Брацка, Марія ВалентинівнаМарія ВалентинівнаБрацка2026-03-022026-03-022024-11-18Брацка, М. (2024). Пошуки та визначення національної ідентичності: творчість Леонарда Совінського в контексті діяльності хлопоманів. Київські полоністичні студії, 40, 219–236. https://doi.org/10.17721/psk.2024.40.219-236УДК 821.162.1(091)"18/19"10.17721/psk.2024.40.219-236https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11701Fiction, memoirs, journalism of the middle of the 19th century clearly present the irreversible process of the formation of Ukrainian identity, the awareness of the uniqueness of Ukrainian culture, the transformation of the perception of the national and cultural identity of Ukrainians. In particular, the activity of students of the Kyiv University – Khlopomans and later activists of “Hromada” became a point of reference, on the other hand, the catalyst for changes in ethnic and national self-awareness, a clear definition of values and civic guidelines was the preparation for the Polish liberation January Uprising at the beginning of the sixties of the 19th century. In this context, it is worth taking a closer look at how the Khlopomans – Volodymyr Antonovych, Borys Poznanskyi, Kost’ Myhalchuk, etc. – argue for changing their national identity, switching to Ukrainian, or why they don’t do it and how they work it out artistically, as in the case of Leonard Sowiński. As the memoirs and journalism of the Khlopomans convinces, the decision to switch from Polish to Ukrainian identity was made in view of the separation from the traditional worldview values of the Polish nobility. In particular, Kost’ Mykhalchuk was convinced by his sympathy for the moral side of life and the national psychology of Ukrainians, everyday life and deep culture. Commitment to Ukrainianism was formed in connection with its tragic fate and long struggle for its political, social and cultural rights. On the other hand, another well-known Khlopoman, later Polish poet, writer, essayist and playwright Leonard Sowiński, did not become an activist of “Hromada”. The descendant of a mixed Polish-Ukrainian family remained loyal to Polish identity, identifying with Polish national interests. He was almost the only one who created an artistic vision of the situation surrounding the Khlopomania, preparations for the January Uprising and identity elections in his drama “Na Ukrainie” (Poznan, 1873). Sowiński’s drama witnessed a new stage in the development of social and national relations in Right-Bank Ukraine in the middle and second half of the 19th century and proved a maturity of vision of the new situation that was rare for the artists of that time. The playwright made a successful attempt to create an artistic vision of the destruction of the old patriarchal landlord system, the rupture of the imaginary, created by the first romantics of the “Ukrainian school”, the idyllic Polish-Ukrainian community, the rebirth of the Polish national spirit and the birth of the Ukrainian nation under constant pressure from the dominant groups formed on Ukrainian land Polish and Russian nations.Художня література, мемуаристика, публіцистика середини ХІХ ст. виразно презентують незворотній процес формування української самобутності, усвідомлення окремішності української культури, трансформації сприйняття національної та культурної ідентичності українців. Точкою відліку стала зокрема діяльність студентів Київського університету – хлопоманів і пізніших громадівців, натомість каталізатором змін етнічної та національної самосвідомості, чіткого визначення цінностей і громадянських орієнтирів стала підготовка до польського визвольного січневого повстання на початку шістдесятих років ХІХ ст. У цьому контексті варто придивитись, яким чином хлопомани – Володимир Антонович, Борис Познанський, Кость Михальчук та ін. аргументують зміну своєї національної самобутності, перехід на українство, або чому цього не роблять і яким чином художньо це опрацьовують, як у випадку Леонарда Совінського. Як переконує мемуаристика і публіцистика хлопоманів, рішення про перехід від польської до української самобутності було прийняте з огляду на відмежування від традиційних світоглядних цінностей польської шляхти. Зокрема Костя Михальчука переконала симпатія до моральної сторони буття та національної психології українців, побуту та глибокої культури. Прихильність до українства сформувалася у зв’язку із його трагічною долею та тривалою боротьбою за свої політичні, соціальні та культурні права. Натомість не став громадівцем інший відомий хлопоман, пізніший польський поет, письменник, есеїст і драматург Леонард Совінський. Нащадок змішаної польсько-української родини залишився вірним польській ідентичності, ототожнюючись з польськими національними інтересами. Він чи не єдиний створив художню візію ситуації навколо хлопоманії, підготовки до січневого повстання та ідентичнісних виборів у своїй драмі “Na Ukrainie” (Познань, 1873). Драма Совінського засвідчила новий етап розвитку суспільних і національних взаємин на Правобережній Україні середини й другої половини XIX століття та довела нечасту для тогочасних митців зрілість бачення нової ситуації. Драматург здійснив вдалу спробу створити художню візію руйнації старого патріархального поміщицького ладу, розриву уявної, створеної ще першими романтиками «української школи», ідилічної польсько-української спільноти, переродження польського національного духу та зародження української нації в умовах постійного тиску з боку домінуючих на українській землі сформованих польської та російської націй.ukKhlopomansactivists of “Hromada”national identityUkrainiannessLeonard Sowińskidramaхлопоманигромадівцінаціональна ідентичністьукраїнствоЛеонард СовінськийдраматургіяСтаття