Фєдосєєв, НікітаНікітаФєдосєєв2026-03-172026-03-172025-08-25Фєдосєєв, Н. (2025). The beginnings of the scholarly study of ancient greek vase painting: the formation of the discipline  at the turn of the 19th–20th centuries and the contribution of John Beazley. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, 160(1), 106–110. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2025.160.1503203210.17721/1728-2640.2025.160.15https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12861Background. Today, ancient Greek vase painting is one of the central subjects in art history, although for a long time it remained outside the focus of scholarly attention. Interest in this art form emerged during the Renaissance; however, systematic study began only in the 19th century, amid a wave of major archaeological discoveries. At that time, research was predominantly descriptive and limited to cataloguing. A true scientific breakthrough was made by John Beazley, who developed a method of attribution and typology, distinguishing numerous vase painters and workshops through stylistic analysis. Methods. The methodological framework of this study is based on the principles of intellectual history, which enable the tracing of how academic interpretations of vase painting evolved within broader scholarly contexts. The research employs historiographical, comparative, and contextual analysis to critically evaluate the development of methods for attribution, classification, and symbolic interpretation. The source base includes 18th–20th century classical texts as well as contemporary scholarship focused on the methodological transformation of ancient Greek ceramic studies. Results. The study revealed the evolution of approaches to the study of ancient Greek vase painting – from descriptive cataloging in the 18th–19th centuries to theoretical analysis in the 20th century. John Beazley pioneered an attribution method based on stylistic analysis, allowing for the identification of individual painters and workshops, while Hryhorii Pavlutskyi developed a cultural-historical approach through iconographic and contextual interpretation of imagery. Together, these approaches form a comprehensive methodological foundation for the study of vase painting.  Conclusions. The history of vase painting research illustrates a gradual shift from empirical description to analytical and interdisciplinary interpretation. The combination of intellectual history methods and formal analysis offers new perspectives for a deeper understanding of ancient art.Вступ. Давньогрецький вазопис нині є однією з ключових тем в історії мистецтва, хоча тривалий час залишався поза центром наукової уваги. Інтерес до нього виник ще в добу Відродження, однак систематичне вивчення розпочалося лише в XIX ст. в контексті археологічних відкриттів. У цей період дослідження мали переважно описовий і каталогізаційний характер. Революцію у вивченні вазопису здійснив Джон Девідсон Бізлі, який розробив метод типологізації й атрибуції, що допоміг виділити індивідуальні манери художників і художні школи на основі стилістичного аналізу.  Методи. Методологічною базою дослідження є підходи інтелектуальної історії, що дають змогу простежити розвиток наукових ідей у контексті формування академічної традиції вивчення вазопису. Застосовано історіографічний, компаративний і контекстуальний аналіз для критичної оцінки еволюції методів атрибуції, класифікації й інтерпретації. Джерельну базу становлять тексти XVIII–XX ст. і сучасні дослідження, зосереджені на реконструкції зміни інтелектуальних стратегій у вивченні давньогрецької кераміки. Результати. Дослідження засвідчило еволюцію підходів до вивчення давньогрецького вазопису – від описової каталогізації у XVIII–XIX ст. до теоретичного аналізу у XX ст. Джон Бізлі започаткував атрибутивний метод, що допоміг ідентифікувати художників за стилістичними рисами, а Григорій Павлуцький розвинув культурно-історичний підхід через іконографію та контекстуальну інтерпретацію зображень. Разом ці підходи формують цілісну методологічну базу для дослідження вазопису.  Висновки. Історія вивчення вазопису ілюструє поступовий перехід від емпіричного опису до аналітичного міждисциплінарного аналізу. Поєднання методів інтелектуальної історії та формального аналізу відкриває нові перспективи для глибшого осмислення античного мистецтва.uk: Джон БізліГригорій Павлуцькийвазописантична Греціяісторіографіяісторія мистецтвJohn BeazleyHryhorii Pavlutskyivase paintingAncient Greecehistoriographyart historyСтаття