Tsiorupa, MikhailoMikhailoTsiorupa2026-04-262026-04-262021-10-25Tsiorupa, M. (2021). HUMANITARIAN CRISIS IN THE AREA OF ARMED CONFLICTS: HOPE OF A MAN, “WHO SUFFERS EXCESSIVELLY”. Almanac of Ukrainian Studies(29), 193–199. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2021.29.2710.17721/2520-2626/2021.29.27https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/17332The title of the article includes the abstract of Albert Camus‘s sad reflections on the relevant for nowadays programmatic work‖ The plague‖ concerning the uselessness of mankind‘s multiple efforts to solve socalled «eternal problems»: disasters of lethal illnesses, social evil of dictatorships and wars. We attribute the problem of extreme sufferings in the times of warfare conflict to the list. It was not for nothing, as doctor Rieux stated, Camus did not answer the question about what a person who extremely suffers should expect and left the future generation to address the problem. Philosophy, according to the ancient authors, starts with reflections on sufferings, although the European tradition, as the French Researcher E. Roudinesco points out in her work «Philosophy in turbulent times» starts with rather late turning to hardships. That influenced to fact that the problem of armed conflicts humanization was mainly solved on the political and legal level along with Geneva conventions in 1949, while the texts of P. Kurtz‘s Humanitarian manifests did not refer to the state of humanitarian crises in warfare armed conflicts. The spreading of armed conflicts in nearly all parts of the world with no regard to pandemics and climate crises is causing more and more severe sufferings the thoughts of which an ordinary person hides in the «remote part» of their mind while mass media focus on battlefield actions and interesting events at negotiating tables. Armed conflicts are involving bigger and bigger percentage of civil people (over 90% now) including about 400 million children who suffer extremely from harassment of human nature unseen before. «We are not treated as humans», mentioned grievously a Tigrayan woman from Ethiopian region where an armed suppression of separatist movement is taking place. We believe that the pivotal issue of relieving inevitable sufferings must include cherishing humanity in individuals rather than material humanitarian assistance in spite of its importance and being measured in tons of food. It is also essential to focus on ideological, philosophical, and moral principles of humanitarian movements‘ activities, as well as on humanitarian techniques and examples of «Righteous among the Nations» characters in order to avoid transition from humanitarian crises to disasters. The concept of the suggested solution of the problem implies resorting to the necessity of adhering to fundamental policies of preventing the transition from humanitarian crises to disasters. They are moral and legal and ideological and not merely military and political which aim at regulation by official means. A humanitarian crisis involves a turning point in lives of all those people who are located in the armed conflict area with children, women and elderly being the least protected of all, when their lives are on the verge of physical and moral survival. A humanitarian disaster will lead to irreversible degree of suffering for tens of thousands or even millions of people. The directly involved in war are protected (if it is possible to say so) by the law of war, combat morality and are prepared for suffering as a whole. Unless people lost their humanity potential ant humane attitude to everyone, the term «adamiiat» introduced by the Arabic poet Saadi should be implemented in the material humanitarian and spiritual spheres.У назву статті включено фрагмент скорботних міркувань Альбера Камю з актуальної у наш час програмної роботи «Чума» щодо марності багатьох зусиль людства по вирішенню так званих «вічних проблем»: напастей смертельних хвороб, соціального зла диктатур та війн. До них ми відносимо проблему зменшення надлюдських страждань за умов конфліктного воєнного часу. Не дарма на питання, «чого слід чекати людині, що надміру страждає», Камю роздумами свого героя доктора Ріє не знаходить відповіді, полишаючи його вирішення на прийдешні покоління. Хоча філософія, на думку античних авторів, починається з осмислення страждань, проте європейська традиція, вказує французька дослідниця Е. Рудинеско в роботі «Філософи в обіймах бурі», починається з доволі пізнього звернення до митарств та поневірянь. Це вплинуло на той факт, що проблема гуманізації збройних конфліктів вирішувалась здебільшого у політично-правовій площині з прийняттям Женевських конвенцій 1949 р., а тексти Гуманітарних Маніфестів П. Куртца не торкались стану гуманітарних криз під час збройних конфліктів. Поширення збройних конфліктів майже по всіх регіонах планети, не зважаючи на пандемії та кліматичні кризи, викликає все більш жорстокі страждання, думки про які пересічна людина відкидає у «віддалений кут» свідомості, а ЗМІ зосереджені на action на полях бойових дій та на цікавих подіях за столом переговорів. У збройних акціях все більший відсоток цивільного населення (вже більше 90%), серед яких біля 400 мільйонів дітей, неймовірно страждають від не бачених раніше знущань над людською природою. «Нас не вважають за людей», – з гіркотою відзначала жінка з народності тиграй регіону Ефіопії, де відбувається збройне придушення сепаратистського руху. Ми вважаємо, що у центр роздумів щодо зменшення неминучих страждань слід поставити турботу про людяність в людині, а не матеріальну гуманітарну допомогу, при всій її значущості та вимірюваній у тонах продовольства, вазі. Варто звернути спеціальну увагу на світоглядні, філософські й моральні засади діяльності гуманітарних рухів, на гуманітарні практики за прикладом постатей «Праведників світу» для уникнення переходу від гуманітарних криз до катастроф. Концепт запропонованого вирішення проблеми полягає у зверненні до необхідності дотримання принципових пунктів недопущення переходу від гуманітарної кризи до катастрофи. Такі принципові позиції є морально-правовими та світоглядними, а не тільки воєнно-політичними, спрямованими на врегулювання конфліктів офіційними засобами. Гуманітарна криза означає такий переламний пункт життєвого простору всіх, хто знаходиться у зоні збройного конфлікту (а з них найнезахищенішими є діти, жінки, старі та літні люди), коли життя знаходиться на межі фізичного та духовного виживання. Гуманітарна катастрофа означає неприпустимий ступінь страждань десятків тисяч, а може й мільйонів людей. Безпосередньо воюючі захищені (якщо так можна висловитись) правом війни, бойовою мораллю та у цілому готові до страждань. Доки людство не втратило потенціал людяності та гуманного ставлення до всіх, згідно терміну арабського поета Сааді «адамійят», його потрібно реалізовувати не лише у матеріальній гуманітарній допомозі, але й у духовній сфері.ukarmed conflicthumanitarian crisishumanitarian catastrophephilosophy of humanism"righteous world"збройний конфліктгуманітарна кризагуманітарна катастрофафілософія гуманізму«Праведники світу»Стаття