Легкий, М.М.Легкий2026-06-252026-06-252022Легкий, М. (2022). "THIS IS A SYNTHESIS IN THE SUPREME UNDERSTANDING OF THIS WORD": IVAN FRANKO ON THE WAY TO MODERNISM. Літературознавчі студії, 1(62), 75–86. https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(62).75-8610.17721/2520-6346.1(62).75-86https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/25165The article considers the prose of Ivan Franko of the late XIX – early XX centuries. in the context of the processes of renewal of Ukrainian literature. In the prose works of the writer are clearly visible features of such stylistic varieties of modernism as decadence, symbolism, impressionism, expressionism, surrealism. In many ways, modernism seems to return (at another level of development) to the "old" romanticism, including the independence of the individual from the social conditions of its existence, the abstraction of the individual from the general, the unusualness and singularity of this individual, the departure from imitation and copying. In the art of the fin de sciècle era, there are demands to make a radical break with the previous tradition, confrontations and disputes between the old and the new – often provocative and unexpected, self-conscious in opposition to the past. In addition, a deep immersion in the psychology of the character, studying the motives of his behavior, which required Franko's "scientific realism", logically provoked the writer to seek new means of glorifying mental processes. The old Franko program of "scientific realism" also became the basis for the creation of completely modern works. However, according to the writer, the main task of the artist now is not analysis, but synthesis, ie the ability to create a whole of disparate phenomena, imbued with one spirit, revived by a new idea. Visible signs of synthesis in Franko's prose were a powerful philosophical current, a tendency to operate with global abstract categories (good – evil), to parabolize the artistic structure, to boldly use the means of artistic conventionality, fiction, unreal, lyricism and dramatization of epic text. These features are characteristic of such works as "Khmelnytskyi and the Fortune Teller", "Terrain at the Foot", "Under the Guard", "Fatherland", "How Yura Shikmanyuk Brow through Cheremosh", "Jay's wing", "Big Noise", "Son of Ostap", "Like a dream", "Dryad", "Hutsul king" and others. Ivan Franko's prose at the turn of the century fit into the canon of Ukrainian modernism.Розглянуто прозу Івана Франка кінця ХІХ – початку ХХ ст. у контексті процесів оновлення української літератури. У прозових творах письменника виразно виявні риси таких стильових різновидів модернізму, як декаданс, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, сюрреалізм. Багатьма своїми рисами модернізм немовби повертається (на іншому рівні розвитку) до "старого" романтизму, зокрема унезалежненням особистости від суспільних умов її існування, абстрагуванням індивідуума від загалу, незвичністю й незвичайністю цієї особистости, відступом од наслідування й копіювання, використанням ірреального й містичного тощо. У мистецтві епохи fin de sciècle присутні вимоги здійснити радикальний розрив із попередньою традицією, протистояння та суперечки старого з новим – часто провокативним і неочікуваним, самоусвідомленим у виявах опозиції до минулого. Крім того, глибоке занурення у психологію персонажа, студіювання мотивів його поведінки, чого вимагав Франків "науковий реалізм", логічно провокував письменника до пошуку нових засобів ословлення психічних процесів. Стара Франкова програма "наукового реалізму" також стала підґрунтям для створення цілком модерних творів. Проте, на думку письменника, головним завданням митця тепер стає не аналіз, а синтез, тобто вміння з розрізнених явищ сотворити цілість, пройняту одним духом, оживлену новою ідеєю. Видимими ознаками синтезу у Франковій прозі стали потужний філософський струмінь, схильність до оперування глобальними абстрактними категоріями (добро – зло), до параболізації художньої структури, до сміливого застосування засобів художньої умовности, фантастики, ірреального, до ліризації й драматизації епічного тексту. Ці ознаки характерні для таких творів, як "Хмельницький і ворожбит", "Терен у нозі", "Під оборогом", "Батьківщина", "Як Юра Шикманюк брів Черемош", "Сойчине крило", "Великий шум", "Син Остапа", "Неначе сон", "Дріада", "Гуцульський король" та інших. Проза Івана Франка зламу століть вписалася в канон українського модернізму.uksynthesismodernismdecadencesymbolismimpressionismexpressionismsurrealismсинтезмодернізмдекаданссимволізмімпресіонізмекспресіонізмсюрреалізмСтаття