Овсінський, ЮрійЮрійОвсінський2026-02-252026-02-252025Овсінський, Ю. (2025). Витоки практики ідентифікації та оподаткування собак у Європі: від Античного Риму до Середньовіччя. Етнічна історія народів Європи, (76), 84–90. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.76.1010.17721/2518-1270.2025.76.10https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10777Ідея людського чи тваринного ідентифікатора сягає корінням у часи Античного Риму, де практикувалися бронзові жетони для рабів та собак. Текст на таких жетонах вказував на ім’я та адресу власника, а іноді й на розмір винагороди за допомогу у поверненні втікача. Однак незначна кількість збережених артефактів такого типу наводить на думку про те, що ця практика не стала масовою чи обов’язковою і цілком залежала від волі власника, а згодом й повністю була забута. Середньовіччю завдячуємо появі податку за тримання собак в господарстві, який мав безгрошову форму виплати – сіллю, зерном або висівками. У XIII–XV ст. повинністю для власників собак у селянських господарствах подекуди був також обов’язок годівлі псів знаті, яка у ході полювання часто зупинялася на нічліг у панському маєтку. Піддані селяни з цього маєтку повинні були годувати і панських гостей і їхніх собак власним коштом, або платити взамін цього своєму панові частиною від зібраного врожаю. Також щодо доби Середньовіччя підтверджується артефактами поява практики позначення на декорованих підвісках жетоновидного типу місця «прописки» собаки та гербу власника. У Франції відома й практика наявності королівської геральдичної атрибутики Капетингів на нашийниках мисливських собак з королівської псарні. Все це у XVIII ст. зрештою трансформувалося у появу реєстраційно-податкових жетонів для собак, яка з XIX ст. поширилася більшістю країн Європи. Результати цієї статті можуть бути цікавими для широкого кола дослідників доби Античності та Середньовіччя, історії податкової справи, кінологів, колекціонерів та краєзнавців.The idea of a human or animal identifier dates back to the days of Ancient Rome, where bronze tokens were practiced for slaves and dogs. The text on such tokens indicated the owner’s name and address, and sometimes the amount of the reward for help in the return of the fugitive. However, the small number of preserved artifacts of this type suggests that this practice did not become widespread or mandatory and was entirely dependent on the will of the owner, and was later completely forgotten. We owe the Middle Ages to the emergence of a tax for keeping dogs in the household, which had a non-monetary form of payment – salt, grain or bran. In the XIII–XV centuries. the duty of dog owners in peasant farms was sometimes also the duty of feeding the dogs of the nobility, who often stopped for the night in the manor’s estate during the hunt. Peasant subjects from this estate had to feed the lord’s guests and their dogs at their own expense, or pay their lord a part of the harvested crop instead. Also, with regard to the Middle Ages, artifacts confirm the appearance of the practice of marking on decorated pendants of the token type the place of «registration» of the dog and the coat of arms of the owner. In France, the practice of having the royal heraldic attributes of the Capetians on the collars of hunting dogs from the royal kennel is also known. All this in the 18th century. eventually transformed into the appearance of registration and tax tokens for dogs, which from the XIX century. spread to most European countries. The results of this article may be of interest to a wide range of researchers of Antiquity and the Middle Ages, tax history, canine experts, collectors and local historians.ukРимСередньовіччяжетон-ідентифікаторподатоксобакипесреєстраційно-податковий жетонRomeMiddle Agesidentification tokentaxdogsregistration and tax tokenСтаття