Грищук, ОльгаОльгаГрищук2026-02-252026-02-252026Грищук, О. (2026). ДОСВІД УКРАЇНОК У ТАБОРАХ ГУЛАГУ: ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ ВИМІР ТА ПОВСЯКДЕННІ ПРАКТИКИ ВИЖИВАННЯ. Етнічна історія народів Європи(78), 103–109. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2026.78.1210.17721/2518-1270.2026.78.12https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10824Актуальність. Масові політичні репресії ХХ століття залишаються одним із ключових травматичних досвідів українського суспільства. Попри численні дослідження системи ГУЛАГу, жіночий досвід, особливо його етнокультурний вимір, досі залишається недостатньо репрезентованим у науковому дискурсі. Домінування узагальнених або чоловічих наративів у вивченні табірної системи призводить до втрати важливих аспектів історичної пам’яті. Аналіз повсякденних практик українок у таборах як способу збереження ідентичності в умовах тотального насильства є актуальним для розуміння механізмів виживання та спротиву в екстремальних умовах тоталітарного режиму. Метою дослідження є аналіз жіночого досвіду перебування українок у таборах ГУЛАГу крізь призму етнокультурної ідентичності та повсякденних практик виживання. Основним завданням є виявлення специфічних етнокультурних проявів, форм солідарності та стратегій збереження людської гідності, які відрізняли досвід українок від загального табірного досвіду. Методи. У дослідженні застосовано комплексний методологічний підхід, що поєднує історико-антропологічний, гендерний та етнокультурний аналіз. Джерельну базу становлять мемуарні джерела та усні свідчення репресованих українок, зібрані в Сахаровському меморіальному центрі, архівні документи Акмолінської області, а також епістолярна спадщина. Використано методи якісного наративного аналізу. У результаті дослідження виявлено, що етнокультурна ідентичність українок у таборах проявлялася через специфічні повсякденні практики: збереження мовної ідентичності, організацію культурних ініціатив (літературні вечори, виконання українських пісень), підтримання національних традицій. Особливу роль відігравала жіноча солідарність, що формувалася як на етнічному ґрунті, так і через спільний досвід материнства та втрат. Виявлено унікальні форми культурного спротиву: передавання творів української літератури з пам’яті, організацію танцювальних майстер-класів, збереження релігійних практик як способу психологічного виживання. Висновки. Жіночий досвід перебування українок у таборах ГУЛАГу характеризується специфічними етнокультурними практиками виживання. Повсякденні практики збереження мови, культурних традицій та релігійності стали ключовими механізмами опору процесам деперсоналізації та деморалізації. Жіноча солідарність, особливо в межах етнічних спільнот, виявилася критично важливою для психологічного виживання. Дослідження демонструє значущість гендерного та етнокультурного підходів для вивчення радянських репресій.Relevance. The mass political repressions of the 20th century remain a key traumatic experience of Ukrainian society. Despite numerous studies of the GULAG system, women’s experience, especially its ethnocultural dimension, remains insufficiently represented in scientific discourse. The dominance of generalized or male narratives in the study of the camp system leads to the loss of important aspects of historical memory. The analysis of everyday practices of Ukrainian women in camps as a way of preserving identity under conditions of total violence is relevant for understanding the mechanisms of survival and resistance in the extreme conditions of a totalitarian regime. Purpose. The study aims to analyze the female experience of Ukrainian women’s stay in GULAG camps through the prism of ethnocultural identity and everyday survival practices. The main task is to identify specific ethnocultural manifestations, forms of solidarity and strategies for preserving dignity that distinguished the experience of Ukrainian women from the general camp experience. Methods. The study applies a comprehensive methodological approach combining historical-anthropological, gender and ethnocultural analysis. The source base consists of memoir sources and oral testimonies of repressed Ukrainian women from the Sakharov Memorial Center, archival documents of the Akmola region, and epistolary heritage. Methods of qualitative narrative analysis were used. Results. The study revealed that the ethnocultural identity of Ukrainian women in camps was manifested through specific everyday practices: preservation of linguistic identity, organization of cultural initiatives (literary evenings, singing Ukrainian songs), maintenance of national traditions. A special role was played by female solidarity, which was formed both on an ethnic basis and through the shared experience of motherhood and loss. Unique forms of cultural resistance were identified: transmission of Ukrainian literature works from memory, organization of dance master classes, preservation of religious practices as a method of psychological survival. Conclusions. The female experience of Ukrainian women in GULAG camps is characterized by specific ethnocultural survival practices. Everyday practices of preserving language, cultural traditions and religiosity became key mechanisms of resistance to processes of depersonalization and demoralization. Female solidarity, especially in ethnic groups, proved critically important for psychological survival. The study demonstrates the importance of gender and ethnocultural approaches to studying Soviet repressions.ukГУЛАГукраїнкиетнокультурна ідентичністьповсякденняжіноча солідарністьпрактики виживаннякультурний опірGULAGUkrainian womenethnocultural identityeveryday lifefemale solidaritysurvival practicescultural resistanceСтаття