Захарова, О. С.О. С.ЗахароваТкачук , В. О.В. О.Ткачук2026-06-182026-06-182018Захарова, О. С., Ткачук, В. О. (2018). Electronic evidence in civil proceedings: regarding the issue of its definition and types. Вісник кримінального судочинства(4), 153–159.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23983The article constitutes an initial attempt to examine a set of issues directly related to the effective use of modern information sources within the current stage of civil justice development. Its central theme is an argument that the realization of the right to a fair trial is impossible without establishment of the conditions for a comprehensive and complete clarification of the circumstances of the case. Against this backdrop, the overall purpose of the article is to determine the basic principles of the use of electronic evidence in civil procedural law, with the special reference to the structural, specific and procedural features of the investigation and evaluation of evidence in civil proceedings. During the presented scientific research, key basic categories of civil proceedings were analyzed profoundly, in particular, the concept of evidence. A comprehensive study of relevant scientific approaches allowed the authors to outline their own point of view regarding the researched concept. Specifically, the notion of evidence is suggested to be understood as the collection of information made in compliance with the procedural form of evidence on certain facts and / or circumstance, on the basis of which the court concludes that there are facts or circumstances that justify objections of persons involved in the case, and other circumstances relevant to the consideration and resolution of the case. Special attention is paid to the variability of definitive approaches in the determination of the essence of electronic evidence. Thus, this article contextualizes the problem of identification the types of electronic evidence, as well as their taxonomy. It is emphasized that scientific attempts to implement the appropriate classification are devoid of logical and applied meaning, since it is impossible to meet a single criterion which could be used as a basis for delineation, and to identify all possible types of electronic evidence. Therefore, it is concluded that it is appropriate to formulate a broad definition (notion) of the concept via revealing their key features. Within this framework, the most common types of sources of digital evidence were identified. Having analyzed both theoretical and practical aspects of using electronic evidence within a civil process, as a conclusion the authors offered their own approach to the definition of electronic evidence. Namely, it was defined as collected information on facts and circumstances in digital form, which is recorded using electronic material medium prescribed by law, or which is transmitted via the telecommunications channels, within which the court concludes that there are facts or circumstances that substantiate the claims and / or objections of the persons participating in the case and other circumstances relevant for the case resolution.У статті досліджується комплекс питань, безпосередньо пов’язаних із ефективним використанням сучасних джерел інформації в межах сучасного етапу розвитку цивільного судочинства. Автори зазначають, що реалізація права на справедливий судовий розгляд є неможливою без створення умов для всебічного та повного з’ясування обставин справи. Ураховуючи це, метою статті є визначення основних засад використання електронних засобів доказування в цивільному процесуальному праві з урахуванням структурних, видових та процедурних особливостей дослідження та оцінки доказів у цивільному судочинстві. Під час проведення наукового дослідження аналізуються ключові базові категорії цивільного судочинства, зокрема поняття доказів. Комплексне дослідження відповідних наукових підходів дало змогу визначити власну думку стосовно досліджуваного концепту. Зокрема, під поняттям доказів пропонується розуміти зібрану з дотриманням процесуальної форми доказів за допомогою передбачених законом засобів доказування інформацію про факти та/або обставини, на підставі якої суд доходить висновку про наявність або відсутність фактів і обставин, що обґрунтовують вимоги та/або заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інших обставин, які мають значення для розгляду і вирішення справи. Особливу увагу приділено варіативності дефінітивних підходів у визначенні сутності електронних доказів. Також висвітлюється проблема визначення видів електронних доказів, а також проведення їх класифікації. Наголошується на тому, що наукові спроби здійснити відповідну класифікацію позбавлені логічного та прикладного сенсу, оскільки неможливим є дотримання єдиного критерію як підстави поділу, та визначення усіх можливих видів електронних доказів. Тому робиться висновок стосовно доцільності формулювання широкого визначення (дефініції) поняття електронних доказів шляхом перерахування їхніх найважливіших сутнісних ознак. На основі цього було виокремлено найбільш поширені види джерел цифрової доказової інформації. Дослідивши теоретичні та практичні аспекти використання електронних доказів у межах цивільного процесу, як висновок автори пропонують власні підходи до визначення поняття електронних доказів. Так, під ними пропонується розуміти зібрану з дотриманням процесуальної форми доказів за допомогою передбачених законом засобів доказування інформацію про факти та обставини в цифровій формі, яка зафіксована за допомогою передбачених законом електронних матеріальних носіїв, або така, що передається по каналах електрозв’язку, на підставі якої суд доходить висновку про наявність або відсутність фактів і обставин, що обґрунтовують вимоги та/або заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.ukcivil procedureevidenceelectronic evidencefair trialelectronic documentelectronic media.цивільний процесдоказуванняелектронні доказисправедливий судовий розгляделектронний документелектронні носії.Стаття