Андрюніна Дарія ОлександрівнаЧугаєв Олексій Анатолійович2025-06-052025-06-052025-06-03Андрюніна Д. О. Вплив міжнародної трудової міграції на трансформацію геоекономічного простору Європейського Союзу : дис. … доктора філософії : 292 Міжнародні економічні відносини / Андрюніна Дарія Олександрівна ; наук. кер. О. А. Чугаєв. Київ, 2025. 325 с.УДК 339.9https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6647Міжнародна трудова міграція – один із головних каталізаторів економічних, соціальних і політичних трансформацій у світі. Її вплив відчутний практично на всіх континентах – від ринку праці Сполучених Штатів до периферійних країн Африки, що ще раз підтверджує глобальний характер цього явища. Її масштаби та напрямки формуються під сукупним впливом економічних стимулів (нерівність доходів, дисбаланси розвитку), соціокультурних чинників і державної політики, що водночас стимулює та обмежує мобільність робочої сили відповідно до власних пріоритетів. Попри фундаментальність права на вільне пересування, історично воно постійно підлягає регулюванню як країнами походження, так і країнами призначення. Таким чином, свобода руху працівників існує у постійному діалозі з національними інтересами, утворюючи складну архітектуру мобільності, де кожен нормативний бар’єр чи, навпаки, канал лібералізації змінює географію потоків. У дослідженні переосмислено багатовимірність міграційних процесів, яка зумовлює відсутність універсальної теорії, здатної пояснити всі їх аспекти, у зв’язку з чим аналітика в даній сфері спирається на широку комбінацію підходів – від кількісного моделювання до якісних case‑study,  що потребує міждисциплінарної інтеграції для всебічного розуміння мотивів, наслідків і механізмів інтеграції мігрантів. Синтез наявних даних дає змогу сформувати більш комплексне бачення, де економічні розрахунки поєднуються з гуманітарними вимірами, а суто статистичні висновки доповнюються антропологічними спостереженнями. У роботі застосовано комплексний методологічний інструментарій, який забезпечив ідентифікацію ключових “міграційних драйверів” і ефективних практик управління потоками. На цій основі запропоновано авторське визначення геоекономічного простору як динамічної та інтегральної системи економічних, територіальних, інфраструктурних, інституційних та соціально-демографічних взаємозв’язків між державами, регіонами та наднаціональними утвореннями, що формується та трансформується під впливом глобалізаційних процесів, регіональної інтеграції, міжнародної трудової міграції, інституційного регулювання і технологічного розвитку, забезпечуючи просторовий розподіл економічної активності, людського капіталу, інвестиційних та інформаційних потоків. Таким чином, геоекономічний простір розглядається не лише як карта потоків товарів і капіталу, а й як живий організм, чутливий до будь‑яких змін у міграційних параметрах. При цьому, міжнародна трудова міграція нині постає одним із найпотужніших чинників, що формує геоекономічний простір Європейського Союзу та визначає траєкторію соціально‑економічного розвитку держав‑партнерів. Саме через призму міграції можна прослідкувати, як відбувається перерозподіл людського капіталу між центром і периферією ЄС, а також яким чином старіння населення стимулює попит на нові хвилі робочої сили. Дисертація присвячена комплексному аналізу трансформацій, які відбуваються у взаємодії ринків праці, демографічних структур та інтеграційних інституцій під впливом мобільності робочої сили, – насамперед у контексті післякризових та воєнних шоків останнього десятиліття. Обґрунтовується, що для України, котра одночасно виступає значним донором та потенційним реципієнтом трудових ресурсів, глибоке розуміння цих процесів є критично необхідним для повоєнного відновлення, формування стійкої стратегії зайнятості й успішного наближення до acquis ЄС. Україна опиняється на перетині глобальних міграційних потоків, і її здатність перетворити виклики на можливості стане вирішальною для майбутнього економічного зростання. Об’єктом дослідження стали процеси міжнародної трудової міграції, які відбуваються в межах європейського геоекономічного простору, а предметом – механізми та закономірності впливу міжнародної трудової міграції на трансформацію структур, динаміки та інтеграційних зв’язків геоекономічного простору ЄС. Такий поділ дозволяє чітко відмежувати макрорівень системних перетворень від мікрорівня конкретних міграційних рішень домогосподарств. Методологічна база ґрунтується на системному, багаторівневому підході до управління мобільністю, що поєднує неокласичні, інституціональні та світ‑системні трактування міграції з концепцією політичної когерентності для розвитку. Поєднання цих теоретичних ракурсів забезпечує повнішу картину, уникаючи однобічності та враховуючи як матеріальні, так і нематеріальні стимули до переміщення. Застосовано гравітаційне економіко‑математичне моделювання (PPML‑оцінки з фіксованими ефектами та спеціальним індикатором воєнного шоку), кореляційно‑регресійний і сценарний аналіз, методи SWOT та case‑study, контент‑аналіз нормативної бази ЄС й України. Емпіричний матеріал охоплює статистику Євростату, ОЕСР, МОП, ООН, Світового банку, МОМ, органів державної влади України тощо. Окрім того, при напрацюванні концептуальних засад дисертаційного дослідження було використано бібліографію, отриману на базі Коледжу Європи в Натоліні. Уперше запропоновано цілісну аналітичну модель, що інтегрує класичні гравітаційні змінні (різницю ВВП на душу населення, відстань, мовну спорідненість, наявність спільного кордону) з екзогенним показником воєнного шоку, що дало змогу кількісно оцінити безпекову складову міграційних процесів 2015–2024 рр. Подібна методика є новаторською, оскільки вводить фактор “force majeure” у традиційні економічні рівняння, наближаючи їх до реальної турбулентності світової політики. Результати демонструють, що збройна агресія Росії проти України підвищила прогнозовані обсяги вимушеної міграції у 10–12 разів порівняно з мирним сценарієм, тоді як еластичність потоків до диференціала доходів зберігається на рівні 0,8–1,1. Розроблено індекс нормативної конвергенції міграційної політики, значення якого в Україні зросло з 0,38 у 2015 р. до 0,67 у 2024 р., що свідчить про прискорене зближення з правовими стандартами ЄС, але вказує на потребу подальшої гармонізації цифрових сервісів і координації соціального забезпечення. Проведений порівняльний аналіз засвідчує, що внутрішньоєвропейські потоки після розширення 2004 р. компенсували дефіцит кадрів у Німеччині, Іспанії, Франції, Італії та Нідерландах, підвищивши їхній внесок у ВВП у середньому на 0,3 в.п. щороку, але водночас посилили демографічне виснаження периферійних економік ЦСЄ. Отже, міграція стає своєрідним механізмом перерозподілу демографічних “дивідендів” усередині Союзу, де виграші одних можуть обернутися втратами інших. Окремий кейс Німеччини підтвердив еволюцію від політики “гостьової міграції” до комплексної системи залучення й інтеграції висококваліфікованих кадрів, що поєднує ліберальні канали легальної міграції з посиленим контролем нелегальних потоків, забезпечуючи довгострокову демографічну рівновагу. Наукова новизна проявляється також у розроблених сценаріях післявоєнного відновлення України, де враховано циркулярну й зворотну міграцію, залучення іноземних фахівців у “критичні” сектори та використання діаспорних мереж для інтеграції у ланцюги доданої вартості ЄС. Таким чином, запропонована модель реконструкції людського капіталу виходить за рамки традиційного підходу “повернення біженців” і фокусується на стратегічному поповненні компетенцій. Практичну цінність становлять науково обґрунтовані рекомендації: (1) розробити стратегію зайнятості та інтегрувати до неї міграційну компоненту через адаптивні механізми залучення та реінтеграції кадрів; (2) модернізувати інформаційні системи Державної служби зайнятості з орієнтацією на співпрацю з EURES; (3) запровадити “м’яку фазу” доступу до повних соціальних трансфертів у рамках переговорів із ЄС щодо свободи руху працівників задля віднайдення балансу за даним переговорним розділом. У сукупності ці кроки вибудовують дорожню карту, яка дозволить мінімізувати міграційні ризики та водночас максимізувати економічні вигоди для України. Особистий внесок здобувача полягає у розробці концептуального визначення геоекономічного простору з акцентом на трудовій міграції, побудові й програмній реалізації гравітаційної моделі, проведенні кейс‑аналізів країн, що приймають, а також у розробці сценарного аналізу і рекомендацій для переговорів про набуття Україною повноправного членства в ЄС, що може враховуватися в аналітичних матеріалах та програмних документах органів державної влади. Кожен із цих елементів має потенціал стати окремим застосовним інструментом для урядових установ, дослідницьких центрів та міжнародних партнерів. Окрім того, отримані результати можуть бути використані органами державної влади при коригуванні міграційної політики, навчальними закладами у програмах “Світова економіка” та “Міжнародні економічні відносини”, а також міжнародними організаціями як аналітична основа для проєктів технічної допомоги та фінансової підтримки післявоєнної відбудови України і її поступової інтеграції в єдиний ринок праці ЄС. У такий спосіб дисертаційна робота може слугувати “містком” між академічним знанням і практикою, сприяючи виробленню цілісної, доказової міграційної політики.International labour migration is one of the main catalysts of economic, social, and political transformations worldwide. Its impact is felt on almost every continent – from the labour market of the United States to the peripheral countries of Africa – reaffirming the global nature of this phenomenon. The scale and directions of these flows are shaped by the combined influence of economic incentives (income inequality, development imbalances), sociocultural factors and state policies that simultaneously stimulate and constrain labour mobility in line with their own priorities. Despite the fundamental right to free movement, this freedom has always been regulated by both countries of origin and destination. Hence, workers’ mobility exists in constant dialogue with national interests, forming a complex architecture in which every regulatory barrier, or channel of liberalisation, reshapes the geography of flows. The study re examines the multidimensionality of migration processes, which precludes any single theory from explaining them fully. Consequently, analysis in this field relies on a broad combination of approaches – from quantitative modelling to qualitative case studies – and demands interdisciplinary integration to grasp migrants’ motives, impacts and integration mechanisms comprehensively. Synthesising existing data yields a more holistic view, where economic calculations interact with humanitarian dimensions and statistical findings are complemented by anthropological observations. A wide methodological toolkit is employed to identify key “migration drivers” and effective flow management practices. On that basis, the dissertation offers an original definition of the geo economic space as a dynamic, integral system of economic, territorial, infrastructural, institutional and socio demographic linkages among states, regions, and supranational entities. Shaped by globalisation, regional integration, international labour migration, institutional regulation and technological development, this space governs the geographic allocation of economic activity, human capital and investment and information flows. Thus, the geo economic space is viewed not merely as a map of goods and capital flows but as a living organism sensitive to any change in migration parameters. Today, international labour migration is among the most powerful forces shaping the EU’s geo economic space and the socio economic paths of its partners. Through migration one can trace the redistribution of human capital between the EU’s core and periphery and see how population ageing fuels demand for new labour inflows. The dissertation provides a comprehensive analysis of the transformations occurring in labour markets, demographic structures, and integration institutions under the influence of mobility – especially in the wake of the post crisis and wartime shocks of the past decade. It argues that, for Ukraine – both a major donor and a potential recipient of labour – deep understanding of these processes is critical for post war recovery, a resilient employment strategy and successful approximation to the EU acquis. Positioned at the intersection of global flows, Ukraine’s ability to turn challenges into opportunities will prove decisive for future growth. The object of the study is the international labour migration processes unfolding within Europe’s geo economic space; the subject is the mechanisms and regularities by which they transform the structures, dynamics, and integration linkages of the EU’s geo economic space. This division clearly separates the macro level of systemic change from the micro level of household migration decisions. Methodologically, the work adopts a systemic, multi level approach to mobility governance that combines neoclassical, institutional and world systems perspectives with the concept of policy coherence for development. Gravity econometric modelling (PPML estimates with fixed effects and a war shock indicator), correlation regression and scenario analysis, SWOT, and case study methods, and content analysis of EU and Ukrainian regulations are applied. Empirical data come from Eurostat, the OECD, ILO, UN, World Bank, IOM, and Ukrainian authorities, among others. In addition, the bibliography obtained from the College of Europe in Natolin was used to develop the conceptual framework of the dissertation. For the first time, a holistic model integrates classical gravity variables (GDP per capita differential, distance, linguistic affinity, common border) with an exogenous war shock indicator, allowing a quantitative assessment of the security dimension of migration in 2015–2024. Introducing a “force majeure” factor into traditional economic equations is innovative, aligning them with real world political turbulence. Findings indicate that Russia’s armed aggression against Ukraine increased predicted forced migration volumes ten to twelve fold relative to a peace scenario, while income differential elasticities remain between 0.8 and 1.1. A Migration Policy Normative Convergence Index shows Ukraine’s score rising from 0.38 in 2015 to 0.67 in 2024, signalling rapid alignment with EU legal standards yet highlighting the need for further digital service harmonisation and social security coordination. Comparative analysis confirms that after the 2004 enlargement, intra EU flows offset labour shortages in Germany, Spain, France, Italy, and the Netherlands, adding about 0.3 percentage points to GDP annually, while deepening demographic depletion in Central and Eastern European peripheries. Migration thus redistributes demographic “dividends” within the Union: gains for some entail losses for others. A German case study charts the evolution from “guest worker” schemes to a comprehensive system for attracting and integrating highly skilled labour, blending liberal legal channels with tighter control of irregular flows, and ensuring long term demographic balance. Scientific novelty also emerges in post war recovery scenarios for Ukraine that incorporate circular and return migration, attraction of foreign specialists to critical sectors and mobilisation of diaspora networks to integrate into EU value chains. This approach moves beyond a simple “refugee return” to a strategic replenishment of competencies. Practical value rests on evidence based recommendations: (1) develop an employment strategy that embeds migration components through adaptive attraction and reintegration mechanisms; (2) modernise the State Employment Service’s information systems to cooperate with EURES; (3) introduce a “soft phase in” of full social transfers during EU negotiations on free movement of workers, balancing interests in that chapter. Together these steps form a roadmap to minimise migration risks while maximising economic gains for Ukraine. The autor’s personal contribution includes formulating the geo economic concept with a migration focus; designing and coding the gravity model; conducting receiving country case studies; and producing scenario analysis and recommendations for Ukraine’s EU membership talks. Each element can serve as a practical tool for government agencies, research centres and international partners. Finally, the results can inform state migration policy adjustments, enrich university programmes in World Economy and International Economic Relations, and support international organisations’ technical assistance and post war reconstruction projects, facilitating Ukraine’s gradual integration into the EU single labour market. Thus, the dissertation bridges academic knowledge and practice, fostering a coherent, evidence based migration policy.ukМіжнародна трудова міграціягеоекономічний простірЄвропейський Союзмобільність робочої силиінноваціїдемографічні змінилюдський капіталповоєнне відновленняміграційна кризавступ України до ЄСсоціально-економічний розвитокміграційна політика та безпекавільний рух працівниківциркулярна міграціяєвропейська інтеграція.International labour migrationgeo-economic spaceEuropean Unionlabour mobilityinnovationsdemographic changeshuman capitalpost-war recoverymigration crisisUkraine’s accession to the EUsocio-economic developmentmigration policy and securityfree movement of workerscircular migrationEuropean integrationДисертація