Hryhorak, YuriyYuriyHryhorak2026-02-272026-02-272025-06-23Hryhorak, Y. (2025). HISTORIOSOPHICAL COMPREHENSION OF TOLERANCE IN THE WORKS OF HERODOTUS, THUCYDIDES AND XENOPHON: COMPARATIVE ANALYSIS. Politology bulletin(96), 23–32. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.96.23-3210.17721/2415-881x.2025.96.23-32https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11561The article is devoted to a historiosophical analysis of the concept of religious and cultural tolerance in ancient historiography, using the works of Herodotus, Thucydides, and Xenophon as case studies. It is demonstrated that the formation of notions of tolerance in the ancient world was closely linked to the transformation of political structures, the evolution of philosophical thought, and the development of historiographical tradition. Through the analysis of the aforementioned authors, it is shown that ancient historiography did not merely record events but also offered moral and political models for engaging with the «Other.» In the texts of Herodotus, one finds a profound respect for religious diversity and ritual specificity among different peoples, reflecting an early form of ethnocultural tolerance.It is revealed that in Thucydides’ work, the notion of tolerance acquires a rational dimension. His skeptical approach to religious beliefs and his focus on the logical analysis of historical causality provide a foundation for a critical understanding of political behavior and responsibility. Thucydides develops a new epistemology of historical science in which divine influence is replaced by human passions, fear, ambition, and the pursuit of profit.It is highlighted that Xenophon imparts a distinct ethical significance to history. Through the image of the virtuous citizen and the wise ruler, he advances the idea that religiosity should be grounded not only in ritual but also in inner moral disposition. The concepts of piety, temperance, and communal usefulness underpin his vision of tolerance as an element of civic self-cultivation and social harmony.The interrelation between ancient models of thought and contemporary approaches to inclusivity and «cancel culture» is explored. It is emphasized that in ancient historiography, tolerance functioned as a mechanism of cultural memory that preserved alternative voices rather than erasing them. Such an approach fosters not unification but the deepening of moral dialogue between diverse traditions, underscoring the relevance of ancient experience in the context of modern challenges to intercultural coexistence.Стаття присвячена історіософському аналізу концепту релігійної та культурної толерантності в античній історіографії на прикладі творів Геродота, Фукідіда та Ксенофонта. Доведено, що формування уявлень про релігійну та культурну толерантність в античному світі було тісно пов’язане з трансформацією політичних структур, еволюцією філософського мислення та розвитком історіографічної традиції. Через аналіз творів Геродота, Фукідіда та Ксенофонта продемонстровано, що антична історіографія не лише фіксувала події, а й пропонувала моральні та політичні моделі ставлення до «іншого». У текстах Геродота простежується глибока пошана до релігійної різноманітності та ритуальної специфіки інших народів, що відображає ранню форму етнокультурної терпимості.Розкрито, що у Фукідіда поняття толерантності набуває раціонального забарвлення. Його скептичний підхід до релігійних вірувань і зосередженість на логічному аналізі причинно-наслідкових зв’язків в історії створюють підґрунтя для критичного осмислення політичної поведінки та відповідальності. Фукідід формує нову епістемологію історичної науки, де місце божественного витісняється людськими пристрастями, страхом, честолюбством і прагненням до вигоди. Висвітлено, що Ксенофонт надає історії виразного етичного змісту. Через образ доброчесного громадянина та мудрого правителя він розвиває ідею, що релігійність має ґрунтуватися не лише на ритуалі, а на внутрішній моральній поставі. Поняття благочестя, стриманості та корисності для громади формують основу його візії толерантності як елемента громадянського самовиховання і соціальної гармонії. Досліджено взаємозв’язок між античними моделями мислення й сучасними підходами до інклюзивності та «культури скасування».Підкреслено, що в античній історіографії толерантність функціонувала як інструмент культурної пам’яті, що зберігає інші голоси замість їхнього стирання. Такий підхід сприяє не уніфікації, а поглибленню морального діалогу між різними традиціями, підкреслюючи актуальність античного досвіду в контексті сучасних викликів міжкультурного співіснування.entoleranceancient historiographycancel cultureinclusivityphilosophy of historyhistory of philosophyancient Greek literatureтолерантністьантична історіографіякультура скасуванняінклюзивністьфілософія історіїісторія філософіїдавньогрецька літератураСтаття