Овсінський, ЮрійЮрійОвсінський2026-02-252026-02-252025Овсінський, Ю. (2025). Середньовічна зброя та озброєння у військово-історичних колекціях провідних музеїв світу та України: дослідження, каталоги та цифровізація. Етнічна історія народів Європи, (77), 77–89. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.77.08https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.77.08https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10799У статті досліджено репрезентацію середньовічної зброї та озброєння у військово-історичних колекціях провідних музеїв світу та України. Особливу увагу приділено тематичному охопленню, типології та презентабельності експонатів із виокремленням двох основних хронологічних періодів: раннього Середньовіччя (V–XI ст.) та високого і пізнього Середньовіччя (XII–XV ст.). Показано, яким чином музейні колекції відображають еволюцію військової справи – від ранніх зразків озброєння до високоспеціалізованих лицарських комплексів наступальної та захисної зброї. Стаття ґрунтується на історіографічних працях, музейних каталогах та кейс-стаді окремих колекцій. Окрему увагу приділено працям провідних дослідників, які вивчали середньовічне озброєння та його збереження у європейських та українських музеях, а також практикам каталогізації, що забезпечують систематизацію та наукову інтерпретацію зразків зброї й обладунків. Наголошено на важливості інвентаризації, фотофіксації та наукового коментування для створення цілісного уявлення про військову культуру Середньовіччя. Окрему увагу приділено проблемі цифровізації військово-історичних колекцій. Показано, що рівень цифрової доступності до зразків озброєння суттєво різниться: провідні західні інституції (Музей Метрополітен, Британський музей, Королівська зброярня) пропонують розлогі онлайн-каталоги та оцифровані зображення, тоді як українські музеї лише починають цей процес. Попри це, спостерігається позитивна динаміка у напрямі створення цифрових архівів і забезпечення відкритого доступу. Аналіз представлених даних свідчить, що найбільші та найповніші колекції середньовічної зброї та озброєння зосереджені у провідних музеях Західної Європи (Musée de l’Armée, Royal Armouries, Kunsthistorisches Museum) та США (Metropolitan Museum of Art). Вони охоплюють увесь період V–XV ст., дозволяючи простежити еволюцію військової справи в різних регіонах. Українські музеї, зокрема Музей-Арсенал у Львові та Національний музей історії України, представляють важливі, але менш масштабні колекції, переважно зразки зброї Київської Русі та пізнього Середньовіччя. Щодо цифровізації, то найбільш розвинені програми втілено у США, Великій Британії та Скандинавії, де створено повноцінні цифрові каталоги з 3D-моделями. В Україні процес цифровізації перебуває на початковому етапі, що потребує системної підтримки та інтеграції у міжнародні наукові бази. У підсумку доведено, що оцифровані ресурси музейних колекцій зброї та озброєння можуть стати цінним інструментом у процесі викладання курсу «Історія середніх віків» у вищій та середній школі України. Цифрові каталоги та віртуальні виставки підвищують доступність унікальних пам’яток, сприяють науковим дослідженням та популяризації історичних знань серед студентів і учнів. Наголошено на необхідності подальшого розвитку каталогізації та цифровізації для інтеграції українських колекцій у ширший міжнародний науковий та освітній контекст.The article explores the representation of medieval arms and armor in the military-historical collections of leading museums of the world and Ukraine. Special attention is given to the thematic scope, typology, and chronology of artifacts, with a distinction between the Early Middle Ages (5th – 11th centuries) and the High and Late Middle Ages (12th – 15th centuries). The study demonstrates how museum holdings reflect the development of medieval warfare, from early weapon complexes to the specialized knightly arms and protective equipment of later centuries. The analysis draws on historiographical research, museum catalogues, and case studies of individual collections. Significant emphasis is placed on the works of scholars who have examined medieval weaponry and its preservation in European and Ukrainian museums, as well as on cataloguing practices that enable systematic classification, documentation, and scholarly interpretation of arms and armor. A separate section addresses the digitalization of military-historical collections. While Western institutions such as the Metropolitan Museum of Art, the British Museum, and the Royal Armouries offer extensive online catalogues and visual databases, Ukrainian museums are only beginning this process. Nevertheless, recent initiatives toward expanding digital archives and open access demonstrate positive trends. The study concludes that the richest and most comprehensive collections are concentrated in Western Europe (Musée de l’Armée, Royal Armouries, Kunsthistorisches Museum) and the United States (Metropolitan Museum of Art), covering the full span of the 5th – 15th centuries. Ukrainian institutions, including the Arsenal Museum in Lviv and the National Museum of the History of Ukraine, preserve valuable but smaller collections, primarily from Kyivan Rus’ and the Late Middle Ages. Digitized resources of these collections can become an important tool for teaching Medieval History in Ukrainian universities and schools, broadening access to rare artifacts, fostering research, and promoting historical knowledge among students.ukсередньовічна зброя та озброєннямузеївійськово-історичні колекціїкаталогицифровізаціяУкраїнаісторіографіяMedieval arms and armormuseumsmilitary-historical collectionscataloguesdigitalizationUkrainehistoriographyСтаття