Самойлов, Вадим ПавловичВадим ПавловичСамойловСтрижевська, Анжела Анатоліївна2026-03-262026-03-262026-03-25Самойлов В.П. Спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру в правовій системі України : дис. ... доктора філософії : 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Київ, 2026. 231 с.УДК 343.2/7 (477)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13829Самойлов В.П. Спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру в правовій системі України. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття доктора філософії з галузі знань 08 “Право” за спеціальністю 081 “Право”. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026 рік. Дисертаційне дослідження присвячене аналізу інституту спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру у правовій системі України. Із цією метою досліджено доктринальні погляди, що існують в зарубіжній та українській науці, які стосуються спеціальної конфіскації. Встановлено, що в зарубіжній науці конфіскацію розглядають перш за все як інструмент вилучення майна, пов’язаного із протиправною діяльністю. В свою чергу в українській науці в частині спеціальної конфіскації майна домінував вектор дослідження спеціальної конфіскації, який полягав у визначенні її галузевої приналежності: чи це захід кримінально-правового характеру, чи захід кримінального процесуального характеру. На основі наявних доктринальних поглядів обґрунтовано міждисциплінарне розуміння спеціальної конфіскації із економічних, соціальних та правових позицій. Встановлено, що із економічного погляду спеціальна конфіскація є засобом детінізації економіки. Із соціальної точки зору спеціальна конфіскація є заходом громадського порядку, який виконує функції відновлення соціальної справедливості та встановлення форм соціального контролю за злочинністю. В свою чергу із правової точки зору спеціальна конфіскація є інститутом кримінального права, що регулює застосування різних форм класичного обвинувального кримінально-правового конфіскаційного режиму, який полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави майна, яке має певний прямий або опосередкований зв’язок із кримінальним правопорушенням або діянням, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ОЧ КК. Обґрунтовано концепцію майна, що підлягає спеціальній конфіскації. З економічної точки зору групи майна, що підлягають конфіскації, складаються з: майна, яке є доходами від кримінального правопорушення; майна, що використовується для фінансування тіньової економіки із кримінально-правовим елементом; засобів виробництва, що застосовуються у тіньовій економіці із кримінально-правовим елементом; а також майна, вилученого з цивільного обороту. Обґрунтовано, що із соціальної точки зору концепція майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, доповнюється предметами, які незалежно від їх економічної ролі, є небезпечними для правопорядку. Із юридичної точки зору майно, що підлягає спеціальній конфіскації, виокремлюється за критерієм його прямого або опосередкованого зв’язку із кримінальним правопорушенням або суспільно небезпечним діянням, що підпадає під ознаки діяння, встановленого ОЧ КК. Досліджено генезу розвитку спеціальної конфіскації в окремих джерелах (пам’ятках) права різних історичних епох, з урахуванням чого встановлено, що певні прояви спеціальної конфіскації притаманні праву України різних історичних періодів. Крім цього, досліджено міжнародні зобов’язання України, з яких випливає необхідність застосування спеціальної конфіскації у разі вчинення певних категорій кримінальних правопорушень, а також досвід застосування спеціальної конфіскації у кримінальному праві Сполучених Штатів Америки, Об’єднаного Королівства та держав-членів ЄС. Встановлено, що спеціальна конфіскація незалежно від локальної термінології є притаманна кримінальному праву всіх без винятку досліджених країн. Охарактеризовано місце, яке спеціальна конфіскація посідає у системі заходів кримінально-правового характеру. Встановлено, що у силу специфічного змісту окремих форм спеціальної конфіскації остання посідає особливе місце у системі таких заходів, яка, будучи заходом безпеки, володіє окремими ознаками, які не є характерними для інших заходів, водночас спеціальна конфіскація не є заходом, що становить зміст кримінальної відповідальності. Обґрунтовано, що окремим формам спеціальної конфіскації притаманна каральна функція, що загалом не притаманно іншим заходам кримінально-правового характеру, які не входять у зміст покарання. Виокремлено форми спеціальної конфіскації та досліджено їх ознаки, а також їх співвідношення між собою. До таких форм віднесено спеціальну конфіскацію майна, що є власністю засудженого або особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ОЧ КК; спеціальну конфіскація майна, на яке право власності не виникає; еквівалентну конфіскацію; спеціальну конфіскацію незалежно від притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи у випадках, встановлених Конвенцією ОЕСР про боротьбу з підкупом іноземних службових осіб у міжнародних ділових операціях; спеціальну конфіскацію майна третьої особи; спеціальну конфіскацію майна, що становить предмет незаконного збагачення. Крім цього, проаналізовано вади, які виникають у співвідношенні спеціальної конфіскації та інших обвинувальних або необвинувальних конфіскаційних режимів. Запропоновано правозастосовні підходи щодо вирішення певних правових ситуацій, які напряму пов’язані із виокремленими проблемами у співвідношенні спеціальної конфіскації з іншими конфіскаційними режимами та у співвідношенні різних форм спеціальної конфіскації між собою. Досліджено принцип пропорційності втручання у власність особи при застосуванні спеціальної конфіскації, який випливає із Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і сталої практики Європейського суду з прав людини. Проаналізовано юридичну конструкцію спеціальної конфіскації. Встановлено, що юридична конструкція спеціальної конфіскації характеризується окремими законодавчими «неточностями», при чому певні характеристики компонентів цієї конструкції не узгоджуються між собою, породжуючи колізії не лише у співвідношенні із конфіскацією майна як видом покарання та видом заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи за предметною характеристикою цих двох заходів, але і у своєму власному нормативно-правовому регулюванні. Обґрунтовано, що віртуальні активи як специфічний предмет сучасної економіки слід вважати майном, а тому такими, що можуть підлягати спеціальній конфіскації. Запропоновано основні напрями покращення нормативно-правового регулювання інституту спеціальної конфіскації у кримінальному праві України. Здійснено аналіз показників судової статистики України за період 2021 - 2024 років. Встановлено, що найбільш часто спеціальна конфіскація застосовувалася у зв’язку із вчиненням кримінальних правопорушень проти довкілля, у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг, проти здоров’я населення, проти власності та кримінальних правопорушеннях проти громадської безпеки. Виявлено тенденцію стрімкого зростання застосування спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях проти основ національної безпеки та кримінальних правопорушеннях проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Встановлено неповноту даних судової статистики для повноцінного аналізу застосування інституту спеціальної конфіскації. Досліджено наявні тенденції судової практики щодо застосування норм про спеціальну конфіскацію протягом зазначеного періоду. Встановлено поширеність застосування принципу пропорційності відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлено, що спеціальна конфіскація майна, яке є доходами від вчинення кримінального правопорушення, є малопоширеною. У частині застосування спеціальної конфіскації майна третьої особи виокремлено такі тенденції: елементи застосування правозастосовної фікції про те, що суб’єктивна ознака недобросовісної третьої особи не підлягає встановленню у контексті третіх осіб, які не мають майнового інтересу попри те, що формально є власниками майна; транзитивне поширення правил застосування інших форм спеціальної конфіскації на спеціальну конфіскацію майна третіх осіб; наявність вад у вирішенні судами питання про співвідношення спеціальної конфіскації майна третіх осіб та еквівалентної конфіскації. У частині еквівалентної конфіскації встановлено, що остання набуває поширення у правозастосовній практиці, водночас бувають елементи неправильного визначення судами її співвідношення з іншими формами спеціальної конфіскації. При цьому спеціальна конфіскація незаконного збагачення характеризується поодинокими випадками. Не виявлено жодного прикладу застосування спеціальної конфіскації незалежно від притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи у випадках, встановлених Конвенцією ОЕСР про боротьбу з підкупом іноземних службових осіб у міжнародних ділових операціях. Виявлено як позитивні тренди такої практики, наприклад, широке застосування принципу пропорційності при застосуванні спеціальної конфіскації, так і характерні прояви, що свідчать про непослідовність судової практики. Запропоновано напрями покращення судової практики. Дисертація має важливе теоретичне та практичне значення. Наукова новизна дослідження полягає в міждисциплінарному теоретичному обґрунтуванні спеціальної конфіскації як засобу детінізації економіки, заходу забезпечення громадського порядку та інституту кримінального права; обґрунтуванні концепції зв’язку майна, що підлягає конфіскації, із кримінальним правопорушенням або суспільно небезпечним діянням, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ОЧ КК; виокремленні окремих форм спеціальної конфіскації, дослідженні їх взаємозв’язку між собою та з іншими конфіскаційними режимами, а також обґрунтуванні правозастосовних підходів до вирішення певних кримінально-правових ситуацій. Визначено напрями удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність у частині регулювання спеціальної конфіскації, а також окремі напрями покращення судової практики. Ключові слова: спеціальна конфіскація, принцип пропорційності, кримінальна статистика, шкода, кримінальне право, конфіскація майна, незаконне збагачення, легалізація (відмивання) доходів, кримінальна відповідальність, тіньова економіка, принцип верховенства права, злочинність.Samoilov V. Special Confiscation as a Criminal-Law Measure in the Legal System of Ukraine. PhD thesis (manuscript). - Qualifying scientific work on the rights of manuscript. The thesis to obtain the degree of Doctor of Philosophy in the field of knowledge 08 “Law” in the speciality 081 “Law”. Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2026. The research work provides results of a comprehensive doctrinal analysis of special confiscation as a measure of criminal-law nature in Ukraine’s legal system. Pursuing this, the doctrinal views of international and Ukrainian science regarding special confiscation are analized. A review of foreign doctrine demonstrates that confiscation is predominantly conceived as an asset-recovery instrument aimed at property connected - directly or indirectly - to unlawful activity. In contrast, Ukrainian scholarship has historically focused on the branch affiliation of special confiscation: whether it should be treated as a measure of criminal law or as a criminal-procedural measure. Building on both strands, the thesis advances an interdisciplinary understanding of special confiscation and articulates its functions and legal effects through three complementary lenses. Economically, special confiscation is argued to be a tool to combat shadow economy: it attacks criminal proceeds, financial instruments and production means employed in the shadow sector of economy with a criminal-law element, thereby reducing incentives for acquisitive crime and preventing criminal capital from re-entering lawful markets. Socially, it is conceptualized as a public-order measure serving aims of restorative justice and social control over crime: by removing dangerous items and illicit assets, it contributes to the re-establishment of fair economic conditions and public trust. Legally, special confiscation is examined as a criminal law measure that governs the compulsory, uncompensated transfer—by court order—of property with a direct or indirect nexus to a criminal offence (or socially dangerous conduct). This paper substantiates a structured concept of property subject to special confiscation. From the economic perspective, such property comprises: (1) proceeds of crime; (2) assets used to finance the shadow economy with a criminal-law element; (3) means of production employed in that shadow economy; and (4) property withdrawn from civil circulation. From the social perspective, the concept is complemented by per se dangerous items - objects that are inherently hazardous for public order irrespective of their economic role. From the legal perspective, the decisive criterion is the quality of connection (direct or indirect) to a criminal offence or to socially dangerous conduct, with due regard to proportionality and individual circumstances. A historical analysis traces the genesis of special-confiscation-type measures across different epochs and legal sources, showing that functional equivalents of special confiscation have been present - under diverse terminologies and rationales - throughout the evolution of Ukrainian law. The work further maps international obligations that require or encourage special confiscation for particular offence categories and undertakes a comparative survey of criminal law legislation in this regard in the United States, the United Kingdom and EU Member States. The comparative findings support the conclusion that special confiscation - regardless of local nomenclature - constitutes a core component of contemporary criminal-law responses to acquisitive crime. The thesis clarifies the systemic place of special confiscation among measures of criminal-law character. Owing to the specificity of certain forms, special confiscation occupies a distinct, security-oriented position: while not forming part of the punitive content of criminal liability, it may in some configurations display punitive features atypical of other non-punitive measures. To remove ambiguity and ensure consistent application, the study identifies and analytically distinguishes the principal forms of special confiscation, namely: (i) confiscation of property owned by the convicted person (or by a person who committed socially dangerous conduct falling under the Special Part); (ii) confiscation of property to which ownership cannot arise; (iii) equivalent confiscation; (iv) special confiscation irrespective of bringing a natural person to criminal liability in the cases provided by the OECD Anti-Bribery Convention; (v) special confiscation of third-party property; and (vi) special confiscation of property constituting illicit enrichment. For each form, the research discusses the legally relevant connection to the offence, evidential thresholds, the role of good/bad faith, and safeguards for bona fide owners. Also, this paper analyzes frictions between regimes: (1) between special confiscation and confiscation as punishment; (2) between special confiscation and measures applicable to legal entities; (3) between special confiscation and criminal procedure confiscation; and (4) internal frictions among the forms of special confiscation themselves. The dissertation documents legislative inaccuracies and internal inconsistencies in the current construction (terminology, cross-references, scope of objects, and overlap with procedural provisions), which generate conflicts both inter-regime and intra-regime. Particular attention is paid to the transposition of rules across forms (e.g., borrowing standards designed for one form to decide cases under another), to the use of legal fictions in matters of third-party bad faith, and to the borderline between third-party confiscation and equivalent confiscation. The study argues that virtual assets meet the attributes of “property” under Ukrainian law and, accordingly, may be subject to special confiscation, with the caveat that their intangible and volatile nature requires clearer tracing standards. Given the constitutional protection of property and Ukraine’s commitments under the European Convention on Human Rights, the thesis systematically examines the principle of proportionality under Article 1 of Protocol No. 1 and the fair-balance test developed in the case-law of the European Court of Human Rights. Special confiscation is generally analyzed as control of the use of property, which triggers a proportionality assessment sensitive to the legitimate aim, the availability of less intrusive means, the individual circumstances of the owner, and the overall burden imposed by the measure. The work offers criteria - grounded in the Court’s jurisprudence - for calibrating confiscation orders, especially where the property has predominantly lawful uses, was used once as an instrumentality, or where the offence is not grave. An empirical chapter presents a statistical analysis of Ukrainian court data for 2021–2024. Special confiscation most frequently accompanied offences against the environment, in the sphere of official/professional activity linked to public services, against public health, against property, and against public safety. The data reveal a marked upward trend in special confiscation for offences against national security and against peace, the security of humanity and the international legal order. At the same time, the incompleteness of court statistics limits a fully representative assessment of the institute’s application and underscores the need for improved data collection and categorization. The practical significance of the study is as follows. Firstly, it arises from the interdisciplinary theoretical substantiation of special confiscation as a measure to combat the shadow economy, a measure to ensure public order and the institution of criminal law; substantiation of the concept of the connection of property subject to confiscation with a criminal offense or a socially dangerous act that falls under the characteristics of an act provided for by the Special Part of the Criminal Code; isolation of individual forms of special confiscation, study of their differences and frictions, as well as substantiation of law enforcement approaches to resolving certain criminal law situations. Directions for improving the legislation on criminal liability in terms of regulating special confiscation, as well as individual directions for improving judicial practice, are identified. Keywords: special confiscation; principle of proportionality, criminal statistics, damage, criminal law, confiscation of property, illicit enrichment, money laundering, criminal liability, shadow economy, principle of the rule of law, criminality.ukспеціальна конфіскаціяпринцип пропорційностікримінальна статистикашкодакримінальне правоконфіскація майнанезаконне збагаченнялегалізація (відмивання) доходівкримінальна відповідальністьтіньова економікапринцип верховенства правазлочинність.special confiscationprinciple of proportionalitycriminal statisticsdamagecriminal lawconfiscation of propertyillicit enrichmentmoney launderingcriminal liabilityshadow economyprinciple of the rule of lawcriminality.Дисертація