Бай Лу (Bai Lu)Даниленко Сергій Іванович2025-06-052025-06-052025-06-03Бай Лу. Зовнішньополітичні інструменти формування іміджу КНР у країнах Центральної та Східної Європи : дис. … доктора філософії : 291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії / Бай Лу ; наук. кер. С. І. Даниленко. Київ, 2025. 285 с.УДК 327:316.663+316.77](510:4–191.2+4–11) (043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6632Lисертаційна робота присвячена розв’язанню актуального теоретико-прикладного завдання з вивчення зовнішньополітичних інструментів та їхнього впливу на формування іміджу КНР у країнах Центральної та Східної Європи. Цей феномен значною мірою визначає особливості, стан, напрям змін у китайсько-українських, китайсько-білоруських та китайсько-польських двосторонніх відносинах, залучаючи політичні, економічні, технологічні, науково-освітні, культурні та інші чинники, а також у відносинах зі світовими акторами, перш за все США, що мають свої інтереси у згаданому європейському регіоні. Окрім того, аналізована проблематика є дотична до вивчення природи іміджевих практик як інструментів «м’якої сили», що слугує балансом до часом більш жорсткої урядової політики КНР. Також постановка цього питання може бути одним із підходів для наукового аналізу та прогнозу щодо посилення ролі Китаю на глобальному рівні. Слід зазначити, що зовнішня політика Пекіна, побудова двосторонніх відносин і не лише із країнами центрально-східного регіону Європи, має низку прикметних особливостей, які заслуговують на вивчення та узагальнення, оскільки демонструють унікальний досвід. Для міжнародного політологічного аналізу тут слід враховувати специфіку політичної системи КНР та її ґенезу, швидкі темпи економічного зростання Китаю на початку поточного століття, джерела якого знаходимо не лише у зовнішніх зв’язках, але й у внутрішній політиці, масштабність міжнародних ініціатив, програм з просування за межі країни культури та освіти, китайських медіа, що мовлять на іноземну авдиторію тощо. У цьому аспекті доцільним є аналіз того, як ці особливості виявляють себе в конкретних геополітичних умовах, де Китай прагне досягти реалізації на різних континентах власних національних інтересів. Саме тому фокус дослідження зроблено на трьох країнах Центральної та Східної Європи – Україні, Білорусі та Польщі. На наш погляд, ці країни вирізняє стратегічне розташування на перетині інтересів ЄС, Росії та КНР, вони по-різному беруть участь в економічних ініціативах Китаю (зокрема, в межах проєкту «Один пояс, один шлях») і демонструють кожна власне сприйняття КНР, що дозволяє проаналізувати адаптивність його двосторонніх відносин та іміджевих практик для налагодження двосторонніх відносин із кожною з названих країн. Загалом, зовнішня політика Китайської Народної Республіки щодо держав Центральної та Східної Європи, зокрема її інформаційна складова, де відбуваються основні процеси з формування іміджу країни, є об’єктом наукового дослідження ще й тому, що він (імідж) є своєрідним декодером специфіки азійської зовнішньої політики. Авторка свідома того, що елементом зовнішньої політики Китаю, з урахуванням хронологічних рамок дослідження, є її взаємодія з Російською Федерацією. Хоча це і не є безпосереднім предметом дослідження, проте окремі частини роботи виконані з урахуванням особливостей зовнішньополітичної стратегії КНР на сучасному етапі в контексті російсько-української війни, що спричинює зміну світового порядку. Відтак, на наш погляд, обрання китайським урядом такого зовнішньополітичного вектора демонструє певну його амбівалентність, а у практиці зовнішньополітичних відносин КНР відбувається актуалізація двох взаємовиключних напрямів: а) формування іміджу країни, що пропагує партнерство та глобальний розвиток, зокрема і на засадах концепції та політик «м’якої сили», в основі якої лежить національний соціокультурний елемент; б) зовнішньополітична практика збереження окремих відносин з Росією. За результати проведеного дослідження здобувачці вдалося сформувати особистий внесок у досліджувану проблематику. Зокрема було проаналізовано вектор Центрально-Східної Європи як напрям зовнішньої політики Китаю, яка впливає на формування міжнародного іміджу КНР у країнах регіону. Щодо кожної із досліджуваних країн ЦСЄ було визначено особливості іміджевої стратегії та чинники, що гальмують цей процес. Скажімо, для Польщі це активна співпраця у сфері культури та торгівлі, але проблеми з китайськими інвестиціями, особливо в стратегічних секторах польської економіки, а також негативне ставлення польської громадської думки до форматів китайського врядування та державотворення. Охарактеризовано підходи зовнішньої політики КНР до міжнародної співпраці в регіоні Центрально-Східної Європи, де особливості її реалізації визначаються станом двосторонніх відносин та перспективами їхнього розвитку з врахуванням національних інтересів Китаю, що передбачають посилення глобального впливу та економічної конкуренції. Проаналізовано ключові події останніх двох десятиліть, спрямовані на зміцнення «м’якої сили» Китаю, зокрема, Форум Боао для Азії, заснування Інституту Конфуція, Олімпійські ігри в Пекіні, Всесвітня виставка у Шанхаї та ін. Для посилення концептуально-теоретичної бази представлено тлумачення іміджу держави як інтегрального явища, що є фактично конструктом соціальної онтології; детермінованим комунікаційним процесом із залученням широкого політичного, економічного, культурного, медійного інструментарію. Розкрито принципові особливості ролі іміджу у зовнішньополітичній діяльності КНР та вивчено специфіку його застосування для міжнародного впливу поряд з такими чинниками, як економічні спроможності чи трансконтинентальні міждержавні ініціативи. Авторським підходом можна вважати те, що у роботі окреслено специфіку формування образу КНР за умов іміджевого конфлікту зі США, а також проаналізовано його природу, причини, перспективи розвитку. Дослідження містить твердження, що стабілізація відносин зі США матиме позитивний вплив у відповідь на зусилля Пекіна покращити свій міжнародний імідж серед країн демократичного табору. Це можливе із такими кроками як посилення культурної дипломатії та адаптація іміджевих стратегій до специфіки окремих держав. У роботі репрезентовано типологічні особливості стратегії формування іміджу КНР як елементу зовнішньої політики Пекіна у системі комунікативних практик, що втілюються у міжнародних відносинах. Визначено чинники, що впливають на імідж КНР у міжнародному просторі. Серед них, зокрема, зниження Індексу національних брендів, негативний вплив пандемії Covid-19 та політики КНР щодо вчасного оприлюднення та протидії його наслідкам; прогнози на гальмування економічного поступу Китаю. Визначений поділ щодо країн, які презентують Глобальний Південь і домінантно позитивне ставлення до Китаю, напротивагу розвиненим демократичним країнам, де імідж Китаю загалом є негативним з низки причин. Власне це і спонукає китайський уряд обирати різні стратегії побудови іміджу. Практичне значення дослідження полягає у тому, що авторські узагальнення можуть бути використані на рівні Міністерства закордонних справ України та інших органів державної влади, а також науково-дослідницьких інститутів та центрів, які беруть участь у плануванні й реалізації зовнішньої політики України в Азії, зокрема двосторонніх відносин з Китаєм.This dissertation research is devoted to solving a relevant theoretical and applied problem related to the study of foreign policy instruments and their impact on shaping the image of the People’s Republic of China (PRC) in the countries of Central and Eastern Europe. This phenomenon largely determines the features, current state, and direction of changes in bilateral relations between China and Ukraine, Belarus, and Poland. It involves political, economic, technological, scientific-educational, cultural, and other factors, as well as relations with global actors — primarily the United States — which have their own interests in the mentioned European region. In addition, the analyzed issue relates to the study of the nature of image-making practices as instruments of "soft power", serving as a counterbalance to the at times more rigid governmental policy of the PRC. The formulation of this issue may also serve as one of the approaches for scientific analysis and forecasting regarding the growing role of China at the global level. It should be noted that China’s foreign policy and its construction of bilateral relations—not only with countries in the Central and Eastern European region—has a number of notable features that deserve scholarly study and generalization, as they reflect a unique experience. For international political analysis, it is necessary to consider the specificity of the PRC’s political system and its evolution, the rapid pace of China's economic growth in the early 21st century (with sources found not only in external relations but also in domestic policy), the scale of its international initiatives, the promotion of Chinese culture and education abroad, and the presence of Chinese media broadcasting to foreign audiences. In this regard, it is appropriate to analyze how these features manifest under specific geopolitical conditions, where China seeks to realize its national interests across different continents. Therefore, this study focuses on three countries in Central and Eastern Europe—Ukraine, Belarus, and Poland. In our view, these countries stand out due to their strategic location at the intersection of interests of the EU, Russia, and the PRC. They each participate in Chinese economic initiatives to varying degrees (notably within the One Belt, One Road initiative) and each expresses its own unique perception of China, which allows for an analysis of how China adapts its bilateral relations and image-building practices in developing ties with each of the named countries. Overall, the foreign policy of the People's Republic of China toward the countries of Central and Eastern Europe—particularly its informational component, where the main image-building processes take place—is also the subject of scientific research because the state image functions as a kind of decoder of the specific nature of Asian foreign policy. The author acknowledges that, within the chronological scope of this study, China's interaction with the Russian Federation is an element of its foreign policy. Although this is not the direct subject of the research, certain parts of the work take into account the characteristics of the PRC’s foreign policy strategy at the current stage, particularly in the context of the Russia–Ukraine war, which is reshaping the global order. Therefore, in our view, the Chinese government’s choice of such a foreign policy vector demonstrates a certain degree of ambivalence. In the practice of China's foreign relations, two mutually exclusive directions are being emphasized: a) the construction of an image of a country that promotes partnership and global development, especially based on the concept and policies of "soft power" rooted in national sociocultural values; and b) the foreign policy practice of maintaining specific relations with Russia. Based on the results of the conducted research, the applicant was able to make a personal contribution to the studied topic. In particular, the orientation toward Central and Eastern Europe was analyzed as a vector of China’s foreign policy that influences the formation of its international image in the region. For each of the examined countries in the region, the specific features of China's image-building strategy and the factors that hinder this process were identified. For example, in Poland, despite active cooperation in culture and trade, there are issues with Chinese investments—especially in strategic sectors of the Polish economy—as well as negative attitudes among the Polish public toward Chinese governance models and approaches to state-building. The approaches of China’s foreign policy to international cooperation in the Central and Eastern European region were characterized, where the specifics of implementation are defined by the state of bilateral relations and their prospects for development, taking into account China's national interests aimed at strengthening global influence and economic competitiveness. Key events of the past two decades aimed at reinforcing China's “soft power” were analyzed, including the Boao Forum for Asia, the establishment of Confucius Institutes, the Beijing Olympic Games, the World Expo in Shanghai, among others. To strengthen the conceptual and theoretical foundation, the state image was interpreted as an integral phenomenon-essentially a construct of social ontology-defined by a communicative process involving a broad range of political, economic, cultural, and media instruments. The essential features of the role of image in China’s foreign policy activities were revealed, and the specific ways in which it is used for international influence were examined, alongside other factors such as economic capabilities and transcontinental intergovernmental initiatives. An original contribution of the author is the identification of the specifics of China’s image formation under conditions of image conflict with the United States, along with an analysis of the conflict’s nature, causes, and development prospects. The study asserts that the stabilization of China–US relations will have a positive effect on Beijing’s efforts to improve its international image among democratic countries. This can be achieved through steps such as strengthening cultural diplomacy and adapting image-building strategies to the particularities of individual states. Finally, the dissertation presents the typological characteristics of China’s image-building strategy as an element of Beijing’s foreign policy within a system of communicative practices implemented in international relations. Factors influencing China’s image on the global stage were identified, including the decline of the Nation Brands Index, the negative impact of the Covid-19 pandemic and the PRC’s policy regarding timely disclosure and response, and forecasts of slowing economic progress. A distinction was made between countries representing the Global South, which tend to hold a predominantly positive view of China, and developed democratic countries, where China’s image is generally negative for various reasons. This has prompted the Chinese government to adopt differentiated image-building strategies. The practical significance of the study lies in the fact that the author’s generalizations may be utilized by the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine and other state authorities, as well as by research institutes and analytical centers involved in the planning and implementation of Ukraine’s foreign policy in Asia, particularly in the context of bilateral relations with China.ukЦентрально-Східна ЄвропаКитайСШАзовнішньополітичні інструментиімідж державиіміджевий конфліктзовнішня політикаміжнародний інформаційний простірміжнародні відносининаціональні інтереси.Central and Eastern EuropeChinathe United Statesforeign policy instrumentsstate imageimage conflictforeign policyinternational information spaceinternational relationsnational interestsДисертація