Щирук, М.ММ.МЩирук2026-06-172026-06-172024Щирук, М. (2024). The procedural role of defense counsel in investigative (search) actions in cases of embezzlement, misappropriation of property or abuse of office. Вісник кримінального судочинства(1), 250–268. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/250-26810.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/250-268https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23763The article summarises the regulatory novelties introduced by the 2012 Criminal Procedure Code of Ukraine, the Order of the Prosecutor General’s Office No 112 of 15 May 2024 and the Order of the Ministry of Justice No 2111/5 of 2 June 2023, and systematises the latest case‐law of the Supreme Court and the High Anti-Corruption Court on the admissibility of evidence obtained during searches and covert investigative (detective) actions in proceedings under Article 191 of the Criminal Code of Ukraine. An analysis of 42 Supreme Court (Criminal Cassation Court) rulings from 2023–2024 shows that the main grounds for excluding evidence are investigators’ excess of the search warrant’s scope, the absence of uninterrupted video-recording, and failure to declassify authorisations for covert actions. The study focuses on defence counsel’s tactics: (1) continuous personal video-recording of a search with immediate entry of objections into the official record; (2) challenging the notice of suspicion on grounds of unsubstantiated loss calculations and procedural flaws; and (3) initiating repeat financial-and-economic examinations in accredited private institutions, which often reduces the loss amount below the statutory qualifying threshold. A step-by-step defence algorithm is proposed: demand disclosure of the covert-action authorisation; conduct a technical audit of the recording media with a phonoscopic expert; file a complaint under Article 303 of the Criminal Procedure Code; and, where necessary, submit a motion for a repeat examination—attaching the alternative expert’s consent and proof of accreditation. Methodologically, the research combines formal-dogmatic, system-structural and comparative-legal analysis, supplemented by semi-structured interviews with practising experts and defence lawyers. Its practical value lies in developing an integrated model of defence actions capable of minimising procedural abuses and ensuring genuine adversarial proceedings in cases of embezzlement or misappropriation of property. The scientific novelty is demonstrated by the proposed classification of typical breaches during covert actions and searches, and by establishing a direct correlation between the quality of recording such breaches and the frequency with which the cassation court deems evidence inadmissible. Prospects for further research include quantitatively measuring the share of private expert opinions in court practice and implementing artificial-intelligence algorithms for the rapid analysis of large volumes of audio and video data, as already discussed in international white-collar-litigation reviews. Keywords: defence counsel; search; covert investigative actions; admissibility of evidence; video recording; repeat expert examination; Article 191 of the Criminal Code; right to defence; proceduralbreaches.Стаття узагальнює нормативні новації КПК 2012 р., наказу ОГП № 112 від 15.05.2024 р. і наказу Мін’юсту № 2111/5 від 02.06.2023 р. та систематизує новітню практику Верховного Суду й Вищого антикорупційного суду щодо допустимості доказів, отриманих під час обшуків і негласних слідчих (розшукових) дій у провадженнях за ст. 191 КК України. За результатами аналізу 42 постанов Касаційного кримінального суду за 2023–2024 рр. виявлено, що головними підставами відкидання доказів є: перевищення слідчим меж ухвали; відсутність безперервної відеофіксації; нерозсекречення ухвали на НСРД. У центрі дослідження—тактика захисника: безперервний власний відеозапис обшуку та негайне внесення зауважень до протоколу; оскарження повідомлення про підозру через необґрунтованість збитків і процесуальні вади; ініціювання повторних фінансово-економічних експертиз у приватних акредитованих установах, що часто приводить до зменшення суми збитків нижче кваліфікуючого порога. Запропоновано покроковий алгоритм дій захисника: вимога розкриття ухвали на НСРД; технічний аудит носіїв із залученням фоноскопічного експерта; подання скарги за ст. 303 КПК; за необхідності—клопотання про повторну експертизу із додатком згоди альтернативного експерта та доказів його акредитації. Методологія базується на формально-догматичному, системно-структурному та порівняльно-правовому аналізі, доповненому напівструктурованими інтерв’ю з практикуючими експертами й адвокатами. Практична цінність дослідження полягає у виробленні комплексної моделі дій захисника, здатної мінімізувати процесуальні зловживання й забезпечити реальну змагальність сторін у справах про привласнення чи розтрату майна. Наукова новизна полягає в запропонованій класифікації типових порушень під час НСРД та обшуків і в доведенні прямої кореляції між якістю фіксації цих порушень та частотою визнання доказів недопустимими судами касаційної інстанції. Перспективи подальших досліджень пов’язані з кількісним виміром питомої ваги приватних експертиз у судовій практиці та впровадженням алгоритмів штучного інтелекту для швидкого аналізу великих масивів аудіо- та відеоданих, що вже обговорюється в міжнародних оглядах white-collar litigation. Ключові слова: захисник; обшук; негласні слідчі дії; допустимість доказів; відеофіксація; повторна експертиза; стаття 191 КК; право на захист; процесуальні порушення.ukСтаття