Павлова, Алла КазимирівнаАлла КазимирівнаПавловаКопаниця, Любов Миколаївна2026-01-292026-01-292025Павлова А. К. Антропологічна модель української необрядової усної поезії в аксіологічному вимірі : дис. ... доктора філологічних наук : 10.01.07 - фольклористика. Київ, 2025. 543 с.УДК 80:398.8(=161.2)’37(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10005Павлова А. К. Антропологічна модель української необрядової усної поезії в аксіологічному вимірі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.07 – фольклористика. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, Київ, 2025. Пропонована дисертація присвячена комплексному осмисленню антропологічної моделі необрядової усної поезії, аналізу рівнів структурування, діалектики раціонального – ірраціонального, етичного – естетичного, іманентного – трансцендентного. Усна необрядова поезія є особливою формою мистецтва, в якій репрезентовано багатогранні аспекти комунікативної взаємодії, складні етико- філософські проблеми, розкрито моменти розвитку та функціонування фольклорної свідомості. Завдяки цьому феномену відбувається наповнення життєвого світу важливими сенсами, вихід за межі індивідуального простору, процес переживання евристичного сприйняття буття. Таким чином, здійснюється перехід індивідуального в родове, історично змінного – у віковічне. Злиття з духовним космосом перетворюється на пріоритетну ідеологему носія фольклорної свідомості. Проаналізовано різні підходи до детермінації та експлікації значення понять «модель», «антропологічна модель». Акцентовано, що причиною різнопланової типологізації є наявність засадничих концепцій, оскільки науково-типологічний досвід вирізняє певні критерії диференціації видів, їхніх ознак та принципів кореляції з іншими видами. Дослідження антропологічних моделей ґрунтується на врахуванні різних способів осмислення людини, її сутнісних ознак, особливостей міжособистісної взаємодії та з соціумом загалом. У процесі побудови моделей виокремлюються відповідні вимоги, які потрібно враховувати: адекватне, точне відтворення якостей, атрибутів певного об’єкта; побудова оригіналу лише з урахуванням заключного формату відносин та характеристик; цілісне, достовірне представлення вченому всіх даних про цей об’єкт у межах гіпотетичних підходів, які були обумовлені в процесі створення моделі; модель має спрощено відображувати найсуттєвіші складові оригіналу; врахування різнопланової ситуативності, тобто ймовірності видозміни обставин та показників; урахування рівня складності, прийнятність стосовно часу, засобів програмування тощо (Х. Перельман, Л. Ольбрехт-Титека, М. Редхед, П. Ахінштейн, М. Блек). Охарактеризовано підходи до осмислення людини у світовій гуманітаристиці, які ґрунтуються на природно-фізіологічних, індивідуально- психологічних чи соціокультурних критеріях. Серед найважливіших – натуралістичний, екзистенційно-персоналістський, раціоналістичний та соціологічний. Водночас, представники наукових шкіл часто долучають напрацювання з різних концепцій або в поєднанні, або використовуючи цілком. Фізичну субстанцію, її підпорядкування загальним законам розвитку природи вивчають представники натуралістичного напряму, сутність та особливості духовного універсуму людини, вплив на неї спільноти та культури – у полі зору раціоналістів та соціологів. Водночас, екзистенціалізм та персоналізм акцентують увагу на проблемах унікальності особистісного досвіду, переживанні власного існування, виявів долі. Представники цих теорій відмежовуються від тверджень про людську сутність, яка постає внаслідок впливу природних та суспільних чинників, виокремлюючи творчий початок та інтенціональність як характерні ознаки. У сучасній вітчизняній гуманітаристиці розроблено широке коло наукових проблем, які актуалізовано в ході дослідження антропологічної моделі необрядового фольклору. Зокрема, вчені акцентують на експлікації значень понять «антропоцентризм», «модель», «людина», «особистість», виокремленні її базових характеристик, кола життєвих цінностей, імперативів, особливостей формування морального, естетичного, риторичного, християнського ідеалів тощо. Соціокультурна парадигма сформувалася на основі етико-філософської концепції українського етносу, естетичного світобачення, живого досвіду взаємодії людини та світу в сутнісних сенсах та антиноміях. Модус осмислення антропоцентризму в гуманітаристиці сучасного періоду – це сфера осягнення людини у складній ієрархічній структурі Універсуму. Шляхом комплексного аналізу рівнів екзистенційної свідомості автора- виконавця висвітлено роль вчинку в аспекті морального вибору, завдяки якому виявляється внутрішня духовна сфера особистості, представлена амбівалентно. Беручи до уваги поетичний та епічний компоненти необрядового твору, сфокусовано погляд на ролі сюжетного моделювання в поданні конкретного вияву людської поведінки (віровідступництва; зради в дружбі, любові, Вітчизни; втручання в життя закоханих; ревнощі; жадібність; убивство тощо) як заперечення імперативу цінності життя, унікальності кожної особистості. Простудійовано особливості художнього втілення екзистенційного слова, його прагматику в плані структурування антропологічної моделі необрядової усної поезії, форми вербалізації, зокрема, через антропоніми, топоніми, лексеми із значенням темпоральності, різновиди поняттєвої антитетичності тощо. Проаналізовано також концептуальне поле поля дилеми «Людина – Світ», сконцентроване навколо семантичного центру, який актуалізує проблему духовного конституювання людини шляхом морально-етичного самовизначення. Завдяки художній текстуалізації базових концептів окресленої дилеми пріоритетного характеру набуває проблема моделювання духовного універсуму, який усвідомлюється через складний характер взаємодії людина – людина, людина – соціум, людина – Бог, людина – світ. Серед досліджених дискурсотворчих важливе місце посідають концепти БОГ, ЛЮДИНА, ВІРА, СВОБОДА, ПРАВДА, на основі яких уможливлюється аналіз етнокультурних та семантико-когнітивних ознак уснопоетичного необрядового твору. На прикладі відображених у необрядовій усній поезії подій та явищ підтверджено константи про існування дихотономії понять іманентне і трансцендентне, наближення в сенсах етико-філософської парадигми, їхній взаємообумовлений перехід із одного в інше. Ілюструванням виявів дихотомії постають незвичайні перевтілення людини в локуси природного середовища як прагнення вийти за межі емпіричного простору, тобто того, що є чуттєво пізнаваним, акумульованим у живому досвіді. Метафізичне та ірраціональне, представлене в семіотично-образному форматі, вирізняє прагнення пізнати потаємне, яке розцінюється як недосяжне, однак імовірне або реальне. Висвітлено проблему амбівалентності часу у фольклорному творі. На основі аналізу відображених постатей, подій та явищ досліджено особливості позитивної та негативної цінностей часу. Доведено, що наявність та функціонування категорії часу спричинює інтеграцію всіх структурних компонентів твору в цілісну змістову парадигму, а процеси переживання часу як цінності буття виокремлюють антитетичність думок, емоцій, вражень та світосприйняття загалом. Простежено особливості вияву та перетинів історичного, соціального та індивідуального часів. Акцентовано, що соціально- історичний час виокремлюється не тільки фактичністю певних видозмін природного середовища, духовного світу індивіда, а й трансформаційних процесів індивідуального та соціального характерів, що можна дослідити на прикладі козацьких, емігрантських, повстанських пісень, сучасних хронік із наявними деталізацією та фактографічністю. Окреслено сутність естетичного ідеалу як домінанти усього культуротворчого процесу, завдяки якому відбувається своєрідний перехід від того, як є наразі, до того, як має чи могло би бути. Експлікація значень цього феномена традиційної культури українства відбувається на етапі творення тексту, а також під час взаємодії транслятора й реципієнта, розкодування семіотичних значень. Простежено індивідульний та суспільний фактори утвердження моральних імперативів цінності життя, вірності, справедливості, добра, свободи, що актуалізуюються в процесі дослідження антропологічної моделі. Проаналізовані морально-етичні ситуації, представлені в численних текстах необрядової творчості, розкривають сутність та специфіку моралі в системі реалізації її домінантних функцій, зокрема, регулятивної, виховної, світоглядної, гносеологічної, а також ціннісно-орієнтаційної, комунікативної, оціночної тощо. На основі аналізу етнокультурного контексту уможливлюється окреслення сукупності онтогенетичних (індивідуальних) та філогенетичних (суспільних) факторів морального зла, що спричинює нищення людської енергії, її душі та буття загалом. На рівні фольклорної свідомості риторичний імператив постає у спектрі реалізації творчого потенціалу автора-виконавця та його інтенціональності щодо багатогранного пізнання світу кожним учасником екзистенційного діалогу. Текстотворча проєкція на створення емотивності внаслідок срийняття та осмислення фольклорної події слугує виокремленню важливих концептів і констант як домінант особистісного становлення та розвитку. На основі подання фольклорної події як екзистенційної перспективи встановлено низку закономірностей у побудові синтаксичних моделей. У плані формульності поетичного текстотворення на прикладах балад, козацьких, стрілецьких, тюремних, емігрантських пісень проаналізовано сценарій 1 (здійснення D призведе до N), а також сценарій 2 (нездійснення D призведе до N). Імперативи релігійного характеру нерозривно пов’язані з естетичними, морально-етичними та риторичними. Серед них – імперативи уславлення та подяки Богові, віри, надії, любові та істини. Комунікативний акт прославлення Бога опривнює не лише світоглядні позиції автора-виконавця, психологічні, аксіологічні, ментальні ознаки, але й модус осмислення Господньої участі в безпосередніх трансформаційних процесах усього сущого. На прикладах дум, балад, співанок-хронік проілюстровано, що спричиненість акту подяки й уславлення Бога передусім зумовлена сотеріологічним принципом, відповідно до якого реалізуватиметься Божий план спасіння людства. Відображення події любові релевантне з осмисленням сутності людини, людського, сутності буття та Універсуму загалом. У процесі подання фольклорної події відбувається трансляція важливих констатацій та утвердження ідеологем. У відтворенні сутності любові до Батьківщини виявлено синтез факторів ціннісної інтенціональності та респонсивності, а також релевантність раціо як інтелектуальної сфери та емоціо як почуттєвої сфери. Автори-виконавці народнопісенних творів акцентують на моментах нівелювання пафосів буття та емпіричних спокус, виокремлення пріритетних позицій прагнення до свободи, реалізації морального та патріотичного обов’язків, спрямуванні практичного перетворення сущого в належне. Констатовано, що парадигма совісті в необрядовій усній поезії не є лінійною та однозначною, оскільки плюралістично осмислюється й ретранслюється фольклорною свідомістю. На основі аналізу досліджуваних текстів виокремлено моменти, через які вирізняються парадокси совісті. Досліджено амбівалентність совісті як морально-етичного, культурного, соціального, антропологічного феноменів. Висвітлено важливий компонент структурування антропологічної моделі – категорію свободи. У необрядових уснопоетичних творах представлено різні форми свободи – фізичну, соціальну, етичну та естетичну. Передусім, зосереджено увагу на діалектиці етичного та естетичного, експлікації значень цих понять, аспектів їхньої текстуалізації. Серед системи фізичної, соціальної свободи сутність естетичної свободи виявляється значно складнішою, оскільки вона корелює з чуттєвим пізнанням дійсності, ідеологемою унікальності та неповторності людського «Я». Імперативність свободи осмислюється в метапонятійній моделі (за Л. Копаницею) необрядового твору через імовірність реалізації належного, заснованого на визначальних принципах прекрасного, величного, героїчного та піднесеного. У ході дослідження встановлено, що категорія відповідальності проявляється в різних ракурсах: по-перше, гносеологічному, оскільки вимагає осмислення її сутності та форматів реалізації; по-друге, спонукальному, що пов’язано з результатом усвідомлення пріоритетності та способів здійснення; по-третє, прикладному, оскільки здійснений вчинок має конструктивний чи деструктивний характер. Зрештою, важливим у фольклорному творі є також консекутивний рівень, коли на основі текстуалізації ретрансльованої екзистенційної події уможливлюється сутнісна моральна оцінка, що в подальшому впливає на структурування міжособистісних взаємин та буття загалом. На основі сукупності компонентів фольклорного дискурсу проаналізовано тріаду правда – добро – справедливість, що акумулює вивчення проблеми моральної відповідальності. Широкий матеріал зразків необрядової усної поезії виокремив одновекторність наукового дискурсу з простеженням специфіки соціокоду як конкретної людини зі сформованим аксіологічним колом, системою імперативів, сутнісних оцінок, сферою діяльності, так і соціокоду етносу з його історичним поступом, традиціями, звичаями, моделлю моралі як форми соціокультурного буття людини. У народній необрядовій творчості українства вирізняються особливості соціокоду людства. Вони постають через інтегративність індивідуального та соціального факторів, поляризацію добра і зла, справеливості й несправедливості, істини й неправди. Таким чином, антропологічна модель необрядової усної поезії – це поліаспектна структура зі множинністю сенсів, ретрансльованих фольклорною свідомістю через художню макросферу уснопоетичного твору на екзистенційному, імперативному, концептуальному та аксіологічному рівнях. Сутність окреслених компонентів актуалізовано через діалектику етичного – естетичного, раціонального – ірраціонального, емпіричного – метафізичного, іманентного – трансцендентного.Alla K. Pavlova. An anthropological model of Ukrainian non-ritual oral poetry in an axiological dimension. – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for obtaining the scientific degree of doctor of philological sciences by specialty 10.01.07 – Folklore. – Taras Shevchenko National University of Kyiv of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2025. The proposed dissertation is devoted to a comprehensive understanding of the anthropological model of non-ritual oral poetry, analysis of the levels of structuring, dialectics of rational – irrational, ethical – aesthetic, immanent – transcendent. Oral extra-ritual poetry is a special form of art, in which multifaceted aspects of communicative interaction, complex ethical and philosophical problems are represented, moments of development and functioning of folklore consciousness are revealed. Thanks to this phenomenon the life is filled with important meanings going beyond the boundaries of individual space, the process of experiencing heuristic perception of being. Thus, the transition of the individual into the generic, historically variable into the eternal is carried out. Merging with the spiritual cosmos turns into a priority ideology of the bearer of folklore consciousness. Different approaches to the determination and explication of the meaning of the concepts of «model», «anthropological model» are analyzed. It is emphasized that the reason for diverse typology is the presence of fundamental concepts, since scientific and typological experience distinguishes certain criteria for differentiating species, their features and principles of correlation with other species. The study of anthropological models is based on taking into account different ways of understanding a person, his essential features, features of interpersonal interaction and with society in general. In the process of building models the relevant requirements are identified and must be taken into account: adequate, accurate reproduction of the qualities, attributes of a certain object; construction of the original only taking into account the final format of relations and characteristics; holistic, reliable presentation to the scientist of all data about this object within the framework of hypothetical approaches that were determined in the process of creating the model; the model should simply reflect the most essential components of the original; consideration of diverse situationality, i.e. the probability of changing circumstances and indicators; taking into account the level of complexity, acceptability in relation to time, programming tools, etc. (H. Perelman, L. Olbrecht-Titeka, M. Redhead, P. Akhinshtein, M. Black). The approaches to understanding a person in the world humanities are characterized, which are based on natural-physiological, individual-psychological or socio-cultural criteria. Among the most important are naturalistic, existential- personalistic, rationalistic and sociological. At the same time, representatives of scientific schools often include developments from different concepts either in combination or using them entirely. Physical substance, its subordination to the general laws of the development of nature are studied by representatives of the naturalistic direction, the essence and features of the spiritual universe of man, the influence of community and culture on it are in the field of view of rationalists and sociologists. At the same time, existentialism and personalism focus on the problems of the uniqueness of personal experience, the experience of one’s own existence, and the manifestations of fate. Representatives of these theories distance themselves from statements about the human essence, which arises as a result of the influence of natural and social factors, highlighting the creative beginning and intentionality as characteristic features. In modern domestic humanities, a wide range of scientific problems have been developed, which have been actualized in the course of studying the anthropological model of extra-ritual folklore. In particular, scientists focus on the explication of the meanings of the concepts of «anthropocentrism», «model», «person», «personality», the isolation of its basic characteristics, the range of life values, imperatives, the features of the formation of moral, aesthetic, rhetorical, Christian ideals, etc. The socio-cultural paradigm was formed on the basis of the ethical and philosophical concept of the Ukrainian ethnos, aesthetic worldview, and lived experience of the interaction of man and the world in essential senses and antinomies. The mode of understanding anthropocentrism in the humanitarianism of the modern period is the sphere of comprehension of man in the complex hierarchical structure of the Universe. Through a comprehensive analysis of the levels of existential consciousness of the author-performer, the role of the act in the aspect of moral choice is highlighted, thanks to which the inner spiritual sphere of the personality is revealed, presented ambivalently. Taking into account the poetic and epic components of an extra-ritual poetic work, the view is focused on the role of plot modeling in the presentation of a specific manifestation of human behavior (apostasy; betrayal of friendship, love, Fatherland; interference in the lives of lovers; jealousy; greed; murder, etc.) as a denial of the imperative of the value of life, the uniqueness of each individual. The features of the artistic embodiment of the existential word, its pragmatics in terms of structuring the anthropological model of non-ritual oral poetry, forms of verbalization, in particular, through anthroponyms, toponyms, lexemes with the meaning of temporality, varieties of conceptual antitheticity, etc. are studied. The conceptual field of the man-world dilemma is also analyzed, concentrated around the semantic center, which actualizes the problem of the spiritual constitution of a person through moral and ethical self-determination. Due to the artistic textualization of the basic concepts of the outlined dilemma, the problem of modeling the spiritual universe, which is realized through the complex nature of the interaction between man – man, man – society, man – God, man – the world, acquires a priority. Among the studied discourse-forming concepts, an important place is occupied by the concepts of GOD, MAN, FAITH, FREEDOM, TRUTH, on the basis of which the analysis of ethnocultural and semantic-cognitive features of an oral poetic extra-ritual work is made possible. On the example of events and phenomena reflected in non- ritual oral poetry , the constants about the existence of a dichotomy of the concepts of immanent and transcendent, approximation in the sense of the ethical-philosophical paradigm, their mutually conditioned transition from one to the other are confirmed. Illustrating the manifestations of dichotomy are the unusual transformations of a person into the loci of the natural environment as a desire to go beyond the empirical space, that is, that which is sensually cognizable, accumulated in living experience. The metaphysical and irrational, presented in a semiotic-figurative format, distinguish the desire to know the hidden, which is regarded as unattainable, but presumable or real. The problem of the ambivalence of time in a folklore work is highlighted. Based on the analysis of the depicted figures, events and phenomena, the features of the positive and negative values of time are investigated. It is proved that the presence and functioning of the category of time causes the integration of all structural components of the work into a holistic semantic paradigm, and the processes of experiencing time as a value of being highlight the antithesis of thoughts, emotions, impressions and worldview in general. The features of the manifestation and intersections of historical, social and individual times are traced. It is emphasized that socio-historical time is distinguished not only by the fact of certain modifications of the natural environment, the spiritual world of the individual, but also by transformational processes of individual and social nature, which can be studied on the example of Cossack, emigrant, rebel songs, modern chronicles with available detail and factuality. The essence of the aesthetic ideal is outlined as the dominant of the entire cultural-creative process, thanks to which a kind of transition occurs from how it is now to how it should or could be. The explication of the meanings of this phenomenon of traditional Ukrainian culture occurs at the stage of text creation, as well as during the interaction of the translator and the recipient, decoding of semiotic meanings. The individual and social factors of the affirmation of moral imperatives of the value of life, loyalty, justice, goodness, freedom, which are actualized in the process of studying the anthropological model, are traced. The analyzed moral and ethical situations presented in numerous texts of extra-ritual creativity reveal the essence and specificity of morality in the system of implementation of its dominant functions, in particular, regulatory, educational, worldview, epistemological, as well as value-orientation, communicative, evaluative, etc. Based on the analysis of the ethnocultural context, it is possible to outline the set of ontogenetic (individual) and phylogenetic (social) factors of moral evil, which causes the destruction of human energy, its soul and existence in general. At the level of folklore consciousness, the rhetorical imperative appears in the spectrum of the realization of the creative potential of the author-performer and his intentionality regarding the multifaceted cognition of the world by each participant in the existential dialogue. The textual projection on the creation of emotionality as a result of the perception and comprehension of a folklore event serves to isolate important concepts and constants as the dominant of personal formation and development. Based on the presentation of a folklore event as an existential perspective, a number of regularities in the construction of syntactic models have been established. In terms of the formulaicity of poetic text creation, scenario 1 (the implementation of D will lead to N) and scenario 2 (the failure to implement D will lead to N) have been analyzed using examples of ballads, Cossack, rifle, prison, and emigrant songs. Imperatives of a religious nature are inextricably linked with aesthetic, moral- ethical, and rhetorical imperatives. Among them are the imperatives of glorification and gratitude to God, faith, hope, love, and truth. The communicative act of glorifying God reflects not only the worldview positions of the author-performer, psychological, axiological, mental characteristics, but also the mode of understanding the Lord’s participation in the direct transformation processes of all things. The examples of dums, ballads, songs-chronicles illustrate that the causality of the act of gratitude and glorification of God is primarily determined by the soteriological principle, according to which God’s plan for the salvation of mankind will be realized. The reflection of the event of love is relevant to the understanding of the essence of man, the human, the essence of being and the Universe in general. In the process of presenting a folklore event, important statements are translated and ideologues are affirmed. In the reproduction of the essence of love for the Motherland, a synthesis of factors of value intentionality and responsiveness is revealed, as well as the relevance of ratio as an intellectual sphere and emotion as a sensual sphere. Authors-performers of folk songs emphasize the and the moments of leveling the pathos of existence and empirical temptations, identifying priority positions of the desire for freedom, the implementation of moral and patriotic duties, and directing the practical transformation of the existing into the proper. It is stated that the paradigm of conscience in non-ritual oral poetry is not linear and unambiguous, since it is pluralistically interpreted and relayed by folklore consciousness. Based on the analysis of the studied texts, the moments through which the paradoxes of conscience are distinguished are highlighted. The ambivalence of conscience as a moral-ethical, cultural, social, and anthropological phenomenon is investigated. An important component of the structuring of the anthropological model is highlighted – the category of freedom. In extra-ritual oral poetic works, various forms of freedom are presented: physical, social, ethical, and aesthetic. First of all, attention is focused on the dialectics of the ethical and aesthetic, the explication of the meanings of these concepts, aspects of their textualization. Among the system of physical, social freedom, the essence of aesthetic freedom turns out to be much more complex, since it correlates with the sensory cognition of reality, the ideologeme of the uniqueness and unrepeatability of the human «I». The imperativeness of freedom is comprehended in the metaconceptual model (according to L. Kopanytsia) of an extra-ritual work through the probability of realizing the proper, based on the defining principles of the beautiful, majestic, heroic and sublime. During the study, it was established that the category of responsibility manifests itself in different perspectives: first, epistemological, since it requires understanding its essence and formats of implementation; second, motivational, which is associated with the result of awareness of priority and methods of implementation; third, applied, since the committed act has a constructive or destructive character. Finally, the consecutive level is also important in a folklore work, when, based on the textualization of a relayed existential event, an essential moral assessment is made possible, which subsequently affects the structuring of interpersonal relationships and existence in general. Based on the totality of the components of folklore discourse, the triad truth – good – justice is analyzed, which accumulates the study of the problem of moral responsibility. The extensive material of samples of non-ritual oral poetry has highlighted the single-vector nature of scientific discourse with the tracing of the specifics of the sociocode of both a specific person with a formed axiological circle, a system of imperatives, essential assessments, and a sphere of activity, and the sociocode of the ethnos with its historical progress, traditions, customs, and a model of morality as a form of socio-cultural human existence. In the folk non-ritual creativity of Ukrainians, the features of the sociocode of humanity are distinguished. They arise through the integrativity of individual and social factors, the polarization of good and evil, justice and injustice, truth and falsehood. Thus, the anthropological model of non-ritual oral poetry is a polyaspect structure with a plurality of meanings relayed by folklore consciousness through the artistic macrosphere of the oral poetic work at the existential, imperative, conceptual and axiological levels. The essence of the outlined components is actualized through the dialectics of ethical – aesthetic, rational – irrational, empirical – metaphysical, immanent – transcendent.ukфольклорфункціїнеобрядова усна поезіяантропологічна модельфольклорний образ світутрадиціяетноісторіяфольклорна свідомістьетосконцептБогімперативцінностітекствійнаfolklorefunctionsnon-ritual oral poetryanthropological modelfolklore image of the worldtraditionethnohistoryfolklore consciousnessethosconceptGodimperativevaluestextwarДисертація