Захарченко, П. П.П. П.ЗахарченкоМірошниченко, М. І.М. І.Мірошниченко2026-06-172026-06-172023Захарченко, П. П., Мірошниченко, М. І. (2023). JUDICIAL SYSTEM AND ORGANIZATION OF THE JUDICIAL PROCESS IN THE UKRAINIAN HETMANATE (ZAPOROZHIAN ARMY). Вісник кримінального судочинства(3), 153–165. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2023.3-4/153-16510.17721/2413-5372.2023.3-4/153-165https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23596Abstract. The article classifies judicial bodies in the Ukrainian Hetman State (Zaporozhsky Army) during the second half of the 17th – 18th centuries. The purpose of the work is to identify the judicial institutions that operated in the Ukrainian Hetman State, their structure, classification, competence of each of them, as well as the peculiarities of the procedural law of the specified period. Following some researchers of the history of national law, the author shares the opinion that during Dr. Pol. 17th – late 18th centuries. the judicial system in Ukraine has undergone a long evolution, which not only made it possible to form an effective system of the judiciary and judicial system, but also to lay down worldview guidelines in the legal culture of Ukrainians. The basis of periodization is the well-known principle of the history of their formation, development and decline. The characteristics of each of the institutions of judicial power, starting from village, peasant and dominion and ending with the court of the hetman, which had unlimited competence, could consider any case of the lower courts, were carried out. It is noted that with his busyness with other state affairs, the hetman rarely acted as a sole judge. For the most part, he acted through the General Military Court, which decided the case on its merits and reported to the hetman about the course of the trial and the verdict. In the 18th century representatives of the Russian government began to interfere in the hetman’s judicial competence. From the beginning of the 1720s, the tsarist government actively intervened in the activities of the General Military Court. The first Little Russian collegium actually became the highest appellate court. In the Ukrainian Hetman State, a unified judicial system has been developed, and a clear hierarchy of judicial bodies has been formed. In addition to those mentioned, in the Ukrainian Hetman State there were military courts; hundred and town hall courts; trenches; city courts and others. Their characteristic feature was a clear distinction between subordination and jurisdiction. The General Military Court was considered the highest appellate and cassation instance, it decided cases related to the Cossack foreman and the hetman; military courts decided administrative disputes. Specialized courts also functioned: spiritual, guild, fair, customs, arbitration. The peculiarities of the judicial system and process, which are based on democratic principles, such as consideration by judicial institutions of cases of both the local population and foreigners, are demonstrated; in cities with Magdeburg law, cases of burghers were heard by joint Cossack-burgher courts; the process in the courts was relatively uniform, due to which there were no disputes about competence between them. In the conclusions, it is stated that the principles of the Ukrainian judiciary, which were laid down in the conditions of the National Liberation War of the middle of the 17th century, are in demand even now, including the independence of the court, equality before the court, openness and competition of the process, decision-making by the judge on the basis evidence and inner conviction. In the Russian Empire, these principles were legitimized at the legislative level only with the implementation of the Judicial Reform of 1864. Court records were formalized with special subdivisions of reporting, investigative, procedural-sentence and notarial documentation.Анотація. У статті здійснено класифікацію судових органів в Українській Гетьманській державі (Війську Запорозькому) впродовж другої половини ХVII – ХVIII ст.ст. Метою роботи є виявлення інститутів судочинства, що діяли в Українській Гетьманській державі, їхньої структури, класифікація, компетенція кожного з них, а також особливості процесуального права зазначеного періоду. Услід за окремими дослідниками історії національного права, автор поділяє думку, що впродовж др. пол. XVII – кінця XVIII ст. система судочинства в Україні пройшла тривалу еволюцію, яка не тільки дозволила сформувати дієву систему судоустрою та судочинства, а й закласти світоглядні орієнтири в правовій культурі українців. В основу періодизації покладений відомий принцип історії їхнього становлення, розвитку та занепаду. Здійснено характеристику кожного із інститутів судової влади, починаючи від сільських, селянських та домініальних і закінчуючи судом гетьмана, що мав необмежену компетенцію, міг розглянути будь-яку справу нижчих судів. Зазначено, що зі своєю зайнятістю іншими державними справами, гетьман рідко виступав у ролі одноосібного судді. Здебільшого він діяв через Генеральний військовий суд, який вирішував справу по суті і доповідав гетьману про хід процесу і ухвалений вирок. У XVIII ст. в судову компетенцію гетьмана почали втручатися представники російського уряду. Із початком 1720-х рр. відбувалося активне втручання царського уряду в діяльність Генерального військового суду. Вищою апеляційною судовою інстанцією фактично ставала перша Малоросійська колегія. В Українській Гетьманській державі розбудовано уніфіковану систему судоустрою, сформовано чітку вертикаль органів судочинства. Окрім названих, в Українській гетьманській державі були чинними полкові суди; сотенні та ратушні суди; копні; міські суди та інші. Їхньою характерною рисою було чітке розмежування підпорядкованості та підсудності. Генеральний військовий суд вважався найвищою апеляційною та касаційною інстанцією, вирішував справи, що стосувалися козацької старшини та гетьмана; полкові суди вирішували адміністративні спори. Функціонували і спеціалізовані суди: духовні, цехові, ярмаркові, митні, третейські. Продемонстровано особливості судового устрою та процесу, в основу яких покладені демократичні принципи, такі як розгляд судовими установами справ як місцевого населення, так і іноземців; у містах з магдебурзьким правом справи міщан розглядалися об’єднаними козацько-міщанськими судами; процес у судах був порівняно однорідним, завдяки чому між ними не виникало суперечок щодо компетенції. У висновках зазначено, що принципи українського судочинства, що були закладені в умовах Національно-визвольної війни середини XVII ст., є витребуваними і нині, у тому числі – незалежність суду, рівність перед судом, відкритість і змагальність процесу, ухвалення рішень суддею на підставі доказів і внутрішнього переконання. У Російській імперії легітимація цих принципів на законодавчому рівні відбулася лише з проведенням Судової реформи 1864 р. Судове діловодство було формалізованим з виокремленням спеціальних підрозділів оповіщувальної, слідчої, процесуально-вирокової і нотаріальної документації.ukUkrainian Hetman State (Zaporozhe Army)institutions of judicial powerclassification of courtsjudiciaryprocedural lawУкраїнська Гетьманська держава (Військо Запорозьке)інститути судової владикласифікація судівсудочинствопроцесуальне право.Стаття