Бондаренко, Олександр ОлександровичОлександр ОлександровичБондаренко2025-03-072025-03-072024Бондаренко О.О. Концепції походження й розвитку української мови: лінгвоісторіографічний аспект (ХХ- поч. ХХІ ст.). Вісник науки та освіти. (Серія «Філологія», Серія «Педагогіка», Серія «Соціологія», Серія «Культура і мистецтво», Серія «Історія та археологія»). 2024. Вип. 10(28). С. 132-146.10.52058/2786-6165-2024-10(28)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/5989У статті проаналізовано погляди українських мовознавців (Ю. Шевельова, К. Тищенка, П. Гриценка, Г. Півторака) на проблему походження й розвитку української мови для протидії російській пропаганді й дезінформації на сучасному етапі. Автор статті зазначає, що в радянський період сформувалася й набула подальшого розвитку історико-лінгвістична концепція щодо існування давньоруської народності й давньоруської мови, яка спиралася на ідеї С. Соловйова й О. Шахматова й була інтерпретована В. Мавродіним і Ф. Філіним у руслі радянської ідеології. Суть зазначеної концепції полягала в тому, що до розпаду Київської Русі української мови (як і інших східнослов'янських) не існувало, а після розчленування праслов'янської етномовної спільності почався період східнослов'янської єдності й спільної східнослов'янської мови, яка за часів Київської Русі перетворилася на спільну для всіх східних слов'ян давньоруську мову, і лише з XIII— XIV століть на її основі нібито розпочалося формування окремих східно слов’янських мов – російської, української і білоруської. Доведено, що радянська історико-лінгвістична концепція вирізнялася слабкою доказовою базою, недостатнім залученням емпіричного матеріалу, його відбором на основі відповідності поглядам дослідника. З’ясовано, що альтернативний погляд на цю проблему розвинувся в середовищі науковців-емігрантів (Ю. Шевельов), а набув розвитку в сучасному мовознавстві (П. Гриценко, Г. Півторак, К. Тищенко), які на основі порівняльно-зіставного аналізу й залучення великого обсягу фактологічного матеріалу для з’ясування міжмовних збігів з іншими слов’янськими й неслов’янськими мовами, формулюють концепцію формування української мови на основі діалектів, що постали на основі давньослов’янської мови. Вони наголошують, що процес формування східнослов'янських мов не був синхронним, він розпочався з української мови, яка увібрала в себе значну частину праслов'янської мовної спадщини. Констатовано, що сучасні українські мовознавці, зокрема П. Гриценко, докладають чимало зусиль для спростування стереотипів, сформованих у радянський період і протидії дезінформації з боку Російської Федерації на сучасному етапі.The article analyzes the views of Ukrainian linguists (Yu. Shevelyov, K. Tyshchenko, P. Hrytsenko, H. Pivtorak) on the problem of the origin and development of the Ukrainian language in order to counter Russian propaganda and disinformation at the current stage. The author of the article notes that during the Soviet period, a historical linguistic concept regarding the existence of the Old Russian nation and the Old Russian language was formed and further developed, which was based on the ideas of S. Solovyov and O. Shakhmatov and was interpreted by V. Mavrodin and F. Filin in line with Soviet ideology . The essence of this concept was that before the disintegration of Kyivan Rus, the Ukrainian language (as well as other East Slavic languages) did not exist, and after the dismemberment of the Proto Slavic ethnolinguistic community, a period of East Slavic unity and a common East Slavic language began, which during the time of Kyiv Rusi turned into the common Old Russian language for all Eastern Slavs, and only from the 13th to 14th centuries, the formation of separate East Slavic languages - Russian, Ukrainian and Belarusian - allegedly began on its basis. It is proved that the Soviet historical-linguistic concept was distinguished by a weak evidence base, insufficient involvement of empirical material, and its selection based on conformity with the views of the researcher. It was found that an alternative view of this problem developed among émigré scientists (Yu. Shevelyov) and developed in modern linguistics (P. Hrytsenko, G. Pivtorak, K. Tyshchenko), who, on the basis of a comparative and comparative analysis and the involvement of a large volume of factual material to clarify ross-linguistic coincidences with other Slavic and non-Slavic languages, formulate the concept of the formation of the Ukrainian language on the basis of dialects that arose on the basis of the Old Slavic language. They emphasize that the process of formation of East Slavic languages was not synchronous, it began with the Ukrainian language, which absorbed a significant part of the Proto-Slavic linguistic heritage. It was established that modern Ukrainian linguists, in particular P. Hrytsenko, make a lot of efforts to refute stereotypes formed in the Soviet period and counter disinformation on the part of the Russian Federation at the current stage.ukукраїнська мовадавньоруська мовапраслов'янська мовасхіднослов’янські мовидіалектUkrainian languageOld Russian languageProto-Slavic languageEast Slavic languagesdialectconceptконцепціяСтаття