Merdenov D. YU.2026-03-092026-03-092024-02-21YU., M. D. (2024). COORDINATING ROLE OF THE STATE IN FIGHTING CORRUPTION: EXPERIENCE OF DEVELOPED COUNTRIES OF THE WORLD. Social Law(1). https://doi.org/10.32751/2617-5967-2024-01-1110.32751/2617-5967-2024-01-11https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12100The article is devoted to the study of the coordinating role of the state in the fight againstcorruption on the example of the developed countries of the world. The author emphasizes that corruption is one of the most acute problems of modern Ukrainian society, which undermines citizens' trust in state institutions, slows down economic development, and worsens Ukraine's international image. The fight against corruption requires a comprehensive approach and effective coordination of the efforts of all branches of government and civil society.The article analyzes the legal basis of coordination of anti-corruption activities in Ukraine, identifies the key subjects of this process, such as the prosecutor's office, NABU, NAZK and others. The main forms and methods of coordinating state activity in the field of anti-corruption are disclosed. The author emphasizes that the complex and systematic application of various forms and methods of coordination allows to ensure the consistency and effectiveness of anti-corruption measures.Special attention is paid to the study of the experience of developed countries in the development of effective mechanisms for the coordination of anti-corruption activities. In particular, the anti-corruption strategy of the USA is considered, which is aimed at preventing corruption in the civil service system through the regulation of conflicts of interest, financing of political campaigns, disclosure of information about the income of officials, etc. The role of specialized US law enforcement agencies in ensuring compliance with anti-corruption legislation was noted.The experience of EU countries in preventing corruption, eliminating its causes, and active international cooperation in this area is analyzed. Various institutional models of coordination of anti-corruption activities are considered – from specialized anti-corruption bodies to interdepartmental coordination structures. The importance of developing and implementing national anti-corruption strategies and programs as a key coordination tool is emphasized.The author emphasizes the need to involve civil society in the formation and monitoring of the implementation of the anti-corruption policy, which is an important condition for ensuring the accountability of the authorities. Examples of successful interaction between state bodies and the public in the field of anti-corruption in France and Latvia are given.It was established that despite some progress, Ukraine still faces problems of incoherence and insufficient efficiency of anti-corruption activities. Therefore, the improvement of coordination mechanisms based on the best world practices remains an urgent task of the state anti-corruption policy. The analysis of the effectiveness of interdepartmental interaction in anticorruption strategies of developed countries and the development of recommendations for Ukraine are identified as promising directions for further researchСтаття присвячена дослідженню координаційної ролі держави у боротьбі з корупцією на прикладі розвинених країн світу. Автор підкреслює, що корупція є однією з найгостріших проблем сучасного українського суспільства, яка підриває довіру громадян до державних інститутів, гальмує економічний розвиток та погіршує міжнародний імідж України. Боротьба з корупцією вимагає комплексного підходу та ефективної координації зусиль усіх гілок влади і громадянського суспільства.У статті проаналізовано правову основу координації антикорупційної діяльності в Україні, визначено ключових суб'єктів цього процесу, таких як органи прокуратури, НАБУ, НАЗК та інші. Розкрито основні форми та методи координаційної діяльності держави у сфері протидії корупції. Автор наголошує, що комплексне та системне застосування різних форм і методів координації дозволяє забезпечити узгодженість та ефективність антикорупційних заходів.Особливу увагу приділено вивченню досвіду розвинених країн світу у розбудові ефективних механізмів координації антикорупційної діяльності. Зокрема, розглянуто антикорупційну стратегію США, яка спрямована на профілактику корупції у системі державної служби через регулювання конфлікту інтересів, фінансування політичних кампаній, розкриття інформації про доходи чиновників тощо. Відзначено роль спеціалізованих правоохоронних органів США у забезпеченні дотримання антикорупційного законодавства.Проаналізовано досвід країн ЄС щодо попередження корупції, усунення її причин та активної міжнародної співпраці у цій сфері. Розглянуто різні інституційні моделі координації антикорупційної діяльності – від спеціалізованих антикорупційних органів до міжвідомчих координаційних структур. Підкреслено важливість розробки та реалізації національних антикорупційних стратегій і програм як ключового інструменту координації.Автор наголошує на необхідності залучення громадянського суспільства до формування та моніторингу реалізації антикорупційної політики, що є важливою умовою забезпечення підзвітності влади. Наведено приклади успішної взаємодії державних органів та громадськості у сфері протидії корупції у Франції та Латвії.Констатовано, що попри певний прогрес, Україна все ще стикається з проблемами неузгодженості та недостатньої ефективності антикорупційної діяльності. Тому удосконалення координаційних механізмів на основі кращих світових практик залишається актуальним завданням державної антикорупційної політики. Перспективними напрямками подальших досліджень визначено аналіз ефективності міжвідомчої взаємодії в антикорупційних стратегіях розвинених країн та розробку рекомендацій для України.ukcorruptioncoordinationanti-corruption policyinternational experiencecivil society.корупціякоординаціяантикорупційна політикаміжнародний досвідгромадянське суспільство.Стаття