Трофименко Микола Валерійович2024-06-132024-06-132023Трофименко М. В. Публічна дипломатія в умовах глобалізації : дис. … д-ра політ. наук : 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку / Трофименко Микола Валерійович. – Київ, 2023. – 511 с.УДК 327.8(477):316.42https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/1968The scientific and theoretical substantiation limits of categorical apparatus of public diplomacy concept in the context of modern political science are expanded through its target, structural, multifunctional and activity content. It is emphasized fundamental differences between public diplomacy and related concepts of cultural, public, national, digital and “paradiplomacy”. The author’s interpretation of public diplomacy modern concept is presented, its traditional and modern models are distinguished in response to the functioning of globalized environment, development of digital technologies, and number of non-state diplomatic actors’ expansion. Features of structural, systemic series, environment and content that reflect the quantitative and qualitative transformations of public diplomacy political actors are identified. Author traces reaction to globalization and technological challenges, intensification of interstate communication processes, and notes the tendency to erode national sovereignty and the need for coordinated interstate elaboration of common problems. It is proposed to expand public diplomacy tools based on behavioral management methods, introduce concept of special trust entities into scientific circulation and implement public diplomacy institution’s hierarchical structure. The thesis provides a theoretical understanding of various types of actors of public diplomacy; communication channels, mechanisms of action and practical content; content, goals, functional purpose; tools and efficiency criteria. The author's own concept of public diplomacy system, its formation and functioning are formulated. It is proved that, considering three main dimensions of public diplomacy and the limited impact of its "soft" methods, synergistic result can be achieved regardless of public diplomacy actors institutionalization degree, provided that they have a sufficient level of autonomy and self-organization, meet criteria for harmonizing national ideas and global priorities, have a variety of communication channels, maintain a high level of public trust, and meet the strategic goals of national development. Author categorizes current levels of public diplomacy implementation: institutional, organizational, local, and individual. Author substantiates the system of current goals and criteria for the effectiveness of public diplomacy institutions that need to be revised due to the expansion of international actors number and types; strengthening their diplomatic presence with the use of information and communication technologies and social media; development of a new international security agenda; revival of traditional geopolitical problems of competition for influence, resources, territory; expansion of regulatory diplomacy issues; struggle against fragmentation of rules and regulations. The conceptual differences in the content of the concepts of “digital” and “public” diplomacy are identified. Definitions of the concepts of “twiplomacy”, “twiplomat”, “Facebook diplomacy”, “Facebook diplomat” are formulated. Comparative analysis of public diplomacy models by territorial location is carried out and the general signs of national public diplomacy models’ transformation in the new environment are identified. Public diplomacy practice in the international organizations activities is considered and functional role of public diplomacy models is substantiated on the example of the largest military-political bloc of countries (NATO) and the most effective and largest regional integration associations (EU and ASEAN). Framework for functional implementation of public diplomacy models based on the study of international, national, and personal aspects is formed. Effectiveness of the public diplomacy models’ tools in the context of globalization and the spread of digital technologies is studied and substantiated. Practical aspects of public diplomacy mechanisms are summarized on the example of international institutions activities, national diasporas, and academic communities, which allowed to identify structure and components of the developed mechanisms, directions of their transformation in a globalized environment and digitalization of relations. Author substantiates growing importance of national diasporas, re-thinks their characteristics as social entities, depending on their strategic direction, and identifies the signs of diasporas functioning as independent political actors. Key characteristics of exchanges success of any type in the public diplomacy space are identified, specific role of exchange programs, professional, academic and university communities in achieving goals of public diplomacy is proved. Key stages of formation and current features of public diplomacy development in Ukraine are traced, and intensification of these processes because of external military aggression is noted. The main advantages and disadvantages of building a Ukrainian public diplomacy system are identified, key actors, principles, criteria, and directions of functioning are defined. Author formulates the conceptual basis for implementing the idea of using honorary (non-regular) consulates as a response to modern globalization challenges and limited resources for establishing diplomatic missions in all countries of the world in the practice of implementing Ukraine's public diplomacy. Functional content of public diplomacy in terms of national security and the concept of "defense diplomacy" is emphasized. Author emphasizes the growing role of the individual and their ability to demonstrate leadership behavior and the large-scale use of digital technologies to support political narratives that meet the needs of protecting Ukraine's national interests. The most effective methods of influence of the public diplomacy system during this period are substantiated, in particular, a vivid manifestation of the effectiveness of behavioral influence methods through activities of special trust entities. The possibilities of activating territorial communities and cities as important actors of public diplomacy in the context of globalization and digitalization of society are considered. The thesis outlines prospects for optimizing Ukrainian public diplomacy space and strengthening its content through expanding network of public diplomacy actors, strengthening interagency and interlevel coordination, establishing monitoring effectiveness and efficiency of initiatives to promote state interests abroad, defining the principles of formation, content, and optimization of channels for disseminating public diplomacy messages. A predictive model for development of public diplomacy in Ukraine was built, and target orientations in specific conditions (war and other types of global threats to the country's national security) were clarified.Розширено межі науково-теоретичного обґрунтування категорійного апарату поняття публічної дипломатії в контексті сучасних політологічних концепцій через його цільове, структурне, мультифункціональне та діяльнісне наповнення. Розмежовано принципові відмінності публічної дипломатії від суміжних понять культурної, громадської, народної, цифрової, «парадипломатії». Наведено авторське трактування сучасного концепту публічної дипломатії, виокремлено її традиційну та новітню модель у відповідь на функціонування глобалізованого середовища міжнародних відносин, розвиток цифрових технологій, розширення чисельності недержавних дипломатичних акторів. Визначено ознаки структурного, системного ряду, середовища та контенту, що відображають кількісні та якісні трансформації політичних акторів публічної дипломатії. Простежено реакцію на глобалізаційні та технологічні виклики, інтенсифікацію процесів міждержавних комунікацій, відзначено тенденцію до розмивання національного суверенітету і потребу узгодженого міждержавного опрацювання спільних проблем. Запропоновано розширення інструментарію публічної дипломатії на основі методів поведінкового менеджменту, введення у науковий обіг та імплементацію в ієрархічну структуру інститутів публічної дипломатії поняття суб’єктів особливої довіри. Здійснено теоретичне осмислення різних типів акторів публічної дипломатії; каналів комунікацій, механізмів дії та практичної наповненості; змісту, цілей, функціонального призначення; інструментів та критеріїв ефективності. Сформульовано авторську концепцію системи публічної дипломатії, її формування та функціонування. Доведено, що з урахуванням трьох основних вимірів публічної дипломатії та обмеженості впливу її «м’яких» методів, досягнення синергетичного результату від її застосування є незалежним від ступеню інституціоналізації суб’єктів публічної дипломатії за умови достатнього рівня автономії та самоорганізації, відповідності критеріям узгодженості національних ідей та світових пріоритетів, володіння різноманітними каналами комунікацій, збереження високого рівня довіри суспільства, відповідності стратегічним цілям національного розвитку. Диференційовано департаментальний, організаційний, локальний, індивідуальний рівні реалізації публічної дипломатії за сучасними ознаками. Обґрунтовано систему актуальних цілей та критеріїв ефективності роботи інститутів публічної дипломатії, що потребують перегляду внаслідок розширення числа та різновидів міжнародних акторів, посилення їх дипломатичної присутності із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій та соціальних медіа, розвитку нового міжнародного порядку денного у сфері безпеки, відродження традиційних геополітичних проблем конкуренції за вплив, ресурси, територію, розширення питань регулятивної дипломатії, боротьби із фрагментацією правил і норм регулювання міжнародних відносин шляхом їх систематизації. Визначено концептуальні відмінності у змісті понять «цифрова» та «публічна» дипломатія. Сформульоване визначення понять «твіпломатія», «твіпломат», «фейсбук-дипломатія», «фейсбук-дипломат». Здійснено компаративний аналіз моделей публічної дипломатії за територіальним розташуванням та визначено загальні ознаки трансформації національних моделей публічної дипломатії в новітньому середовищі. Розглянуто практику використання публічної дипломатії в діяльності міжнародних організацій та обґрунтовано функціональну роль їх моделей на прикладі найбільшого військово-політичного блоку країн (НАТО) та найбільших регіональних інтеграційних об’єднань (ЄС та АСЕАН). Сформовано каркас функціонального впровадження моделей публічної дипломатії на базі опрацювання міжнародного, національного, особистісного аспектів. Досліджено і обґрунтовано дієвість інструментарію моделей публічної дипломатії в умовах глобалізації й поширення цифрових технологій. Узагальнено практичні аспекти функціонування механізмів публічної дипломатії на прикладі діяльності міжнародних інститутів, національних діаспор, академічних спільнот, що дозволило виокремити структуру та складові напрацьованих механізмів, напрями їх трансформації в умовах глобалізованого середовища та діджиталізованої комунікації. Обґрунтовано зростаючу значущість діяльності національних діаспор, переосмислено їх характеристики як соціальних утворень, в залежності від стратегічного спрямування, виокремлено ознаки функціонування діаспор в якості самостійних політичних акторів. Визначено ключові характеристики успішності обмінів у просторі публічної дипломатії, доведено специфічну роль програм обмінів, професійних, академічних та університетських спільнот у досягненні цілей публічної дипломатії. Простежено ключові етапи формування та сучасні особливості розвитку публічної дипломатії в Україні, відзначено активізацію цих процесів внаслідок зовнішньої військової агресії. Виявлено основні переваги й недоліки побудови української системи публічної дипломатії, визначено ключових акторів, принципи, критерії та напрями функціонування. Сформульовано концептуальні засади реалізації ідеї застосування почесних (нештатних) консульств як реакції на сучасні глобалізаційні виклики та обмеженість ресурсів для створення дипломатичних представництв. Виокремлено функціональний зміст публічної дипломатії в контексті національної безпеки та концепту «оборонної дипломатії». Відзначено зростання ролі особистості та її здатності до прояву лідерської поведінки й масштабного використання цифрових технологій підтримки політичних наративів, що відповідають потребам захисту національних інтересів України. Обґрунтовано найбільш дієві методи впливу системи публічної дипломатії в цей період, зокрема яскравий прояв результативності методів поведінкового впливу через діяльність суб’єктів особливої довіри. Розглянуто можливості активізації діяльності територіальних громад та міст як важливих акторів публічної дипломатії в умовах глобалізації та діджиталізації суспільства. Визначено зміст цільового спрямування міст та громад на забезпечення прозорості управління та залучення фінансових ресурсів від міжнародних інституцій через удосконалення власних стратегій розвитку. Обґрунтовано інструментарій та ефективні механізми впливу в системі локальної публічної дипломатії у довоєнний та воєнний період. Доведено важливу роль закладів вищої освіти та академічних спільнот України, що можуть ефективно впливати на посилення двосторонніх відносин з європейськими країнами та міжнародними організаціями, зокрема в умовах війни, підтримувати локальні громади, виступати амбасадорами територій та міст, трансляторами цінностей громад. Окреслено перспективи оптимізації українського простору публічної дипломатії та посилення його змістовного наповнення через: розширення мережі акторів публічної дипломатії, посилення міжвідомчої та міжрівневої координації, налагодження моніторингу дієвості та результативності ініціатив просування державних інтересів за кордоном, визначення принципів формування, змістовного наповнення та оптимізації каналів поширення меседжів публічної дипломатії. Запропоновано перспективну модель розвитку публічної дипломатії в Україні, уточнено цільові стратегічні орієнтири розвитку системи публічної дипломатії в специфічних умовах війни та інших типів глобальних загроз національній безпеці країни.uaпублічна дипломатіяінститут публічної дипломатіїдипломатична службаглобалізаціятрансформаційні процесиміжнародні відносининаціональні інтересибезпекастратегіяоптимізаціяpublic diplomacyinstitution of public diplomacydiplomatic serviceglobalizationtransformation processesinternational relationsnational interestssecuritystrategyoptimizationДисертація