Русяєва, МаринаМаринаРусяєва2026-05-052026-05-052021Русяєва, М. (2021). Terracotta goddess busts with corymbs from Olbia Pontica of the Hellenistic period. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 1(11), 5–28. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2021.1.0110.17721/2519-4801.2021.1.01https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19549Four terracotta busts of a woman with unique attributes were unearthed in Olbia during excavations of 1936 and 1959. The attributes include a cone-shaped bowl on the head, corymbs in the hair, a taenia on the forehead and floral décor. For a long time, scholars considered the woman a personification of goddess Demeter. At the beginning of the 21st century, the Danish scholar Pia Guldager Bilde was the first to change this attribution to Ariadne, Dionysus’ wife, based on five small fragments of similar busts found during N. O. Leipunskaia’s excavations in the sector of the «Lower town: North» (NGS) in Olbia. Following other scholars, she also identified them as thymiateria – utensils for incense burning in bowls. Despite the absence of other characteristic elements and traces of soot, they were named “Ariadne thymiateria”. Later, T. M. Shevchenko published seven more fragments of similar busts, which in her recent publications were identified as thymiateria depicting one of the participants of the Dionysiac thyasos: a nymph, Ariadne, Semela and others, or even young Dionysus himself. Such contradictory interpretations of the above terracottas led to their comprehensive analysis. The first of two planned articles on this topic develops a typology of this group of terracotta busts, which distinguishes between three iconographic types. The first and the third type include one item each. The second iconographic type is the most numerous and has two variants. Variant A comprises eleven items from Olbia excavations from different years, including four fully restored terracotta busts with the abovementioned iconographic attributes. The hypothetical subvariant Aa is the head of a similar bust from the excavations of Scythian Neapolis. Variant B comprises one fragment from Chersonesos Taurica. We have reasons to believe that terracottas of all three iconographic types were created in the 3rd century BC. This assumption is supported by the chronology of closed contexts, in which around half of them were discovered, including terracotta busts that are generally dated back to the 3rd century BC. Most likely, these busts were last used for rituals in family sanctuaries in the middle of the 2nd century BC. We assume that the shape of the bowl on the head of terracotta woman busts was made by Olbian artists under the influence of local ceramic thymiateria in the form of a cone-shaped tall-stem bowl from the 3rd century BC. Taking into account the absence of any traces of soot in the bowls on the busts and their practical use of thymiateria, we believe that these original terracotta items were used for votive purposes. The pouring of essential oil into the coarse, widely open bowl is questionable considering the very high price of the aromas, discovery locations in blocks where artisans and middle-income merchants were living, the terracotta texture, and lack of proper coating and lids with holes. The shape and the size of the bowl, a white engobe on its inner sides, and the floral décor on the woman’s head let us assume that it could be used for putting inside small fruit or seeds. According to this use, these busts were used as votives, pseudo-thymiateria or a kind of aroma bowls for dry flowers or fragrant plants.З розкопок Ольвії 1936 і 1959 рр. походять чотири теракотові бюсти жінки, яка наділена унікальними атрибутами: конусоподібною чашею на голові, коримбами у зачісці, тенією на лобі та рослинним декором. Тривалий час у багатьох публікаціях їх незмінно вважали уособленням богині Деметри. На початку ХХІ ст. данська науковиця П. Гулдагер Більде на підставі п’яти маленьких фрагментів подібних бюстів з розкопок Н. О. Лейпунської в Ольвії на ділянці «Нижнє місто: Північ» (НГС) вперше замінила цю атрибуцію на Аріадну, дружину Діоніса. Слідом за іншими науковцями вона також ототожнила їх з тиміатеріями – засобами для розкурювання ароматних речовин у чашечках. Попри відсутність у них будь-яких відповідних елементів і залишків кіптяви вони отримали нову назву «Ariadne thymiateria». Згодом Т. М. Шевченко було опубліковано ще сім фрагментів від подібних бюстів, які в її останніх публікаціях атрибутовано як тиміатерії з зображенням одного з учасників діонісійського фіасу: німфи, Аріадни, Семели та інших, або ж і самого молодого Діоніса. Такі суперечливі тлумачення означених теракот уможливили звернення до їх всебічного аналізу. В першій, з двох запланованих статей на цю тему, розроблено типологію даної групи теракотових бюстів, в якій виділено три іконографічних типи. До першого і третього типів зараховано по одниму екземпляру. Другий іконографічний тип – найчисленніший, складається з двох варіантів. Варіант А – включає одинадцять екземплярів з розкопок Ольвії різних років, у тому числі чотири повністю відреставровані теракотові бюсти з зазначеними вище іконографічними атрибутами. Гіпотетичний підваріант Аа – голова від подібного бюста з розкопок Неаполя Скіфського. Варіант Б – представлено одним фрагментом із Херсонеса Таврійського. Маємо підстави вважати, що теракоти всіх трьох іконографічних типів виготовлено у ІІІ ст. до н. е. На користь такої думки свідчить хронологія закритих контекстів, в яких знайдено близько половини з них, у тому числі теракотові бюсти, що в цілому датуються в межах ІІІ ст. до н. е. Найпізніший час ритуального використання цих погрудь, наймовірніше, у домашніх святилищах – середина ІІ ст. до н. е. Припускаємо, що форма чашечки на голові теракотових бюстів жінки виготовлена ольвійськими майстрами під впливом місцевих керамічних тиміатеріїв у формі конусоподібної чаші на високій ніжці III ст. до н. е. Враховуючи відсутність у чашах на бюстах будь-яких слідів кіптяви і практичного використання як тиміатеріїв, вважаємо, що ці оригінальні теракотові вироби мали вотивне призначення. Наливання у грубу широко відкриту чашу ефірної олії є сумнівним з огляду на дуже високу ціну цих ароматів, місця знахідок у кварталах, де мешкали ремісники і торгівці середнього достатку, фактуру теракоти, відсутність належного покриття та кришок з отворами. Форма і розмір чаші, білий ангоб на її внутрішніх стінках, рослинний декор на жіночій голові дозволяє припускати, що в неї могли класти невеличкі плоди, насіння. Відповідно до такого використання ці бюсти слугували вотивами, псевдотиміатеріями або своєрідними ароматницями для сухих квітів або пахучих рослин.ukOlbia Ponticaterracotta bustDemeterAriadneDionysustypologyiconographic typethymiaterionvotivepseudo-thymiaterionaroma bowlHellenismОльвія Понтійськатеракотовий бюстДеметраАріаднаДіоністипологіяіконографічний типтиміатерійвотивпсевдотиміатерійароматницяеллінізмСтаття