Сиза , Наталія ПетрівнаНаталія ПетрівнаСиза2026-06-172026-06-172024Сиза, Н. П. (2024). Adversariality as a guarantee of the administration of justice in criminal proceedings. Вісник кримінального судочинства(3), 86–110. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.3-4/86-11010.17721/2413-5372.2024.3-4/86-110https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23729The article explores how adversariality functions as a genuine guarantee of the administration of justice at both the pre-trial and trial stages of criminal proceedings. It proceeds from the premise that adversariality is not merely an organizational principle but an instrument that ensures the court’s neutrality and the equality of the parties’ procedural opportunities (equality of arms) in forming, testing, and rebutting evidence. The analysis focuses on the constitutional and statutory framework of Ukraine (the Constitution and the Criminal Procedure Code), scholarly doctrine, and benchmarks drawn from the case law of the European Court of Human Rights and the Supreme Court of Ukraine regarding adversarial proceedings, disclosure, cross-examination, and the standard of proof beyond reasonable doubt, as well as the specific treatment of materials obtained through covert investigative (search) actions and operational-search activity. The aim is to substantiate adversariality as a guarantee of the administration of justice and to propose a system of criteria for its effective application in view of contemporary challenges, above all evidentiary digitalization and secrecy regimes. Methodologically, the study employs normative, comparative-legal, historical-legal, systemic-structural, and formal-logical approaches; doctrinal content analysis to isolate indicators of procedural balance; a case-based approach to test those indicators on judicial decisions; and elements of legal design for legis ferenda proposals. The findings include: (1) demonstrating the link between adversariality and the judicial function across three interconnected dimensions– institutional (the role of the court/investigating judge as a neutral process organizer), procedural (rules on disclosure, symmetry of time and means, order of evidentiary examination, prohibition of «surprise evidence»), and evidentiary (access to sources, feasibility of cross-examination, limits on the use of derivative statements and testimony with restricted disclosure); (2) formulating practical criteria of adversariality’s «guarantee capacity» at the pre-trial stage: genuine access to materials, timely judicial response to resource asymmetry, and effective compensatory mechanisms where disclosure is lawfully restricted; (3) specifying the judicial role in preventing tactical abuses through process management (case management), a disclosure calendar, a matrix of contested evidence, and reasoning standards; (4) defining the evidentiary «weight» limits of materials from covert investigative (search) actions and operational-search activity through requirements of lawful grounds, proper documentation of acquisition, preservation of original media, feasibility of independent technical verification, and provision to the defence of sufficient «gist» for meaningful challenge. The article’s originality lies in a proposed system of criteria for assessing adversariality as a guarantee of justice that integrates institutional, procedural, evidentiary, and compensatory elements and is suitable for practical application in decisions of investigating judges and first-instance courts. Its practical value consists in offering algorithms for participants in proceedings: for courts – a standardized approach to checking equality of arms, organizing the order of evidentiary examination, and selecting procedural sanctions; for the prosecution – discipline of disclosure and a proper duty to preserve evidence with due regard to the chain of custody; for the defence – clear guidance on motions for access, continuances, exclusion of inadmissible information, and the use of cross-examination tools. The legis ferenda section proposes codifying a minimum disclosure standard (deadlines, scope, sanctions), regulating access to digital copies and access logs, entrenching a preliminary hearing, and unifying reasoning templates on equality of arms. The study concludes that only the synchronized operation of neutral yet effective process management, predictable disclosure rules, and correct application of the beyond-reasonable-doubt standard converts adversariality from a declaration into a working guarantee of a fair verdict at all stages of criminal proceedings.Стаття присвячена з’ясуванню того, як змагальність сторін у кримінальному провадженні виконує реальну гарантійну функцію правосуддя на досудовій і судовій стадіях. Вихідним є положення, що змагальність – не лише організаційна засада, а інструмент забезпечення нейтральності суду та рівності процесуальних можливостей сторін («equality of arms») у формуванні, перевірці й спростуванні доказів. У фокусі дослідження – нормативні приписи Конституції та КПК України, доктрина та орієнтири практики ЄСПЛ і Верховного Суду щодо змагального провадження («adversarial proceedings»), відкриття матеріалів («disclosure»), перехресного допиту («cross-examination») і стандарту «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»), а також специфіка роботи з матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій та відомостями оперативно-розшукової діяльності. Метою є обґрунтувати змагальність як гарантію реалізації функції правосуддя та запропонувати систему критеріїв її ефективного застосування з урахуванням сучасних викликів, насамперед цифровізації доказування та режиму таємності. Методологічно застосовано нормативний, порівняльно-правовий, історико-правовий, системно-структурний та формально-логічний підходи, доктринальний контент-аналіз для виокремлення індикаторів «процесуальної рівноваги», кейс-підхід для перевірки їх на матеріалах рішень, а також елементи правового моделювання для пропозицій legis ferenda. Отримані результати полягають у: 1) розкритті зв’язку між змагальністю та функцією правосуддя через три взаємопов’язані площини – інституційну (роль суду/слідчого судді як нейтрального процесуального організатора), процедурну (правила «disclosure», симетрія процесуального часу/засобів, порядок дослідження доказів, заборона «сюрприз-доказів») та доказову (доступ до джерел, можливість перехресного допиту, межі використання похідних показань і свідчень із обмеженим доступом); 2) формулюванні практичних критеріїв «гарантійної спроможності» змагальності на досудовій стадії: реальний доступ до матеріалів, своєчасне реагування суду на асиметрію ресурсів, дієві компенсаторні механізми у випадку законних обмежень розкриття; 3) конкретизації судової ролі у попередженні тактичних зловживань через процесуальне керування розглядом («case management»), календар «disclosure», матрицю спорних доказів і стандарти мотивування; 4) окресленні меж доказової «ваги» матеріалів НС(Р)Д та ОРД через вимоги законності підстав, належної фіксації способу одержання, збереження первинних носіїв, можливості незалежної технічної перевірки та надання стороні захисту достатньої «суті» для осмисленого заперечення. Наукова новизна вбачається у запропонованій системі критеріїв оцінювання змагальності як гарантії правосуддя, яка поєднує інституційні, процедурні, доказові та компенсаторні елементи й придатна для практичної застосовності у рішеннях слідчих суддів і судів першої інстанції. Практичне значення полягає у наданні алгоритмів для учасників провадження: для суду – стандартизованого підходу до перевірки «рівності сторін», організації порядку дослідження доказів і добору процесуальних санкцій; для сторони обвинувачення – дисципліни «disclosure» та належного «обов’язку збереження доказів» («duty to preserve evidence») із урахуванням «ланцюга збереження» («chain of custody»); для захисту – чітких орієнтирів щодо клопотань про доступ, відтермінування, виключення недопустимих відомостей та використання інструментів перехресного допиту. Запропоновано напрями legis ferenda: кодифікація мінімального стандарту розкриття (строки, обсяг, санкції), унормування доступу до цифрових копій і журналів доступу, закріплення інституту попереднього судового засідання, уніфікація шаблонів мотивування щодо «equality of arms». Зроблено висновок, що лише синхронна дія нейтрального, але ефективного процесуального керування, передбачуваних правил «disclosure» і коректного застосування стандарту «поза розумним сумнівом» конвертує змагальність із декларації у дієву гарантію справедливого вироку на всіх стадіях кримінального провадження.ukadversarialityequality of armsadversarial proceedingsdisclosurepreliminary hearingjudicial controlcross-examinationbeyond reasonable doubtcovert investigative (search) actionsoperational-search activitysurprise evidenceprocedural sanctionsreasoning of judicial decisionsduty to preserve evidencechain of custodyзмагальністьрівність сторін («equality of arms»)змагальне провадження («adversarial proceedings»)відкриття матеріалів («disclosure»)попереднє судове засіданнясудовий контрольперехресний допит («cross-examination»)стандарт «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»)негласні слідчі (розшукові) діїоперативно-розшукова діяльність«сюрприз-доказ»процесуальні санкціїмотивування судових рішень«обов’язок збереження доказів» («duty to preserve evidence»)«ланцюг збереження» («chain of custody»).Стаття