Світленко, С.С.Світленко2026-03-182026-03-182025-07-02Світленко, С. (2025). Шевченківські пам’яттєві практики українства Поділля в 1906—1914 рр.. Українознавство, 2(95), 151-167. https://doi.org/10.17721/2413-7065.2(95).2025.331419УДК 94 (477.43/44) «19» (092)10.17721/2413-7065.2(95).2025.331419https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13454Relevance of the research. The revival and preservation of historical and national memory is an important factor in strengthening the self-awareness and identity of the Ukrainian nation, overcoming Ukraine's colonial past. In this context, the historical experience of perpetuating the memory of T. H. Shevchenko, an extraordinary Ukrainian poet, talented painter, and indomitable national thinker, deserves special attention. The figure of Kobzar has become iconic in the process of ideological break with the imperial shackles and their consequences for Ukrainians, such as inferiority, provincialism, and lack of self-sufficiency. Generalisation of the content and peculiarities of the introduction of Shevchenko's commemorative practices into national life, especially in such a diverse ethnonationally and ethnoculturally historical region as Podillia, seems relevant in the context of the Ukrainian component of ethnonational history.The purpose of the study is the historical reconstruction of Shevchenko's commemorative practices of the Ukrainians of Podillia in 1906–1914.Conclusions. In the period 1906-1914, the conscious Ukrainians of Podillia carried out various activities to introduce Shevchenko’s commemorative practices into the national and cultural life of the region. This is due to the functioning of a number of public institutions, such as theatre troupes, “Prosvitas”, zemstvos, city self-government, educational institutions, as well as the activities of patriotic priests. Commemorative events in honour of T. H. Shevchenko included Shevchenko's memorial services, anniversaries, holidays, parties, theatrical performances, literary-vocal-musical evenings, literary-vocal matinees, lectures and essays, publications in the press, fundraising for a monument to the Kobzar in Kyiv, etc. These are the national and cultural commemorative practices that were carried out despite the repeated bans of the Podilska “Prosvita” and its branches, the celebration of Shevchenko's jubilees of 1911 and 1914 contributed to the popularisation of the name and activities of Taras Shevchenko as a national symbol of Ukrainians andcontributed to the expansion of the content, places and space of the Kobzar's memory, the formation of Ukrainian historical and national consciousness and identity.Keywords: T. H. Shevchenko, national and cultural commemorative events, conscious Ukrainianness, Podilskа “Prosvita”, historical and national memory, national consciousness and identity.Актуальність. Відродження і збереження історичної й національної пам’яті уявляється важливим чинником утвердження самосвідомості та ідентичності української нації, подолання колоніального минулого України. У цьому контексті на особливу увагу заслуговує історичний досвід увічнення пам’яті про Т. Г. Шевченка – геніального українського поета, талановитого художника, незламного національного мислителя-пророка. Постать Кобзаря стала знаковою в процесі світоглядного розриву з імперськими путами та їхніми наслідками для українства, такими як меншовартість, провінційність, несамодостатність. Узагальнення змістів та особливостей впровадження в національне життя Шевченківських пам’яттєвих практик, особливо в такому багатоманітному в етнонаціональному і етнокультурному сенсах історичному регіоні, як Поділля, уявляється актуальним в контексті українознавчої компоненти етнонаціональної історії. Метою статті є історична реконструкція Шевченківських пам’яттєвих практик українства Поділля в 1906–1914 рр. Висновки. У період 1906–1914 рр. свідоме українство Поділля здійснювало різноманітну діяльність з упровадження Шевченківських пам’яттєвих практик у національно-культурне життя краю. Це пов’язано з функціонуванням низки громадських інституцій, як-от театральні трупи, «Просвіти», земства, міське самоврядування, освітянські заклади, а також з діяльністю патріотичних священників. Пам’яттєві заходи на пошану Т. Г. Шевченка проводилися у вигляді Шевченківських панахид, роковин, свят, гулянок, театральних вистав,  літературно-вокально-музичних, літературно-вокальних і літературно-вокально-сімейних вечірок, літературно-вокальних ранків, лекцій та рефератів, публікацій у пресі, збору коштів на пам’ятник Кобзарю в Києві тощо. Зазначені національно-культурницькі пам’яттєві практики, які здійснювалися попри неодноразові заборони Подільської «Просвіти» та її відділень, святкування Шевченкових ювілеїв 1911 та 1914 рр., сприяли популяризації серед населення Поділля імені й діяльності Т. Г. Шевченка як національного символу українства, робили свій внесок у розширення змістів, місць та простору пам’яті Кобзаря, формування української історичної й національної самосвідомості та ідентичності. Ключові слова: Т. Г. Шевченко, національно-культурницькі пам’яттєві заходи, свідоме українство, Подільська «Просвіта», історична і національна пам’ять, національна свідомість та ідентичність.ukСтаття