Buniyatova I. R.Horodilova T. M.2026-05-262026-05-262023Buniyatova I. R., Horodilova T. M. (2023). Кореляція між англосаксонським гомілетичним дискурсом і граматикою. Studia Linguistica(22), 34–47. https://doi.org/10.17721/StudLing2023.22.34-4710.17721/StudLing2023.22.34-47https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22081Affiliation: Київський університет імені Бориса ГрінченкаAffiliation: Borys Grinchenko Kyiv UniversityСтаттю присвячено взаємовпливу дискурсу і граматики у формуванні реченнєвих одиниць в англосаксонських проповідях ІХ-ХІ ст., створених провідними гомілетиками, а саме, Ельфриком (955 – 1020 р.), Вульфстаном (дата смерті 1023 р.), а також анонімними авторами збірки “The Blickling Homilies”. Аналізований матеріал дав змогу висунути два припущення. По-перше, корпус проповідницьких текстів зазначеного історичного періоду (загальна кількість – 28) становить окремий різновид релігійних текстів, яким властива низка ознак, які ми знаходимо у текстах перформативного типу, і які ми сукупно визначаємо як гомілетичний тип дискурсу. По-друге, винесення особової форми дієслова (англ. foregrounding) в ініціальну позицію давньоанглійського речення є жанрово маркованим явищем (англ. genre dependent), що засвідчено фактами проповідницьких текстів досліджуваного періоду, а також матеріалом епічної поезії. У цій статті термін “гомілія” (проповідь) розгортається як дискурсивне явище, яке встановлює тісний зв’язок між проповідником і конгрегацією, і, як таке, слугує засобом спілкування. Такий тип комунікації передбачає динамічну взаємозалежність учасників, створення постійної напруги і безперервність процесу, кінцевим результатом якого є утвердження духовних і дидактичних принципів віруючих. У лінгвальному вимірі, це представлено низкою граматичних явищ, спільних для аналізованого типу проповідей, які включають формульні початкові звернення проповідника до аудиторії, чисельні тавтологічні або паралельні фрази, алітераційні конструкції, дейктичні елементи, тощо. “Батьківську бесіду”, яку веде англосаксонський священик, можна опісати у дидактичних і християнських догматичних термінах, дух і буква яких були особливо актуальними в контексті екзистенції давніх германських етносів напочатку другого тисячоліття.The article is devoted to the interplay of discourse and grammar in the formation of sentential units in the Anglo-Saxon homilies of the 9th-11th centuries, created by notable homilists, namely, Ælfric (955-1020 сa.), Wulfstan (death date 1023 ca.), as well as anonymous authors in the miscellany “The Blickling Homilies”. The material under consideration helped us offer two prior assumptions. Firstly, the body of homilies in the specified historical period (total number – 28 units) constitutes a distinct variety of performative texts, which share a set of specific features, and which, in aggregate, make up a homiletic type of discourse. Secondly, foregrounding of finite verb in Old English sentence is a genre-dependent phenomenon that has been attested in the preaching texts and the epic poetry. In this article, the term homily (sermon) is unfolded as a discursive phenomenon that establishes a close link between preacher and congregation, and, as such, serves as a medium of communication. This type of communication involves the dynamic interdependence of participants, the constant tension and continuity of the process, which results in the consolidation of spiritual and didactic principles of believers. Linguistically, it is represented by a number of grammatical phenomena shared by the homilies in question, which include formulaic initial addresses of the preacher to the audience, numerical tautological or parallel phrases, alliterative constructions, deictic elements, etc. Anglo-Saxon priest’s “fatherly conversation” can be described in didactic and Christian dogmatic terms, the spirit and letter of which were especially relevant in the context of the old Germanic ethnic groups’ existentia at the beginning of the second millennium.ukанглосаксонськийдискурсграматикагомілетичнийперформативнийкомунікаціяпересув дієсловаініціальна позиціяAnglo-Saxondiscoursegrammarhomileticperformativecommunicationforegrounding of verbСтаття