Кожем’якіна, Тетяна ВікторівнаТетяна ВікторівнаКожем’якінаДіхтієвський, Петро Васильович2025-09-292025-09-292025-09-24Кожем’якіна Т. В. Адміністративно-правовий статус Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини: теоретико-правові та праксеологічні аспекти реалізації : дис. ... доктора філософії : 081 Право. Київ, 2025. 223 с.УДК 342.9:342.565.4https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/7840Кожем’якіна Т.В. Адміністративно-правовий статус Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини: теоретико-правові та праксеологічні аспекти реалізації. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретико-правових та праксеологічних аспектів реалізації адміністративно-правового статусу Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі – Уповноважений у справах ЄСПЛ). На підставі аналізу спеціальної літератури, яка присвячена особливостям функціонування в Україні Уповноваженого у справах ЄСПЛ, були зроблені наступні висновки: 1) адміністративно-правовий статус Уповноваженого у справах ЄСПЛ комплексно в науці адміністративного права не досліджувався; 2) більшість наукових праць, які характеризують особливості функціонування Уповноваженого у справах ЄСПЛ звертають увагу на особливості його участі в процесуальних відносинах, що регламентуються нормами міжнародного права, та питаннях його підпорядкування в системі органів виконавчої влади, чим не обмежується роль і значення даної посади як суб’єкта публічного адміністрування; 3) лише поодинокі публікації присвячені характеристиці посади Уповноваженого у справах ЄСПЛ як політичної посади в системі органів виконавчої влади та особливостям його адміністративно-правового статусу. Доведено, що система публічно-владних суб’єктів, що забезпечують в Україні захист прав і свобод людини та громадянина, включає до свого складу: 1) суб’єктів, що встановлюють засади захисту прав і свобод людини та громадянина і забезпечують правове регулювання такого захисту; 2) суб’єктів, які з метою захисту прав і свобод особи здійснюють юрисдикційну (правоохоронну) діяльність; 3) суб’єктів, що здійснюють правосуддя; 4) суб’єктів, які здійснюють діяльність щодо запобігання порушень прав і свобод особи; 5) суб’єктів, що здійснюють неюрисдикційну правозахисну діяльність. Обґрунтовано, що Уповноважений у справах ЄСПЛ відноситься до публічно-владних суб’єктів виконавчої влади, які здійснюють неюрисдикційну правозахисну діяльність. При цьому, в середині системи публічно-владних суб’єктів, що забезпечують в Україні захист прав і свобод людини та громадянина, Уповноважений у справах ЄСПЛ виконує роль «запобіжника», який вмикається у випадку грубих порушень прав і свобод людини та громадянина з боку національних публічно-владних суб’єктів України, ззовні ж системи – Уповноважений у справах ЄСПЛ виконує роль «захисника» держави, а точніше – «захисника» рішень і дій національних органів публічної влади. В той же час, Уповноважений у справах ЄСПЛ відіграє роль «балансу» між рішеннями суб’єктів міжнародного і національного права, адже, з одного боку, у нього виникає необхідність захисту України на засіданнях Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як правової і демократичної держави, а з іншого, у нього є обов’язок забезпечення прав і свобод людини та громадянина в умовах грубих порушень цих прав і свобод у рішеннях та діях публічно-владних суб’єктів національної правової системи. Доведено, що адміністративно-правове регулювання статусу посадової особи, що займає політичну посаду в системі органів виконавчої влади, потребує подальшого розвитку: 1) відсутність конкурсного відбору при обранні особи на політичну посаду негативно позначається на якості і ефективності кадрів; 2) відсутні ефективні механізми контролю діяльності таких політичних посад як з боку вищестоящих суб’єктів управління, так і з боку громадськості; 3) відсутня юридична відповідальність таких посадовців за неефективну, непрофесійну і, навіть, незаконну діяльність (їх притягують лише до політичної відповідальності); 4) відсутнє загальне визначення політичних посад (політичних службовців), політичної служби та класифікації публічних посад в органах виконавчої влади; 5) діяльність таких посадових осіб регламентується підзаконними актами, які мають суттєві прогалини і недоліки в частині закріплення їх адміністративно-правового статусу. Обґрунтовано, що посада Уповноваженого у справах ЄСПЛ є політичною посадою у системі органів виконавчої влади, що обов’язково слід відобразити в положеннях національного законодавства. Це підтверджують наступні факти та особливості: а) заступники міністра, до яких весь час прирівнювали посаду Уповноваженого у справах ЄСПЛ, а також посади інших урядових уповноважених є політичними посадами в системі органів виконавчої влади, а тому не бачимо суттєвих перепон для того, щоб визнати політичною і посаду Уповноваженого у справах ЄСПЛ; б) на політичні посади в органах виконавчої влади призначаються не тільки політики та особи, які формують і реалізують державну політику в певній сфері суспільних відносин, а й особи, що здійснюють представницьку функцію держави «Україна», як це робить Уповноважений в ЄСПЛ; в) національне законодавство передбачає особливий порядок призначення на посаду Уповноваженого у справах ЄСПЛ; г) на відміну від інших політичних посад, до посади Уповноваженого у справах ЄСПЛ висуваються вимоги загальної і спеціальної професійної компетентності. Доведено, що адміністративно-правовий статус Уповноваженого у справах ЄСПЛ – це правовий стан Уповноваженого у справах ЄСПЛ, який розкриває специфіку його положення в суспільстві та системі органів виконавчої влади, а також особливості його участі в різних правовідносинах як суб’єкта публічно-владних повноважень, що займає політичну посаду. На підставі сучасних підходів до визначення адміністративно-правового статусу суб’єктів публічного адміністрування зроблено висновок, що адміністративно-правовий статус Уповноваженого у справах ЄСПЛ включає наступні структурні елементи: 1) цілі; 2) завдання; 3) функції; 4) права та обов’язки. Доведено, що гарантії реалізації адміністративно-правового статусу Уповноваженого у справах ЄСПЛ – це передбачені актами національного та європейського законодавства засоби безпосередньої реалізації цілей, завдань, функцій, прав і обов’язків, які закріплені за посадою Уповноваженого у справах ЄСПЛ. Запропоновано до гарантій реалізації адміністративно-правового статусу Уповноваженого у справах ЄСПЛ відносити: 1) норми адміністративного права, які закріплюють правовий статус Уповноваженого у справах ЄСПЛ; 2) принципи розгляду справи у ЄСПЛ та принципи належного урядування; 3) форми процесуальної діяльності ЄСПЛ та форми процедурної діяльності Уповноваженого у справах ЄСПЛ; 4) правові інститути додаткової юридичної, соціальної чи іншої допомоги та підтримки; 5) інститут перегляду рішення ЄСПЛ. Встановлено, що до чинників, які ускладнюють визначення ефективності реалізації адміністративно-правового статусу Уповноваженого у справах ЄСПЛ, відносяться наступні: 1) не завжди діяльність Уповноваженого у справах ЄСПЛ може бути виміряна кількісними показниками; 2) якісні показники діяльності даної посадової особи є достатньо суб’єктивними і, відповідно, складними у вимірюванні; 3) змістовно представницька, координаційна діяльності та діяльність щодо інформування європейських структур суттєво різняться між собою, що ускладнює загальну оцінку ефективності діяльності Уповноваженого у справах ЄСПЛ; 4) наявність спільного результату діяльності великого кола публічно-владних суб’єктів, коли зусилля Уповноваженого у справах ЄСПЛ є лише частиною спільних зусиль щодо виконання рішень ЄСПЛ в Україні (особливо, коли мова йде про представницьку і координаційну діяльності). Запропоновано за джерелом впливу на результати діяльності поділяти фактори ефективності реалізації адміністративно-правового статусу Уповноваженого у справах ЄСПЛ на три групи: 1) зовнішні (наприклад, економічні, політичні, правові чинники); 2) внутрішні (професійний рівень підготовки, кваліфікація, мікроклімат в колективі, психологічний стан тощо); 3) змішані (рівень співпраці міністра та структурних підрозділів Міністерства юстиції України із Уповноваженим у справах ЄСПЛ та його Секретаріатом). Здійснено аналіз ефективності реалізації адміністративно-правового статусу Уповноваженого у справах ЄСПЛ за трьома методами: 1) за методом єдиного виключення; 2) з використанням кваліметричного методу; 3) через громадські інститути оцінювання. При цьому наголошено, що всі три методи дають лише узагальнені уявлення про ефективність реалізації адміністративно-правового статусу Уповноваженого у справах ЄСПЛ.Kozhemiakina T.V. Administrative and legal status of the Commissioner for the European Court of Human Rights: theoretical-legal and praxeological aspects of implementation. – Manuscript. Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 081 "Law". – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2025. The dissertation is devoted to a comprehensive study of the theoretical-legal and praxeological aspects of the implementation of the administrative and legal status of the Commissioner for the European Court of Human Rights (hereinafter – the ECHR Commissioner). On the basis of the analysis of special literature, which is devoted to the peculiarities of the functioning of the ECHR Commissioner in Ukraine, the following conclusions were made: 1) the administrative and legal status of the ECHR Commissioner has not been comprehensively studied in the science of administrative law; 2) the majority of scientific works that characterize the functioning of the ECHR Commissioner pay attention to the peculiarities of his participation in procedural relations regulated by the norms of international law and issues of his subordination in the system of executive authorities, which does not limit the role and significance of this position as a sub object of public administration; 3) only isolated publications are devoted to the characteristics of the position of for the ECHR Commissioner as a political position in the system of executive authorities and the peculiarities of his administrative and legal status. It has been proven that the system of public-authority entities that ensure the protection of human and citizen rights and freedoms in Ukraine includes: 1) entities that establish the principles of protection of human and citizen rights and freedoms and ensure legal regulation of such protection ; 2) entities that, in order to protect the rights and freedoms of individuals, carry out jurisdictional (law enforcement) activities; 3) entities administering justice; 4) entities that carry out activities related to the prevention of violations of the rights and freedoms of individuals; 5) subjects carrying out non-jurisdictional human rights activities. It is substantiated that the ECHR Commissioner belongs to the public-authority subjects of the executive power, which carry out non-jurisdictional human rights activities. At the same time, in the middle of the system of public-authority entities that ensure the protection of human and citizen rights and freedoms in Ukraine, the ECHR Commissioner acts as a "safeguard", which is activated in case of gross violations of human and citizen rights and freedoms by national public-authority subjects of Ukraine, from outside the system – the ECHR Commissioner performs the role of “defender” of the state, or more precisely, “defender” of the decisions and actions of national public authorities. At the same time, the ECHR Commissioner plays the role of "balance" between the decisions of the subjects of international and national law, because, on the one hand, he has the need to protect Ukraine at the meetings of the European Court of Human Rights (hereinafter – the ECHR) as a legal and democratic state, and on the other, in he/she has the duty to ensure the rights and freedoms of a person and a citizen in the conditions of gross violations of these rights and freedoms in the decisions and actions of public-authority subjects of the national legal system. It has been proven that the administrative and legal regulation of the status of an official holding a political position in the system of executive authorities needs further development: 1) the absence of competitive selection when electing a person to a political position negatively affects the quality and efficiency of personnel; 2) there are no effective mechanisms for monitoring the activities of such political positions both on the part of higher management subjects and on the part of the public; 3) there is no legal responsibility of such officials for inefficient, unprofessional and even illegal activities (they are held only to political responsibility); 4) there is no general definition of political positions (political officials), political service and classification of public positions in executive bodies; 5) the activities of such officials are regulated by subordinate legal acts, which have significant gaps and shortcomings in terms of securing their administrative and legal status. It is substantiated that the position of the ECHR Commissioner is a political position in the system of executive authorities, which should necessarily be reflected in the provisions of national legislation. This is confirmed by the following facts and features: a) the deputy ministers, to whom the position of the ECHR Commissioner was always equated, as well as the positions of other government commissioners, are political positions in the system of executive authorities, and therefore we see no significant obstacles to recognizing them as political and the position of the ECHR Commissioner; b) not only politicians and persons who form and implement state policy in a certain sphere of social relations, but also persons who perform the representative function of the state “Ukraine”, as the ECHR Commissioner in the ECHR does; c) national legislation provides for a special procedure for appointment to the position of the ECHR Commissioner; d) in contrast to other political positions, the position of the ECHR Commissioner requires general and special professional competence. It has been proven that the administrative and legal status of the ECHR Commissioner is the legal status of the ECHR Commissioner, which reveals the specifics of his position in society and the system of executive authorities, as well as the specifics of his participation in various legal relations as a subject of public-authority powers, which holds a political position. On the basis of modern approaches to determining the administrative and legal status of subjects of public administration, it was concluded that the administrative and legal status of the ECHR Commissioner includes the following structural elements: 1) goals; 2) tasks; 3) functions; 4) rights and obligations. It has been proven that the guarantees of the realisation of the administrative and legal status of the ECHR Commissioner are the means of direct implementation of the goals, tasks, functions, rights and duties stipulated by the acts of national and European legislation, which are fixed for the position of the ECHR Commissioner. It is suggested that the guarantees of the realisation of the administrative and legal status of the ECHR Commissioner include: 1) norms of administrative law, which establish the legal status of the ECHR Commissioner; 2) principles of consideration of a case at the ECHR and principles of proper governance; 3) forms of procedural activity of the ECHR and forms of procedural activity of the ECHR Commissioner; 4) legal institutions of additional legal, social or other assistance and support; 5) institute for reviewing the decision of the ECHR. It was established that the factors that make it difficult to determine the effectiveness of the implementation of the administrative and legal status of the ECHR Commissioner include the following: 1) not always the activity of the ECHR Commissioner can be measured by quantitative indicators; 2) qualitative performance indicators of this official are quite subjective and, accordingly, difficult to measure; 3) content-wise, representative, coordinating activities and activities related to informing European structures differ significantly from each other, which complicates the overall assessment of the effectiveness of the activities of the ECHR Commissioner; 4) the presence of a joint result of the activities of a large circle of public-authority subjects, when the efforts of the ECHR Commissioner are only part of the joint efforts to implement the decisions of the ECHR in Ukraine (especially when it comes to representative and coordination activities). It is proposed to divide the factors of the effectiveness of the implementation of the administrative and legal status of the ECHR Commissioner into three groups according to the source of influence on the performance results: 1) external (for example, economic, political, legal factors); 2) internal (professional level of training, qualification, microclimate in the team, psychological state, etc.); 3) mixed (the level of cooperation between the minister and the structural divisions of the Ministry of Justice of Ukraine with the ECHR Commissioner and its Secretariat). An analysis of the effectiveness of the implementation of the administrative and legal status of the ECHR Commissioner was carried out using three methods: 1) using the single exclusion method; 2) using the qualitative method; 3) through public evaluation institutes. At the same time, it was emphasized that all three methods give only a generalized idea of the effectiveness of the implementation of the administrative and legal status of the ECHR Commissioner.ukЄвропейський суд з прав людиниУповноважений у справах Європейського суду з прав людиниадміністративно-правовий статусструктура правового статусупосадова особапосада в органах виконавчої владиполітична посадапублічний службовецьпублічна службапублічне адмініструваннясуб’єкт публічного адмініструваннязахист прав і свобод людини та громадянинацілізавданняфункціїповноваженнякомпетенціяправа і обов’язкиправозахисна діяльністьпредставницька діяльністькоординаційна діяльністьінформуванняреалізація адміністративно-правового статусугарантіїефективністьEuropean Court of Human RightsCommissioner for the European Court of Human Rightsadministrative and legal statusstructure of legal statusofficialposition in executive authoritiespolitical positionpublic servantpublic servicepublic administrationsub object of public administrationprotection of human and citizen rights and freedomsgoalstasksfunctionspowerscompetencerights and obligationshuman rights protection activityrepresentative activitycoordination activityinformingimplementation of administrative and legal statusguaranteesefficiencyДисертація