Александрова, Г.Г.Александрова2026-03-182026-03-182025-12-15Александрова, Г. (2025). М. І. Петров – перший історик нової української літератури (до 185-річчя вченого). Українознавство, 4(97), 75-84. https://doi.org/10.17721/2413-7065.4(97).2025.342941УДК 821. 161. 09110.17721/2413-7065.4(97).2025.342941https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13491The relevance of the research. The scientific legacy of Mykola Petrov (1840-1921), professor at the Kyiv Theological Academy, literary scholar, folklore researcher, bibliographer, museum expert, and church historian, is currently of great interest to Ukrainian studies.A landmark work in M. Petrov's intellectual biography is his “Essays on the History of Ukrainian Literature of the 19th Century” (1884). Despite the official ban on the Ukrainian language, he made the first attempt to systematically review new Ukrainian literature and presented literary portraits of 39 authors, which is why the work had a resounding response.The most detailed review was written by M. Dashkevich, associate professor at St. Vladimir's University (1888), commissioned by the Imperial Academy of Sciences in St. Petersburg, which nominated M. Petrov's work for the Uvarov Prize. The prize was shared between the author and the reviewer. The review was valued much more highly in literary studies than M. Petrov's “Essays...” But now it is worth rereading this work in a new light, discovering its hidden layers, because it presents literary portraits of many now little-known writers of the 19th century—from I. Kotlyarevsky to M. Starytsky—and shows the importance of comparative studies for the history of literature. The purpose is to analyze Ukrainian scholar Mykola Petrov's “Essays on Ukrainian Literature of the 19th Century” as a work that was the first to comprehensively present the phenomena of new Ukrainian literature, outline comparative guidelines for its study, and become an impetus for new comparative studies. Conclusions. Although M. Petrov's scientific research was mainly focused on a straightforward search for similarities (themes, motifs, artistic techniques in different authors), and his work was dominated by so-called “contact comparisons,” he revealed many facts about the interaction of national and foreign elements in Ukrainian literature. It is worth emphasizing the innovative nature of M. Petrov's work: his scientific thinking covered a wide range of issues, including the selection of the optimal methodology for studying the Ukrainian literary process, the identification of national characteristics of literature, the sources and dynamics of its development, the periodization of the literary process, and the role of borrowings and influences. Above all, his merit lay in the fact that he provoked an important discussion in which approaches to the history of literature were refined, and his work gave rise to a new understanding of the literary process in Ukraine. M. Petrov, followed by his reviewer M. Dashkevich, outlined the combination of “the familiar” and “the foreign” in Ukrainian literature as an interrelated phenomenon and initiated comparative studies that “integrated” Ukrainian literature into the European literary process as an organic part of it.Актуальність. Наукова спадщина Миколи Петрова (1840–1921), професора Київської духовної академії, літературознавця, фольклориста, бібліографа, музейника та церковного історика, сьогодні викликає великий інтерес в українській науці.   Визначною працею в інтелектуальній біографії М. Петрова є його «Нариси з історії української літератури XIX століття» (1884). Незважаючи на офіційну заборону української мови, він зробив першу спробу системно оглянути нову українську літературу і представив літературні портрети 39 авторів, завдяки чому праця мала гучний резонанс. Найбільш детальний огляд здійснив М. Дашкевич, доцент Університету Святого Володимира (1888), на замовлення Імператорської академії наук у Санкт-Петербурзі, яка номінувала працю М. Петрова на премію Уварова. Премію розділили між автором і рецензентом. Рецензія була оцінена в літературознавстві набагато вище, ніж «Нариси...» М. Петрова. Але зараз варто перечитати цю працю в новому світлі, відкриваючи її приховані пласти, адже вона містить літературні портрети багатьох маловідомих сьогодні письменників XIX століття – від І. Котляревського до М. Старицького – і показує важливість порівняльних досліджень для історії літератури.    Мета – здійснити аналіз «Нарисів української літератури ХІХ століття» українського вченого Миколи Петрова як праці, що  вперше масштабно представляла явище нової української літератури, окреслювала компаративні орієнтири її вивчення і  стала імпульсом до нових порівняльних студій. Висновки. Хоча наукові дослідження М. Петрова були зосереджені переважно на прямому пошуку подібностей (тем, мотивів, художніх прийомів у різних авторів), а в його праці переважали так звані «контактні порівняння», він виявив багато фактів про взаємодію національних і зарубіжних елементів в українській літературі. Варто підкреслити новаторський характер роботи М. Петрова: його наукове мислення охоплювало широке коло питань, включаючи  вибір оптимальної методології дослідження українського літературного процесу, виявлення національних особливостей літератури, джерел і динаміки її розвитку, періодизацію літературного процесу, роль запозичень і впливів. Насамперед його заслуга полягала в тому, що він спровокував важливу дискусію, в ході якої були вдосконалені підходи до історії літератури, а його робота дала поштовх новому розумінню літературного процесу в Україні. М. Петров, а за ним і його рецензент М. Дашкевич окреслили поєднання «свого» і «чужого» в українській літературі як взаємопов’язане явище та започаткували порівняльні дослідження, які інтегрували українську літературу в європейський літературний процес як його органічну частину.ukМикола Петровісторія літературиукраїнське письменствоукраїнознавствовпливизапозиченнякомпаративні студіїСтаття