Кондратова, І. Д.І. Д.Кондратова2026-06-172026-06-172022Кондратова, І. Д. (2022). VIOLATION OF NORMS OF JUDICIAL ETHICS AS A BASIS FOR DISCIPLINARY RESPONSIBILITY OF A JUDGE. Вісник кримінального судочинства(1), 253–263. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2022.1-2/253-26310.17721/2413-5372.2022.1-2/253-263https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23655Judicial ethics, which permeates the professional status of a judge, is reflected in absolutely all its elements and interacts with them. The institution of disciplinary responsibility of a judge, which plays an extremely important role for judicial ethics, is no exception. The purpose of the article is to research the norms of judicial ethics in their interrelationship with the disciplinary responsibility of the judge that occurs in case of their violation. Based on the analysis of the norms of the current legislation, decisions of the European Court of Human Rights and disciplinary practice of the High Council of Justice, a number of conclusions were drawn that determine the specifics of bringing a judge to justice for violating ethical norms. Among them are the following: 1) the objectively determined general nature of the norms and wording, the lack of clarity in the description of the judge’s behavior, which can become the basis for initiating disciplinary proceedings, which requires further assessment by law enforcement authorities; 2) a large degree of subjectivism on the part of disciplinary authorities in assessing the circumstances of the case (actions and consequences) in the context of interpreting the provisions of the legislation; 3) the objective side of disciplinary misconduct, which consists in the judge’s admission of behavior that does not correspond to or violates the norms of judicial ethics, as a result of which the authority of justice and the reputation of the high rank of a judge are harmed. By themselves, violations of ethical norms cannot be considered as a basis for the judge’s responsibility. At the same time, the unethical behavior of a judge, which caused reputational losses to the status of a judge and the judiciary, can be qualified as a significant disciplinary offense, gross neglect of duties, which is incompatible with the status of a judge; 4) the special and decisive importance of law enforcement practice, which must «establish a consistent and restrictive interpretation» of all evaluative concepts and categories used in the general formulations of the grounds for a judge’s responsibility; 5) a limited scale of disciplinary sanctions that can be applied to a judge for committing unethical behavior, and the justified application of the most severe form of punishment – dismissal of a judge from office; 6)»accompanying» nature of responsibility for violation of ethical norms, if this occurred during the administration of justice, since in this case it is usually combined with responsibility for violation of procedural legislation. But its character is «independent» if the judge’s unethical behavior was not committed in connection with his authority to administer justice.Суддівська етика, яка пронизує професійний статус судді, відображається абсолютно у всіх його елементах і взаємодіє з ними. Не є виключенням і інститут дисциплінарної відповідальності судді, який виконує для суддівської етики надзвичайно важливу роль. Метою статті є дослідження норм суддівської етики у їх взаємозв’язку з дисциплінарною відповідальністю судді, що настає у разі їх порушення. На підставі аналізу норм чинного законодавства, рішень Європейського суду з прав людини та дисциплінарної практики Вищої ради правосуддя зроблено ряд висновків, які визначають особливості притягнення судді до відповідальності за порушення етичних норм. Серед них такі: 1) об’єктивно зумовлений загальний характер норм і формулювань, відсутність чіткості в описі поведінки судді, яка може стати підставою порушення дисциплінарного провадження, що вимагає подальшої оцінки органами правозастосування; 2) великий ступінь суб’єктивізму з боку дисциплінарних органів в оцінці обставин справи (дій і наслідків) в контексті тлумачення положень законодавства; 3) об’єктивна сторона дисциплінарного проступку, що полягає у допущенні суддею поведінки, яка не відповідає чи порушує норми суддівської етики, внаслідок якої завдано шкоди авторитету правосуддя та репутації високого звання судді. Самі по собі порушення етичних норм не можуть розглядатися як підстава для відповідальності судді. Водночас неетична поведінка судді, що завдала репутаційних втрат статусу судді та судової влади, може бути кваліфікована як істотний дисциплінарний проступок, грубе нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді; 4) особливе та вирішальне значення практики правозастосування, яка повинна «встановлювати послідовне та обмежувальне тлумачення» всіх оціночних понять і категорій, які використовуються у загальних формулюваннях підстав відповідальності судді; 5) обмежена шкала дисциплінарних санкцій, які можуть бути застосовані до судді за допущення ним неетичної поведінки, та виправдане застосування найбільш суворого виду покарання – звільнення судді з посади; 6)»супровідний» характер відповідальності за порушення етичних норм, якщо це мало місце при здійсненні правосуддя, оскільки в такому разі вона, як правило, поєднується з відповідальністю за порушення процесуального законодавства. Та «самостійний» її характер, якщо неетична поведінка судді була допущена не у зв’язку з його повноваженнями здійснювати правосуддя.ukjudge’s statusjudge’s ethicsnorms of judicial ethicsdisciplinary responsibility of a judgeviolation of ethical normsетика суддінорми суддівської етикидисциплінарна відповідальність суддіпорушення етичних нормстатус суддіСтаття