Городенко, ЛесяЛесяГороденко0000-0003-1486-1904Цимбаленко, ЄвгенЄвгенЦимбаленко2026-03-092026-03-092025-12-20Городенко, Л., Цимбаленко, Є. (2025). Strategies of information terrorism in Russian media discourse (2022–2025). Scientific Notes of the Institute of Journalism, 87(2), 190–205. https://doi.org/10.17721/2522-1272.2025.87.1510.17721/2522-1272.2025.87.15https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12058This article examines the phenomenon of information terrorism in Russian media discourse during 2022–2025, focusing on the systematic use of linguistic, visual, and narrative strategies that frame Ukraine as a source of “terrorist threat.” The research integrates theoretical approaches to terrorism discourse (Schmid, Jackson, Bourdieu, Entman) with a corpus-based analysis of Russian state-controlled media. Using event-based keyword sampling and coding in MAXQDA, four dominant strategic frames were identified: delegitimization of Ukrainian political leadership, demonization of the Armed Forces and volunteer battalions, victimization of the Russian population, and heroization of Russian actions. Each strategy was shown to rely on recurring lexical markers (“terrorist regime,” “ukronazis,” “victims of shelling”), visual codes (ruins, wounded civilians, military equipment), and narrative patterns (Ukraine as aggressor, Russia as defender). The study demonstrates how these frames function not in isolation but in interaction, reinforcing a binary worldview where Russia appears as the victim and savior, while Ukraine is constructed as a terrorist state. Quantitative coding revealed dynamic shifts: while early 2022 discourse relied on mobilizing demonization, later stages (2024–2025) emphasized hybrid frames combining victimization and heroization to justify prolonged aggression. The findings contribute to the broader field of media and terrorism studies by conceptualizing “information terrorism” as a communicative practice that stigmatizes opponents, legitimizes violence, and mobilizes domestic and international audiences.У цій статті досліджується феномен інформаційного тероризму в російському медіадискурсі протягом 2022–2025 років, зосереджуючись на систематичному використанні лінгвістичних, візуальних та наративних стратегій, що зображують Україну як джерело «терористичної загрози». Дослідження інтегрує теоретичні підходи до дискурсу тероризму (Шмід, Джексон, Бурдьє, Ентман) з корпусним аналізом російських державних ЗМІ. Використовуючи такі методи, як вибірка ключових слів на основі подій та кодування в MAXQDA, було визначено чотири домінуючі стратегічні фрейми: делегітимізація українського політичного керівництва, демонізація Збройних Сил та добровольчих батальйонів, віктимізація російського населення та героїзація дій Росії. Було показано, що кожна стратегія спирається на повторювані лексичні маркери («терористичний режим», «укронацисти», «жертви обстрілів»), візуальні коди (руїни, поранені мирні жителі, військова техніка) та наративні патерни (Україна як агресор, Росія як захисник). Результатом дослідження є демонстрація того, як ці фрейми функціонують не ізольовано, а у взаємодії, підкріплюючи бінарний світогляд, де Росія постає як жертва та рятівник, тоді як Україна конструюється як терористична держава. Кількісне кодування виявило динамічні зрушення: тоді як дискурс на початку 2022 року спирався на мобілізуючу демонізацію, пізніші етапи (2024–2025) наголошували на гібридних фреймах, що поєднують віктимізацію та героїзацію для виправдання тривалої агресії. Висновки. Результати дослідження роблять внесок у ширшу сферу досліджень медіа та тероризму, концептуалізуючи «інформаційний тероризм» як комунікативну практику, яка стигматизує опонентів, легітимізує насильство та мобілізує внутрішню та міжнародну аудиторію.eninformation terrorismmedia discoursestrategic framingdelegitimizationdemonizationvictimizationheroizationмедіаобразрегіональні медіаветерани війнистандарти журналістикистигматизаціяСтаття