Dvorkin, IhorIhorDvorkin2026-04-262026-04-262020-02-04Dvorkin, I. (2020). DESPITE IMPERIAL POLICY: THE UKRAINIAN STUDIES IN THE MUSEUMS OF DNIPER UKRAINE IN THE SECOND HALF OF THE 19th – IN EARLY 20th CENTURY. Almanac of Ukrainian Studies(24), 57–61. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2019.24.1010.17721/2520-2626/2019.24.10https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/17476The article deals with the development of Ukrainian studies in museums of Naddnipprianska Ukraine during the imperial period. At the time, a rather wide museum network worked here. Museums were created and operated at various organizations - universities and other educational institutions; scientific institutions; self-government bodies, etc. The lack of the central imperial power’s museum policy was typical. This led to the fact, that museum institutions were often operated under conditions of insufficient funding and enough government support. Russia's imperial policy towards the Ukrainian national movement in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries was aimed at its restriction and prohibition. Any manifestation of official Ukrainophile activity should be controlled and restricted. At the same time, intelligentsia, the Ukrainian national movement activists, took an active part in the creation and follow-up of museum institutions. On the other hand, the Ukrainian national movement activists found an opportunity to actively use their work in cultural and educational institutions, including museums, as well as to cooperate with them for the purpose of research in the field of Ukrainian studies. In addition, collections of museum facilities could be used in research in the relevant field. Accumulation of Ukrainian studies was an important factor in national processes, the implementation of the "Ukrainian project". The article highlights Ukrainian studies conducted in some museums in Kyiv, Kharkiv and Chernihiv. These museums contained collections, dedicated to Ukrainian ethnography, archeology and history. These museums, thanks to the position of their employees, collected and systematized collections on the history and culture of Ukraine, published scientific products on the basis of their collections.У статті розглядається розвиток українознавчих досліджень в музейних закладах Наддніпрянської України в імперський період. У цей час тут діяла достатньо широка музейна мережа. Музеї створювались та працювали при різноманітних установах – університетах та інших навчальних закладах; наукових інституціях; органах міського та земського самоврядування тощо. Характерною була відсутність цілеспрямованої музейної політики з боку центральної імперської влади. Це призводило до того, що музейні установи часто працювали в умовах недостатнього фінансування і підтримки з боку держави. Імперська політика Росії щодо українського національного руху у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. була спрямована на його обмеження та заборону. Будь-який прояв офіційної українофільської діяльності мав контролюватися та обмежуватися. Водночас, у створенні та подальшій діяльності музейних установ активну участь брала інтелігенція – часто діячі українського національного руху. Всупереч імперській політиці діячі українського національного руху знаходили можливість активно використовувати роботу в культурно-освітніх установах (у тому числі музеях), а також співпраці з ними, задля досліджень у галузі українознавства. Нагромадження українознавчих досліджень було важливим чинником націєтворчих процесів, реалізації “українського проекту”. У статті висвітлюються українознавчі дослідження, що проводились у деяких музеях Києва, Харкова та Чернігова. Ці музеї містили колекції, присвячені українській етнографії, археології та історії. Саме ці музеї, завдяки позиції їхніх працівників, збирали та систематизували колекції з історії та культури України, видавали наукову продукцію на основі своїх зібрань.ukmuseumsimperial politicsUkrainian studiesмузеїімперська політикаукраїнознавствоСтаття