Копилова, Марина СергіївнаМарина СергіївнаКопиловаОбушна, Наталія Іванівна2025-09-162025-09-162025-09-15Копилова М. С. Державна політика України щодо діяльності православних церков: історичні уроки та концептуалізація розвитку : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25. 00. 01 – теорія та історія державного управління. Київ, 2025. 329 с.УДК 322:271.2](477)(091)(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/7721Копилова М. С. Державна політика України щодо діяльності православних церков: історичні уроки та концептуалізація розвитку. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління. Навчально-науковий інститут публічного управлння та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2025. У дисертації обґрунтовано теоретико-методичні засади розвитку державної політики щодо діяльності православних церков та розроблено науково-практичні рекомендації стосовно їх концептуалізації в контексті забезпечення національних інтересів українського народу в царині суспільно- релігійних і державно-церковних відносин. Проаналізовано взаємозв᾿язок понятійно-категорійного поля суспільно- релігійних відносин і державної політики, що характеризує його роль у тезаурусі наук, та розвинуто понятійно-категорійний апарат у цій сфері за рахунок уточнення сутності таких понять: “державна політика щодо діяльності православних церков”, “релігійна безпека” та “конфесійна війна”. Запропоновано уніфікувати термінологію державної політики в конфесійній сфері, зокрема поняття “право на свободу світогляду та віросповідання” (ст. 35 Конституції України) та “право на свободу совісті” (ЗУ “Про свободу совісті та релігійні організації”). З᾿ясовано стан розробки проблематики дослідження державної політики щодо діяльності православних церков у науковому дискурсі. Методологічну основу дисертаційної роботи сформовано на основі вивчення, аналізу та систематизації наукових робіт, які структуровано за 5-ма тематичними групами/напрямами: 1) наукові праці з історії православної церкви та її взаємин з державою в період демократичного розвитку України; 2) наукові дослідження, присвячені формуванню та реалізації державно-церковних відносин в Україні; 3) наукові розробки, у яких розглянуто особливості формування державної політики в релігійній сфері, механізми публічного управління в державно- церковних відносинах загалом, а також окремі аспекти взаємодії органів державної влади та церкви, реалізації державної релігійної політики України в контексті національної безпеки; 4) наукові праці, у яких вивчено світовий досвід формування та реалізації державно-церковних відносин; 5) наукові дослідження з історії ППЦ і відносин державних інституцій з цією церквою в ІІ Речі Посполитій. Зазначено, що історичний управлінський досвід у поліконфесійній за складом населення ІІ Речі Посполитій (1918−1939 рр.) було використано для більш детального обґрунтування проблематики формування та розвитку державної політики України щодо діяльності православних церков. Уточнено теоретичні основи формування державної політики щодо діяльності православних церков та на цій основі ідентифіковано її особливості. Визначено, що державна політика щодо діяльності православних церков – це комплексна діяльність органів державної влади, що формується та реалізується згідно з визначеними цілями, напрямами й принципами, спрямована на підтримку та регулювання комплексу релігійних, соціальних, освітніх і культурних заходів, що здійснюються православними релігійними об’єднаннями, які мають власну організаційну структуру та управлінську ієрархію, в межах чинного законодавства України. З’ясовано сутність та види діяльності православних церков як виду релігійних об’єднань. На цій основі визначено мету, місію, завдання, функції, принципи, моделі державної політики щодо діяльності православних церков і складові елементи її забезпечення (інституційно-правове та ресурсне забезпечення). Уточнено та розширено типізацію моделей державно-церковних відносин в Україні. На цій підставі обґрунтовано особливості, що притамання концептуальним засадам формування державної політики України щодо діяльності православних церков. Охарактеризовано стан і структуру конфесійно-церковного середовища України як об’єкта державної політики та визначено актуальні виклики в цій сфері. Досліджено, що сучасне конфесійно-церковне середовище в Україні є складною та динамічною системою, що сформувалася на перетині історичних традицій, посттоталітарного релігійного ренесансу та сучасних викликів безпекового й цивілізаційного характеру. Найчисельнішим релігійним напрямом є православ’я, а його основними юрисдикціями – УПЦ та ПЦУ. Трансформаційні зміни в релігійно-церковній сфері в незалежній Україні досліджено з позиції трьох основних етапів: 1) перший етап (1991 р. – 2014 рр.); 2) другий етап (2014 р. – до 24 лютого 2022 р.); 3) третій етап (від 24 лютого 2022 р. – дотепер). Відповідно до кожного етапу розвитку конфесійно- церковного середовища в незалежній Україні ідентифіковано основні проблеми його формування та реалізації, що впливають, насамперед, на державну політику щодо діяльності православних церков і потребують осмислення з позицій державного управління. Проаналізовано інституційно-правове та ресурсне забезпечення державної політики щодо діяльності православних церков в Україні. Перше розглянуто в контексті двох складових його компонент: інституційної та правової. Обґрунтовано, що інституційне забезпечення у сфері державної політики України щодо православних церков має певну ієрархічність та характеризується багаторівневою та розгалуженою структурою. У свою чергу правове забезпечення державної політики України щодо діяльності православних церков формують міжнародно-правові акти, законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти України, рішення КСУ та рішення Європейського суду з прав людини. Зауважено, що реалії сьогодення, насамперед завдання посилити згуртованість суспільства, вимагають подальшого вдосконалення правового забезпечення державної політики України щодо діяльності православних церков. Проведено діагностику ресурсного забезпечення цієї політики держави, яке в роботі розглянуто в контексті таких складових: кадрова, інформаційно-комунікативна, суспільно-мотиваційна, фінансова. Виявлено проблеми та систематизовано тенденції розвитку державної політики України щодо діяльності православних церков в умовах воєнного стану. Для цього встановлено низку головних суспільних викликів у сфері державної політики України щодо діяльності православних церков, що актуалізувалися під час повномасштабної військової агресії РФ проти України. Аргументовано, що сучасні суспільні виклики у сфері державної політики України щодо діяльності православних церков визначають та формують основні тенденції її розвитку. Узагальнено напрями та етапи реалізації державної політики ІІ Речі Посполитої щодо православної церкви (з урахуванням поліетнічного та поліконфесійного складу її населення) на основі ґрунтовного аналізу її генези та з’ясовано перспективи використання цього досвіду в Україні. З цією метою проаналізовано особливості правового регулювання у сфері віросповідань як основи юридичного статусу Польської православної церкви в 1918−1939 рр.; розглянуто організаційні засади державної політики щодо діяльності православної церкви в ІІ Речі Посполитій; проведено аналіз державної політики ІІ Речі Посполитої щодо православної церкви на західноукраїнських землях. Підкреслено, що з урахуванням історичних уроків політики ІІ Речі Посполитої щодо ППЦ та її наслідків для двосторонніх відносин державна політика України повинна базуватися на принципах історичної об’єктивності, усебічного забезпечення свободи совісті, дипломатичного діалогу, чому повинні сприяти спільні дослідження українських і польських науковців та комеморативні практики. Розроблено й обґрунтовано вектори концептуалізації засад розвитку державної політики України щодо діяльності православних церков у контексті забезпечення національних інтересів українського народу у сфері суспільно- релігійних і державно-церковних відносин. Для цього: а) визначено інноваційні вектори реалізації державної політики України щодо діяльності православних церков в умовах цифрового розвитку суспільства; б) уточнено загальні напрями вдосконалення державної політики України щодо діяльності православних церков; в) розроблено та обґрунтовано Концепцію розвитку державної політики України щодо діяльності православних церков. Концепція розвитку державної політики України щодо діяльності православних церков враховує інтегративну взаємодію інституційно-правового та ресурсного забезпечення державної політики щодо діяльності православних церков, що включає: а) мету, завдання, функції, суб’єктно-об’єктний склад; б) систему принципів розвитку державної політики щодо діяльності православних церков; в) форми, методи й інструментарій розвитку державної політики щодо діяльності православних церков у контексті забезпечення свободи совісті та віросповідання, створення дієвої моделі взаємовідносин держави і православних церков; г) аргументацію основних напрямів провайдингу Концепції. Такий підхід уможливлює створення умов для отримання синергетичного ефекту від реалізації державної політики України щодо діяльності православних церков у контексті забезпечення національних інтересів українського народу у сфері суспільно-релігійних і державно- церковних відносин.Kopylova M. S. State Policy of Ukraine Regarding the Activities of Orthodox Churches: Historical Lessons and Conceptualization of Development. – Qualifying scientific work on the rights of manuscripts. Dissertation for obtaining the scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration, specialty 25.00.01 – theory and history of public administration. – Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv. Kyiv, 2025. This dissertation substantiates the theoretical and methodological foundations for the development of state policy regarding the activities of Orthodox churches and offers scientific and practical recommendations for its conceptualization in the context of securing the national interests of the Ukrainian people in the realm of socio-religious and church-state relations. The conceptual and categorical field of socio-religious relations and state policy has been analyzed, highlighting its role within the thesaurus of the social sciences. The conceptual and categorical apparatus in this sphere has been further developed by clarifying the essence of such terms as “religious security,” “state policy regarding the activities of Orthodox churches,” and “confessional war.” Additionally, a proposal is made to unify the terminology of state policy in the confessional sphere, particularly regarding such concepts as “the right to freedom of thought and religion” (Article 35 of the Constitution of Ukraine) and “the right to freedom of conscience” (Law of Ukraine “On Freedom of Conscience and Religious Organizations”). The current state of academic discourse regarding the development of state policy toward Orthodox churches has been examined. On this basis, the methodological foundation of the dissertation has been built through the study, analysis, and systematization of scholarly works structured into five thematic groups: 1) academic works on the history of the Orthodox Church and its relations with the state during Ukraine’s democratic development; 2) research dedicated to the formation and implementation of church-state relations in Ukraine; 3) studies examining the formation of state religious policy, public administration mechanisms in church-state relations, and aspects of interaction between state authorities and churches in the context of national security; 4) international scholarly works on the development and implementation of church-state relations; 5) historical research on the Polish Orthodox Church (POC) and its relations with state institutions in the Second Polish Republic. It is noted that the historical administrative experience of the religiously diverse Second Polish Republic (1918-1939) has been used to substantiate in greater detail the challenges in shaping and developing Ukraine’s state policy toward Orthodox churches. The theoretical foundations for shaping state policy on the activities of Orthodox churches have been clarified, and its distinct characteristics identified. It has been established that state policy in this area comprises actions by the system of state authorities carried out in accordance with defined goals, directions, and principles, aimed at supporting and regulating a complex of religious, social, educational, and cultural activities carried out by Orthodox religious organizations with their own structures and governance hierarchies, all within the bounds of current Ukrainian legislation. The essence and types of activities of Orthodox churches, as a form of religious organization, have been defined. Based on this, the aims, mission, tasks, functions, principles, models, and structural components of state policy in this area have been identified – including its institutional-legal and resource support. The typology of church-state relations in Ukraine has been refined and expanded. The theoretical foundations of the formation of state policy regarding Orthodox churches are clarified, and its features are identified. It is defined that such policy constitutes a complex activity of public authorities shaped and implemented according to set goals, directions, and principles, aimed at supporting and regulating a range of religious, social, educational, and cultural activities carried out by Orthodox religious associations, which have their own organizational structure and hierarchy within the framework of Ukrainian legislation. The essence and types of activities of Orthodox churches as religious associations are clarified. On this basis, the goal, mission, tasks, functions, principles, and models of state policy regarding Orthodox churches, as well as its key components (institutional-legal and resource support), are determined. The typology of state-church relations models in Ukraine is specified and expanded. Consequently, the conceptual foundations of Ukraine’s state policy toward Orthodox churches are substantiated. The state and structure of the confessional-church environment in Ukraine as the object of state policy are characterized, and current challenges in this field are identified. The confessional environment is described as a complex, dynamic system shaped by historical traditions, post-totalitarian religious revival, and contemporary security and civilizational challenges. Orthodoxy is the most widespread religious denomination, with the Ukrainian Orthodox Church (UOC) and the Orthodox Church of Ukraine (OCU) as its main jurisdictions. Transformational changes in Ukraine’s religious sphere are analyzed in three stages: 1) 1991–2014; 2) 2014 – February 24, 2022; 3) since February 24, 2022 till now. For each stage, key challenges have been identified that significantly affect state policy and require administrative response. The institutional, legal, and resource support of Ukraine’s state policy on Orthodox churches has been analyzed. The institutional component is characterized by a multi-level, branched structure, while the legal basis comprises international legal acts, Ukrainian legislation and subordinate legal acts, decisions of the Constitutional Court of Ukraine, and judgments of the European Court of Human Rights. Current societal realities demand further improvement in this area. Resource support is examined through the lens of personnel, informational, motivational, and financial components. The challenges and trends in the development of state policy in wartime conditions are analyzed. Key social challenges in the sphere of state policy toward Orthodox churches that emerged during Russia’s full-scale aggression are identified. These challenges shape the main trends in policy development. The directions and stages of policy implementation toward the Orthodox Church in the Second Polish Republic have been summarized, with attention to its multiethnic and multiconfessional context. This includes: legal regulation of religious affairs (1918 –1939); organizational principles of policy; policy toward the Orthodox Church in Western Ukrainian lands. It is emphasized that, drawing on historical lessons, Ukraine’s policy should be based on principles of objectivity, freedom of conscience, and dialogue – supported by joint Ukrainian-Polish research and memorial initiatives. Conceptual directions for the development of Ukraine’s policy in this area have been proposed, aiming to safeguard national interests in religious and church-state relations. These include: a) defining innovative policy implementation strategies under digitalization; b) refining general directions for policy improvement; c) developing and justifying a Concept for the Development of State Policy toward Orthodox Churches. А Concept for the Development of State Policy toward Orthodox integrates institutional-legal and resource aspects of policy implementation and includes: a) goals, tasks, functions, and actors involved; b) a system of principles; c) forms, methods, and tools for policy development ensuring freedom of conscience and belief, and effective state-church relations; d) argumentation of key implementation directions. This comprehensive approach aims to generate a synergistic effect in realizing Ukraine’s national interests through state policy on Orthodox church activities.ukдержавна політикадержавно-церковні відносинирелігійні організаціїдержавне управліннядіяльність православних церковконфесійне середовищесуспільно-релігійні відносинивоєнний стангуманітарна агресіянаціональна безпекаконфесійна війнакапеланство.state policychurch-state relationsreligious organizationspublic administrationactivity of Orthodox churchesconfessional environmentsocio-religious relationsmartial lawhumanitarian aggressionnational securityconfessional warchaplaincy.Дисертація