АЛЄКСЄЙЧЕНКО, ОлександрОлександрАЛЄКСЄЙЧЕНКО2026-03-172026-03-172025-05-26АЛЄКСЄЙЧЕНКО, О. (2025). IS RUSSIA’S GEOPOLITICAL REVENGE POSSIBLE IN THE SOUTH CAUCASUS: THE CASE OF GEORGIA. Вісник: Міжнародні відносини, 60(1), 80–84. https://doi.org/10.17721/1728-2292.2025/1-60/80-8410.17721/1728-2292.2025/1-60/80-84https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12675The “Rose Revolution” of 2003 in Georgia, the launch of the first Baku-Tbilisi-Ceyhan gas pipeline bypassing Russia in 2006, the Velvet Revolution of 2018 in Armenia, and finally the withdrawal of Russian “peacekeepers” from Nagorno-Karabakh in 2023 - these facts convincingly demonstrated the Kremlin’s loss of geopolitical primacy in the South Caucasus. For the first time in the last century and a half. Some experts were ready to cross Russia off the list of the most influential external actors in the South Caucasus region. However, the political events of October-December 2024 in Georgia showed that it was too early to write off the Russian Federation. Perhaps because the pro-Russian political project called “Georgian Dream”, having received sole power in Georgia as a result of the 2024 parliamentary elections, practically crossed out the reformist domestic policy of the third President of Georgia, M. Saakashvili, as well as questioned the commitment of the current Georgian authorities to the once proclaimed strategic course of Georgia towards Euro-Atlantic integration. Methods. The main methodological approaches to studying the influence of the Russian Federation on the formation and implementation of geopolitical priorities by the states of the South Caucasus were historical and geopolitical. In particular, the latter approach allowed us to trace the evolution of the foreign policy priorities of the ruling class of Georgia in the context of a changing world order. Results. The article examines the influence of the Russian Federation on domestic political processes and the development of Georgia’s foreign policy strategy after the collapse of the USSR in 1991. It is proven that the Russian military presence, as well as the Kremlin's targeted policy of inciting ethno-political conflicts in Abkhazia and the Tskhinvali region of Georgia, resulted in the Russian armed aggression against Georgia in August 2008. The author also notes the destructive role of the leaders of the leading EU countries, Germany and France, who, by refusing to provide Georgia and Ukraine with an Action Plan for NATO Membership in April 2008, actually contributed to the armed aggression of the Russian Federation against Georgia in August 2008. The EU's position on the issue of Georgia's territorial integrity in the post-conflict period was equally unconstructive. All this resulted not only in the de facto rejection of 20 percent of its internationally recognized state territory from Georgia, but also contributed to the loss of popularity, and later the power of the team of Georgian reformers led by M. Saakashvili. The Kremlin has benefited greatly from this, effectively bringing the pro-Russian political project “Georgian Dream” to power in sovereign Georgia. Having won a majority for the first time in the 2012 parliamentary elections, “Georgian Dream” has now built an authoritarian regime, the signs of which are repression of political opponents, oppression of freedom of speech, and selective justice. As a result, in June 2024, it was announced that Georgia's accession process to the EU was suspended. The biggest beneficiary of this decision was Russia, which showed that it still has enough leverage to keep Georgia and other countries of the South Caucasus in the orbit of its own geopolitical influence. Conclusions. The author’s analysis of the causes and consequences of the Russian Federation’s intervention in the domestic and foreign policy of sovereign Georgia showed that the main goal of the Kremlin’s policy is the desire to significantly limit the European integration aspirations of official Tbilisi. To achieve this goal, Moscow uses all the tools of imperial influence at its disposal, such as: bribery of the elites of the countries of the former USSR, economic pressure, information and psychological operations, armed aggression. This, in our opinion, temporary success of the Russian policy in Georgia is greatly facilitated by the Western policy of "pacification" of Russia, the victims of which are inevitably smaller in size and potential countries of the post-Soviet space, such as Georgia. Keywords: politics, geopolitical transformations, post-Soviet space, Russian Federation, Georgia, ethno-political conflicts, Euro-Atlantic integrationТрояндова революція» 2003 року в Грузії, запуск першого в обхід Росії газогону Баку-Тбілісі-Джейхан у 2006 році, Оксамитова революція 2018 року у Вірменії й, нарешті, виведення російських «миротворців» з Нагірного Карабаху у 2023 році, - ці факти переконливо засвідчували втрату Кремлем геополітичної першості на Південному Кавказі. Вперше за останні півтора століття. Деякі експерти готові були вже викреслити Росію зі списку найвпливовіших зовнішніх акторів у південнокавказькому регіоні. Втім, політичні події жовтня – грудня 2024 року в Грузії показали, що списувати РФ ще рано. Бодай тому, що проросійський політичний проєкт під назвою «Грузинська мрія», отримавши в результаті парламентських виборів 2024 року одноосібну  владу в Грузії, практично перекреслив реформаторський внутрішньополітичний курс  третього президента Грузії М. Саакашвілі, так само, як і поставив під сумнів прихильність чинної грузинської влади до проголошеного свого часу стратегічного курсу Грузії на євроатлантичну інтеграцію. Методи. Основними методологічними підходами до вивчення впливу РФ на формування й реалізацію геополітичних пріоритетів державами Південного Кавказу стали історичний та геополітичний. Зокрема, останній з підходів дозволив простежити еволюцію зовнішньополітичних пріоритетів правлячого класу Грузії в умовах зміни світового порядку. Результати. У статті досліджується вплив Російської Федерації на внутрішньополітичні процеси і вироблення зовнішньополітичної стратегії Грузії після розпаду СРСР у 1991 році. Доведено, що російська військова присутність, а також цілеспрямована політика Кремля щодо розпалювання етнополітичних конфліктів в Абхазії і Цхінвальському регіоні Грузії мали своїм наслідком російську збройну агресію проти Грузії в серпні 2008 року. Також автор відзначає деструктивну роль лідерів провідних країн ЄС Німечччини і Франції, які своєю відмовою надати Грузії й Україні План дій щодо членства в НАТО у квітні 2008 року фактично сприяли збройній агресії РФ проти Грузії в серпні 2008 р. Такою ж неконструктивною  була позиція ЄС і в питанні територіальної цілісності Грузії в постконфліктний період. Усе це мало наслідком не лише фактичне відторгнення зі складу Грузії 20 відсотків її міжнародно визнаної державної території, але й посприяло втраті популярності, а згодом і влади команди грузинських реформаторів на чолі з М. Саакашвілі. Кремль отримав неабиякий зиск від цього, фактично привівши до влади в суверенній Грузії проросійський політичний проєкт «Грузинська мрія». Вперше отримавши більшість на парламентських виборах 2012 року «Грузинська мрія» наразі вибудувала авторитарний режим, ознаками якого є репресії проти політичних опонентів, утиски свободи слова, вибіркове правосуддя. Як наслідок, в червні 2024 р. було оголошено про призупинення процесу приєднання Грузії до ЄС. Найбільшим бенефіціаром такого рішення стала Росія, яка показала, що вона все ще має достатньо важелів для утримання Грузії й інших країн Південного Кавказу в орбіті власного геополітичного впливу. Висновки. Проведений автором аналіз причин та наслідків втручання РФ  в питання внутрішньої і зовнішньої політики суверенної Грузії показав, що головною метою політики Кремля є бажання суттєво обмежувати євроінтеграційні прагнення офіційного Тбілісі. Задля досягнення цієї мети Москва використовує увесь наявний у її розпорядженні інструментарій імперського впливу, як-от: підкуп еліт країн колишнього СРСР, економічний тиск, інформаційно-психологічні операції, збройна агресія. Цьому, як ми вважаємо, тимчасовому успіху політики РФ в Грузії неабияк сприяє західна політика «умиротворення» Росії, жертвою якої неминуче стають менші за розміром території і потенціалом країни пострадянського простору на кшталт Грузії. Ключові слова: політика, геополітичні трансформації, пострадянський простір, Російська Федерація, Грузія, етнополітичні конфлікти, євроатлантична інтеграціяukpoliticsgeopolitical transformationspost-Soviet spaceRussian FederationGeorgiaethno-political conflictsEuro-Atlantic integrationIS RUSSIA’S GEOPOLITICAL REVENGE POSSIBLE IN THE SOUTH CAUCASUS: THE CASE OF GEORGIApoliticsgeopolitical transformationspost-Soviet spaceRussian FederationGeorgiaethno-political conflictsEuro-Atlantic integrationполітикагеополітичні трансформаціїпострадянський простірРосійська ФедераціяГрузіяетнополітичні конфліктиєвроатлантична інтеграціяЧИ МОЖЛИВИЙ ГЕОПОЛІТИЧНИЙ РЕВАНШ РОСІЇ НА ПІВДЕННОМУ КАВКАЗІ: КЕЙС ГРУЗІЇполітикагеополітичні трансформаціїпострадянський простірРосійська ФедераціяГрузіяетнополітичні конфліктиєвроатлантична інтеграціяСтаття