Белімова, Тетяна ВалеріївнаТетяна ВалеріївнаБелімова2026-03-092026-03-092024-12-16Белімова, Т. (2024). Поетична візія російсько-української війни: від Шевченка до сучасності. Шевченкознавчі студії, (1(27)), 5–31. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).1/5-31УДК 821.161.2/82-110.17721/2410-4094.2024.1(27).1/5-31https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11928Background. Poetic art can not only resist, forming its own narratives in opposition to the imperial ones, but also record major historical events, perform an accumulative function, and preserve disparate fragments of cultural memory. Taras Shevchenko was the first artist to point to the enemy, Russian imperialism, and to outline the main coordinates of popular resistance. Contemporary Ukrainian poets have expanded and supplemented the artistic paradigm born of Shevchenko's word.  Methods. The methods of postcolonial studies, memory studies, and trauma studies were applied in this article.  Results. The article outlines the main narratives of Shevchenko's poetic world, which became explosively resistant to the colonial erasure deliberately implemented in Ukraine by the Russian Empire. Shevchenko's poetic texts revealed the cultural memory of the Ukrainian people and pointed to the unforgettable events of the past. The poet elevated the image of the defender of the native land, immortalising the names of many Ukrainian heroes; thus, he activated the concept of the family, a monument in words to those who laid down their lives in the struggle for the freedom of the Motherland. In the crucible of Shevchenko's words, imperatives were born, the essence and significance of which only grew with each generation of Ukrainians. Contemporary Ukrainian poets have continued and expanded the paradigm of resistance to the Muscovite invaders in the context of the newest stage of the anti-colonial struggle. On the example of poetic texts by V. Amelina, I. Astapenko, L. Horova, H. Kruk, A. Maligon, N. Slobodianiuk, and others, the author observes the expansion of Shevchenko's image of the defender of the native land through gender expansion, when women also stood up for Ukraine; other transformations of the traditional idea of the Ukrainian warrior-defender are also noted. The author also analyses contemporary poetry generated by the Russian-Ukrainian war, which recorded previously unknown aspects of Ukrainian literature, especially when it comes to its classical dimensions, traumatic states of reliving the war, and outlines the Survivor complex. Among the previously unknown themes and images are forced displacement, in general, images of Ukrainian refugees who managed to leave the occupied territories and overcome the roads of death. Conclusions. Shevchenko's poetic world outlined the main principles of Ukrainian resistance to imperial policy, recorded the cultural memory of Ukrainians, and created a kind of archive where fama, the honour of heroes who gave their lives in the fight against the invaders, occupies a central place. The latest Russian-Ukrainian war provoked an unprecedented resistance of the Ukrainian people, which was fully reflected in art, in particular in poetry, and continued and expanded Shevchenko's, in particular the ideas of the defender of the native land and the enemy who came to desecrate it.Вступ. Поетичне мистецтво здатне не лише чинити опір, формуючи власні наративи у протидії імперським, а й фіксувати головні історичні події, виконувати акумулятивну функцію та зберігати розрізнені фрагменти культурної пам’яті. Тарас Шевченко – митець, котрий першим указав на ворога – російський імперіалізм, окреслив головні координати народного супротиву. Сучасні українські поети розширили та доповнили художню парадигму, народжену Шевченковим словом.  Методи. У поданій статті було застосовано методи постколоніальних студій, студій пам’яті та студій травми.  Результати. У студії було окреслено головні наративи Шевченкового поетичного світу, що стали вибухово відпірними стосовно колоніального стирання, цілеспрямовано впроваждуваного в Україні російською імперією. Шевченкові поетичні тексти оприявнили культурну пам’ять українського народу, вказали на непроминальні події в минулому. Поет підніс образ захисника-оборонця рідної землі, обезсмертивши імена багатьох українських героїв; відтак активізував поняття фами, пам’ятнику у слові тим, хто поклав життя у боротьбі за волю Батьківщини. У горнилі Шевченкового слова народилися імперативи, суть і значення яких із кожним поколінням українців лише посилювалися. Сучасні українські поети в умовах новітнього етапу антиколоніальної боротьби продовжили та розширили парадигму опору московитьским загарбникам. На прикладі поетичних текстів В. Амеліної, І. Астапенка, Л. Горової, Г. Крук, А. Малігон, Н. Слободянюк та ін. спостережено розширення питомо Шевченківського образу захисника рідної землі шляхом гендерного розширення, коли на захист України стало й жіноцтво; також завважено й інші трансформації традиційного уявлення про українського воїна-оборонця. Проаналізовано сучасні поезії, породжені російсько-українською війною, які зафіксували невідомі до того в українській літературі травматичні стани перепроживання військових дій, окреслили комплекс Уцілілого. Серед невідомих раніше тем і образів, що їх було спостережено, – вимушене переміщення, загалом зображення українських біженців, яким вдалося виїхати з окупованих територій. Висновки. Шевченків поетичний світ окреслив головні засади українського протистояння імперській політиці, зафіксував культурну пам’ять українців і започаткував своєрідний архів, де фама, пошана героїв, що поклали життя у боротьбі із загарбниками, посідає одне з центральних місць. Новітня російсько-українська війна спровокувала небачений супротив українського народу, що повною мірою відобразився в мистецтві, зокрема в поезії, продовжив і розширив Шевченкову, зосібна закладені в ній уявлення про оборонця рідної землі та ворога, що прийшов її спаплюжити.ukempirecolonial traumaresistanceanti-colonial discourseRussian-Ukrainian warімперіяколоніальна травмаопіранти колоніальний дискурсросійсько-українська війнаСтаття