomAustraliaculturedigitalizationeducational cooperationscientific cooperationaggressionwarUkraineEurope.Дисертація