Шалак, ОксанаОксанаШалак2026-03-092026-03-092024-12-26Шалак, О. (2024). Микола Білозерський і його "Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц (1831–1861)": де закінчуються спогади і починається фольклор. Шевченкознавчі студії, 1(27)), 230–248. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).2/230-248УДК82-6:304 "044.7"Білозерський10.17721/2410-4094.2024.1(27).2/230-248https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11959Background. Creating a source base for reconstruction of biography is one of the most urgent problems of biography. Little is known about the folklorist Mykola Bilozerskyi, the history of the study of his activities, which began with the obituary, includes the names of A. Krymskyi, B. Kyrdan, and N. Barabash, whose works only outline the main directions of research. The article by M. Bilozersky “Taras Grigoryevich Shevchenko according to the memoirs of various persons (1831–1861)” belongs to the undeservedly left on the margins of Shevchenko studies. The goal is to study the memories of Shevchenko as a kind of folklore material important for specialists. Methods. There are fundamental scientific methods of analysis and synthesis, as well as historical methods that are based on historicism and objectivity and allow the interpretation of biographical principles. That allows us to highlight the most important at recollection expressed by M. Bilozersky, to create folk ideas about the figure of T. Shevchenko, recorded in folklore. Results. Thanks to the analysis, it was found that among the memoirs of Vasyl Tarnovskyi (senior), Viktor Zabyla, Oleksiy Senchyl-Stefanovskyi, Andrii Lyzogub, and Mykhailo Lazarevskyi, M. Bilozerskyi published tales, legends, and folklore stories of an anecdotal nature, which are of great importance for folkloristics. These plots, on the one hand, are a continuation of the tradition of sacralization of the hero, and on the other, they are an interpretation of the figure in a social and everyday and ironic way. Samples are marked not only by signs of orality, collective creation, but also have variants, which are defining features of folklore. Some contain characteristic folklore concepts that add traditionality to the narratives. Conclusions. M. Bilozerskyi worked using folkloristic methods: he directed the narration with questions, focused the narrator's attention on the essential. Recording memories of T. Shevchenko, the folklorist was able to recreate a kind of folk poetic "semantic field" in which Shevchenko's genius was formed. To this day, his records have weight as one of the first publications of folklore about T. Shevchenko.Вступ. Створення джерельної бази для реконструкції біографії – одна з найактуальніших проблем біографіки. Про фольклориста Миколу Білозерського досі відомо небагато, історія вивчення його діяльності, розпочата некрологом, охоплює імена А. Кримського, Б. Кирдана, Н. Барабаш, у працях яких тільки окреслено основні напрями дослідження. Стаття М. Білозерського "Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц (1831–1861)" належить до незаслужено залишених на маргінесі шевченкознавства. На меті – вивчення споминів про Шевченка як своєрідного фольклорного матеріалу, важливого для фахівців. Методи. У дослідженні використано загальнонаукові методи аналізу й синтезу, а також джерелознавчі методи, що ґрунтуються на основі історизму та об’єктивності й уможливлюють вивчення біографічних джерел. Вони дають змогу узагальнити найважливіше у спогадах, переказаних М. Білозерським, відтворити народні уявлення про постать Т. Шевченка, зафіксовані у фольклорі. Результати. Завдяки аналізу виявлено, що серед спогадів Василя Тарновського (старшого), Віктора Забіли, Олексія Сенчила-Стефановського, Андрія Лизогуба, Михайла Лазаревського М. Білозерський опублікував перекази, легенди та фольклорні сюжети анекдотичного характеру, що мають вагоме значення для фольклористики. Ці сюжети з одного боку – продовження традиції сакралізації героя, з іншого – осмислення постаті в соціально-побутовому та іронічному ключі. Зразки позначені не тільки ознаками усності, колективності творення, а й мають варіанти, що є визначальними рисами фольклору. Окремі містять характерні фольклорні концепти, що додають наративам традиційності. Висновки. М. Білозерський працював, використовуючи фольклористичні методи: спрямовував нарацію запитаннями, зосереджував увагу оповідача на істотному. Фіксуючи спогади про Т. Шевченка, фольклорист зміг відтворити своєрідне народнопоетичне «семантичне поле», у якому сформувався геній Шевченка. Його записи донині мають вагу як одна з перших публікацій фольклору про Т. Шевченка.ukMykola BilozerskyiTaras ShevchenkofolklorebiographyvariabilityoralitycollectivityМикола БілозерськийТарас ШевченкофольклорбіографіяваріативністьусністьколективністьСтаття