Khylko, MykolaMykolaKhylko2026-02-272026-02-272025-11-10Khylko, M. (2025). EURO-INTEGRATION POTENTIAL OF UKRAINE’S INFORMATION POLICY. Politology bulletin(98), 216–229. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.98.216-22910.17721/2415-881x.2025.98.216-229https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11614The article demonstrates that the European integration potential of Ukraine’s information policy is structurally implemented and grounded in regulatory compatibility, security-communication participation, and the institutional capacity of the state to influence the formation of common European standards of information resilience.The research examines the process of harmonization of Ukrainian media law with key EU regulatory frameworks, including the Digital Services Act, the European Media Freedom Act, and the Audiovisual Media Services Directive. It is established that the adaptation of Ukraine’s media legislation has a systemic character and encompasses not only the content sphere but also digital platforms, regulatory responsibility, transparency of algorithmic decision-making, and the protection of user rights. It is proven that the Law of Ukraine On Media is functionally aimed at achieving compatibility with the EU regulatory architecture and may be considered a fundamental mechanism for the implementation of European institutional-legal standards in the information sphere.It is clarified that Ukraine’s information policy is evolving from a sector-specific regulation into a strategic security institution integrated into the European system of countering disinformation, cognitive influence, and hybrid operations. It is shown that Ukraine’s experience in information counteraction and strategic communications is utilized by European institutions (EUvsDisinfo, NATO StratCom COE, Hybrid Toolbox) both as an analytical source and as a practical model for strengthening mechanisms of counter-propaganda and media resilience.It is established that the key integration effect is Ukraine’s transition from a recipient of EU standards to a co-author of regulatory approaches in the field of information and communication security. It is proven that this shift occurs due to the combination of regulatory harmonization, digital interoperability, institutional coordination, and the development by Ukraine of its own models of strategic communication and counter-disinformation solutions during wartime.At the same time, a number of factors are identified that may hinder the realization of this potential: the preservation of oligarchic structures of media ownership, risks of excessive use of security discourse to justify restrictions on freedom of speech, institutional fragmentation of media policy, and unequal economic capabilities of different types of media.У статті доведено, що євроінтеграційний потенціал інформаційної політики України є структурно реалізованим і ґрунтується на нормативній сумісності, безпеково-комунікаційній участі та інституційній спроможності держави впливати на формування спільних європейських стандартів інформаційної стійкості.Досліджено процес гармонізації українського медіаправа з основними нормативними регламентами ЄС, зокрема Digital Services Act, European Media Freedom Act та Audiovisual Media Services Directive. Встановлено, що адаптація медійного законодавства України має системний характер і охоплює не лише сферу контенту, а також цифрові платформи, регуляторну відповідальність, прозорість алгоритмічних рішень і захист прав користувачів. Доведено, що Закон України «Про медіа» функціонально спрямований на досягнення сумісності з регуляторною архітектурою ЄС та може розглядатися як базовий механізм імплементації європейських інституційно-правових стандартів у сфері інформації.З’ясовано, що інформаційна політика України набуває характеру не лише секторальної регуляції, а стратегічної безпекової інституції, інтегрованої до європейської системи протидії дезінформації, когнітивним впливам та гібридним операціям. Показано, що досвід України у сфері інформаційної протидії та стратегічних комунікацій використовується європейськими структурами (EUvsDisinfo, NATO StratCom COE, Hybrid Toolbox) як аналітичне джерело та практична модель для вдосконалення механізмів контрпропаганди та медіастійкості.Вcтановлено, що ключовим інтеграційним ефектом є перехід України від позиції реципієнта стандартів ЄС до співавтора регуляторних підходів у площині інформаційної та комунікаційної безпеки. Доведено, що такий перехід відбувається завдяки поєднанню нормотворчої гармонізації, цифрової сумісності, інституційної координації та вироблення Україною власних моделей стратегічної комунікації й контрдезінформаційних рішень у період війни.Водночас виявлено низку чинників, що можуть стримувати реалізацію потенціалу: збереження олігархічних структур медіавласності, ризики надмірного використання безпекового дискурсу щодо обмеження свободи слова, інституційна фрагментація медійної політики та нерівність економічних можливостей різних типів ЗМІ.ukinformation policyEuropean integrationstrategic communicationsdisinformationdigital platformsmedia regulationinformation securitymedia resiliencehybrid threatsdemocratic resilienceінформаційна політикаєвроінтеграціястратегічні комунікаціїдезінформаціяцифрові платформимедіарегулюванняінформаційна безпекамедіастійкістьгібридні загрозидемократична стійкістьСтаття