Шукай, Оксана ЮріївнаОксана ЮріївнаШукайБернадська, Ніна Іванівна2026-01-082026-01-082025Шукай О. Ю. Концепція національної історії крізь призму жіночої долі в українській літературі початку XXI століття (на матеріалі романів М. Матіос, О. Забужко, В. Лиса) : дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 – українська література. Київ, 2025. 194 с.УДК 821.161.2-311.6’06.09:124.6-055.2]:351.858+94(477)(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/9514Шукай О. Ю. Концепція національної історії крізь призму жіночої долі в українській літературі початку XXI століття (на матеріалі романів М. Матіос, О. Забужко, В. Лиса). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 «українська література». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025. У дисертації вперше в українському літературознавстві представлено комплексне дослідження концепції національної історії крізь призму жіночої долі в українській літературі початку XXI століття на матеріалі романів Марії Матіос, Оксани Забужко, Володимира Лиса. У роботі втілено думку про те, що в цих творах зображено особливості конкретної історичної доби крізь призму образів жінок, які виступають її втіленням і символами. У дослідженні виокремлено особливості роману травми, соціально- психологічного, родинного (сімейної саги) на історичну тематику, і на основі цього аргументовано тезу про те, що романи М. Матіос «Солодка Даруся», «Майже ніколи не навпаки», О. Забужко «Музей покинутих секретів», В. Лиса «Соло для Соломії», «Країна гіркої ніжності» є жанрами синтетичними, написаними на історичну тематику, які поєднують у собі зображення приватної жіночої історії в поєднанні з досвідом минулого, яке є травматичним, оскільки в них ідеться про руйнівний український досвід XX століття: війни, голодомори, цинізм тоталітарної радянської системи, її антилюдяної ідеології. Ці твори представляють художнє осмислення історичних наративів, які реалізуються через жіночі образи як втілення доби; тлумачення подій минулого ґрунтується на авторському розумінні історії. У дисертації осмислено літературознавчі розвідки Н. Бернадської, Т. Гундорової, Н. Зборовської, О. Кісь, В. Агеєвої, О. Башкирової, Н. Копистянської, Т. Бовсунівської, В. Масенко, Н. Астрахан, С. Філоненко, В. Вулф, О. Забужко, М. Зубрицької, Е. Сміт, Ю. Зерній, Я. Поліщука, Н. Лебединцевої, А. Матусяк, М. Наєнка, С. Сипливець, Т. Хом’як, Л. Кулішенко, М. Крупки та ін., присвячені вивченню окремих аспектів досліджуваної проблеми. З врахуванням цих напрацювань репрезентовано авторське розуміння концепції національної історії крізь призму жіночих образів, їх специфіку у романах на історичну тематику М. Матіос, О. Забужко, В. Лиса. З огляду на наявні наукові здобутки конкретизовано й уточнено тези про особливості змалювання українського історичного минулого в романах початку ХХІ століття. Сучасна література орієнтується на ліквідацію «білих плям» вітчизняної історії. Тривале замовчування, приховування, заперечення травматичних подій активізувало їх пере перепрочитання сьогодні. Прозаїки звертаються до проблематики історичної пам’яті, використовуючи архівні матеріали, вигадані родинні перекази, спогади поколінь. Простежується так званий антропологічний поворот, суть якого полягає у тому, що в опозиції людина- історія особистість – на першому місці, тоді як історичні події виступають тлом, яке, проте, впливає на долю людини, часто фатально. Кожен автор обирає свій аспект бачення історії, який представлений художньою переоцінкою травматичного досвіду України XX століття через особистісний, психологічний та соціальний виміри героїнь творів. На основі філологічного аналізу творів обґрунтовано тезу про те, що специфіка змалювання образу жінки в новітній українській романістиці полягає у психологічному розкритті її душевних станів, зумовлених історичними умовами буття. Визначено, що героїні аналізованих романів потрапляють у конфлікти як зовнішні, травматичні (відносини із суспільними інститутами, зокрема радянськими), так і внутрішніми, пов’язаними із проблемами особистого життя (інтимні стосунки, виховання дітей, вибір супутника життя), і вони з гідністю шукають вихід із найскрутніших ситуацій в ім’я збереження роду, поваги оточення і власної гідності. Наголошено, що в романах В. Лиса, М. Матіос простежується образ жінки, ближчий до класичної романної традиції як берегині родини, як символу материнської святості, а в романі О. Забужко головна героїня – журналістка – змальована емансипованою, самодостатньою, реалізованою найперше саме в соціумі жінкою, яка втілює образ нашої сучасниці-інтелектуалки, котра безкомпромісна в ситуаціях вибору, розкута в любовних стосунках. У романах М. Матіос, О. Забужко, В. Лиса проаналізовано художні моделі, що відновлюють поколіннєві зв’язки через сімейну пам'ять, історію роду, без яких неможливе існування національної історії. Жінка і її доля є центральною, головною в контексті художнього травматичного осмислення. Визначено, що аналізовані твори належать до стильового напряму автентизму ( за Я. Поліщук), і їм притаманні опертя на документ (О. Забужко «Музей покинутих секретів») або ж на правдоподібну вигадку, власний письменницький досвід (романи М. Матіос, В. Лиса). У романах простежується як жанровий синтез, так і поєднання історії окремої особистості, художнє трактування етапів її власного буття та загальної історії нації. У роботі наголошується, що характери в романі О. Забужко «Музей покинутих секретів» розкриваються шляхом «перевідкриття» історії, примирення з нею. Вагомим є смисловий ланцюг: земля – жіноче тіло – країна – історична пам’ять. Принцип характеротворення роману базується на поєднанні авторського підходу до образів і бачення його іншими персонажами. А героїні В. Лиса змальовані автором як стійкі у протистоянні соціально- історичним катаклізмам. Їхні долі розкриваються через мотиви гріха й спокути, материнського покликання та призначення, відображаючи традиційну національну буттєву картину. У дисертації аргументовано положення про те, що портрет в аналізованих романах є засобом індивідуалізації персонажок. У романі «Солодка Даруся» М. Матіос образ головної героїні Дарусі подає в динаміці, з акцентуванням уваги на його змінах у різні періоди життя жінки. У романі «Музей покинутих секретів» О. Забужко ідеалізує головних героїнь. Портретам у романах В. Лиса притаманні стислість, конкретизація, відсутність афектації, метафоричність. В аналізованих романах визначено, що головним є простір оповідача, який об’єднує різні площини зображуваного. Головним у романі «Країна гіркої ніжності» В. Лиса є образ дороги, шляху героїнь, що символізує їхні життєві вибори, злети, падіння. Головними хронотопами роману є міста Луцьк і Київ, образи яких представлені через простори вулиць, майданів, кав’ярень, крамниць, церков, квартир, де мешкають героїні, творячи власний простір. У романі В. Лиса «Соло для Соломії» картини буття втілюються через просторові образи хати, степу, річки, міста. Простором вияву соціальних та міжособистісних стосунків у романі О. Забужко «Музей покинутих секретів» є кілька часових пластів: воєнний та сучасний. В основі часопростору роману «Солодка Даруся» М. Матіос лежить тріада буття головної героїні: хата, село, Карпати, де переживається нею історичний і травматичний досвід. У романі М. Матіос «Майже ніколи не навпаки» часопростір постає крізь призму переплетіння доль різних героїнь.Shukai O. Y. The concept of national history through the prism of women's fate in Ukrainian literature of the early 21st century (based on the novels of M. Matios, O. Zabuzhko, V. Lysa). – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for a candidate degree in the specialty - 10.01.01 - Ukrainian literature. – Taras Shevchenko National University of Kyiv. Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2025. The dissertation presents, for the first time in Ukrainian literary studies, a comprehensive study of the concept of national history through the prism of women's fate in Ukrainian literature of the early 21st century based on the novels of Maria Matios, Oksana Zabuzhko, and Volodymyr Lys. The work embodies the idea that these works depict the features of a specific historical era through the prism of images of women who act as its embodiment and symbols. The study identifies the features of the trauma novel, socio-psychological, family (family saga) on a historical theme, and based on this, the thesis is argued that the novels by M. Matios «Sweet Darusya», «Almost Never the Other Way Around», O. Zabuzhko «Museum of Abandoned Secrets», V. Lysa «Solo for Solomiya», «Land of Bitter Tenderness» are synthetic genres written on a historical theme, which combine the image of a private female history in combination with the experience of the past, which is traumatic, since they are about the destructive Ukrainian experience of the 20th century: wars, famines, the cynicism of the totalitarian Soviet system, its anti-human ideology. These works represent an artistic understanding of historical narratives, which are realized through female images as the embodiment of the era; the interpretation of past events is based on the author's understanding of history. The dissertation analyzes the literary studies of N. Bernadska, T. Gundorova, N. Zborovska, O. Kis, V. Ageeva, O. Bashkyrova, N. Kopystyanska, T. Bovsunivska, V. Masenko, N. Astrakhan, S. Filonenko, V. Wolf, O. Zabuzhko, M. Zubrytska, E. Smith, Y. Zernii, Y. Polishchuk, N. Lebedyntseva, A. Matusiak, M. Naenko, S. Syplivets, T. Khomyak, L. Kulishenko, M. Krupka, etc. devoted to the study of individual aspects of the problem under study. Taking into account these developments, the author's understanding of the concept of national history through the prism of female images, their specificity in novels on historical themes by M. Matios, O. Zabuzhko, V. Lysa is presented. Taking into account the available scientific achievements, the theses on the peculiarities of the depiction of the Ukrainian historical past in novels of the early 21st century are specified and clarified. Modern literature is focused on eliminating the «blank spots» of national history. The long silence, concealment, and denial of traumatic events have intensified their rereading today. Prose writers address the issues of historical memory, using archival materials, fictional family traditions and memories of generations. The so-called anthropological turn is traced, the essence of which is that in the opposition man-history, personality comes first, while historical events act as a background that, however, affects the fate of a person, often fatally. Each author chooses his own aspect of seeing history, which is presented by an artistic reassessment of the traumatic experience of Ukraine in the 20th century through the personal, psychological and social dimensions of the heroines of the works. Based on the philological analysis of the works, the thesis is substantiated that the specificity of the depiction of the image of a woman in modern Ukrainian novels lies in the psychological disclosure of her mental states, conditioned by the historical conditions of existence. It is determined that the heroines of the analyzed novels fall into conflicts both external, traumatic (relationships with social institutions, in particular Soviet ones), and internal, related to the problems of personal life (intimate relationships, raising children, choosing a life partner), and they seek with dignity a way out of the most difficult situations in the name of preserving the family, respect for the environment and their own dignity. It is emphasized that in the novels of V. Lysa and M. Matios, an image of a woman is traced, closer to the classical novel tradition as the guardian of the family, as a symbol of maternal sanctity, and in the novel by O. Zabuzhko, the main heroine – a journalist – is depicted as an emancipated, self-sufficient woman, realized primarily in society, who embodies the image of our contemporary intellectual, who is uncompromising in situations of choice, unfettered in love relationships. In the novels of M. Matios, O. Zabuzhko, V. Lysa artistic models that restore generational ties through family memory, family history, without which the existence of national history is impossible are analyzed. A woman and her fate are central, main in the context of artistic traumatic comprehension. It was determined that the analyzed works belong to the stylistic direction of authenticism (according to Ya. Polishchuk), and they are characterized by reliance on the document (O. Zabuzhko «Museum of Abandoned Secrets») or on plausible fiction, own writing experience (novels M. Matios, V. Lysa). In the novels, both genre synthesis and a combination of the history of an individual, artistic interpretation of the stages of her own existence and the general history of the nation are traced. The work emphasizes that the characters in O. Zabuzhko’s novel «Museum of Abandoned Secrets» are revealed through the «rediscovery» of history, reconciliation with it. The semantic chain is significant: land – female body – country – historical memory. The principle of character formation in the novel is based on a combination of the author’s approach to images and the vision of it by other characters. And the heroines of V. Lys are depicted by the author as steadfast in opposing socio- historical cataclysms. Their destinies are revealed through the motifs of sin and redemption, maternal calling and destiny, reflecting the traditional national existential picture. The dissertation argues that the portrait in the analyzed novels is a means of individualizing the characters. In the novel «Sweet Darusya» M. Matios presents the image of the main character Darusya in dynamics, with an emphasis on its changes in different periods of a woman's life. In the novel «Museum of Abandoned Secrets» O. Zabuzhko idealizes the main characters. Portraits in the novels of V. Lys are characterized by brevity, concretization, lack of affectation and metaphoricity. In the analyzed novels, it is determined that the main thing is the narrator's space, which unites different planes of the depicted. The main thing in the novel «The Land of Bitter Tenderness» by V. Lys is the image of the road, the path of the heroines, which symbolizes their life choices, ups and downs. The main chronotopes of the novel are the cities of Lutsk and Kyiv, the images of which are presented through the spaces of streets, squares, cafes, shops, churches, apartments where the heroines live, creating their own space. In the novel by V. Lys «Solo for Solomiya» the pictures of life are embodied through the spatial images of a hut, steppe, river, city. The space for the manifestation of social and interpersonal relationships in the novel by O. Zabuzhko «Museum of Abandoned Secrets» are several time layers: war and modern. The space-time basis of the novel «Sweet Darusya» by M. Matios is the triad of the main character's existence: the hut, the village, the Carpathians, where she experiences a historical and traumatic experience. In M. Matios' novel «Almost Never the Other Way Around» space-time appears through the prism of the intertwining of the destinies of different heroines.ukобраз української жінкитравматичний досвіднаціональна історіяроман на історичну тематикуроман травмисоціальнопсихологічний романродинна (сімейна) сагаМарія МатіосОксана ЗабужкоВолодимир Лисimage of a Ukrainian womantraumatic experiencenational historyhistorical noveltrauma novelsocio-psychological novelfamily sagaMaria MatiosOksana ZabuzhkoVolodymyr LysДисертація