Фанагей Ростислав ДмитровичПанченко, Валентина Іванівна2025-04-152025-04-152025-04-08Фанагей Р.Д. Репрезентації простору в культурних теоріях та практиках : дис. … доктора філософії : 034 Культурологія / наук. кер. В.І. Панченко. Київ, 2025. 200 с.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6228Дисертація присвячена дослідженню взаємовизначеності культурних практик та репрезентованих ними просторів як культурологічної проблеми, відповідної сучасним викликам реальності та епістемологічним вимогам. Дослідження розкриває та розвиває позиції «просторового повороту» як одного з «культурних поворотів», який нещодавно актуалізувався у вітчизняній культурологічній теорії та суміжних з нею соціальних дослідженнях. Актуальність дослідження обумовлена, з одного боку, потенціалом «просторового повороту» в загальному контексті нової, культурологічної парадигми. Винесення на передній план просторового виміру – як такого, що поєднує в собі матеріальну речевість світу, людську тілесність, побудовані середовища, візуальні образи тощо, у їх нерозривному зв’язку з чуттєвістю, повсякденними досвідами проживання й переживання, пізнавальними й організаційними стратегіями тощо – дозволяє синтезувати проблематики сучасних культурних досліджень та відкривати перспективи для їх розвитку з цілком нових спільних позицій, відповідних загалом «присутності», ігнорованою раніше культурологічною інтерпретацією «значень». Для вітчизняного культурологічного дискурсу, який продовжує пошук своєї ідентичності, цей синтез стає особливо актуальним в контексті російсько-української війни. Вона не лише вимагає від культурологів професійної сенсотворчої активності та включення її в ширші (ціннісні, історичні тощо) контексти, від яких залежить внутрішня консолідація та міжнародна підтримка, але й в своїй тотальності стає неуникною теоретичною проблемою, що спонукає до методологічних переналаштувань. До того ж, тотальні реальності війни та мілітарні впливи на соціокультурну динаміку – питомо просторова проблема, актуалізована російсько-українською війною – загалом залишається набагато менш опрацьованою в критичних соціогуманітарних дискурсах, порівняно, наприклад, з економічною проблематикою. З іншого боку, не менш важливим є те, що «просторовий поворот» ґрунтується на новому й питомо культурному розумінні просторів – як таких, що не лише матеріально визначають людські практики, але й самі завжди є в різний спосіб означеними продуктами практик. Ця базова концептуальна рамка «просторового повороту», від якою зрештою залежить її генералізуючий й ревізіоністський потенціал, потребує культурологічного уточнення та розвитку. Об’єктом дослідження є культурні теорії та дослідження просторів в міждисциплінарному полі гуманітарних та соціальних наук другої половини ХХ – початку ХХІ ст.. Предметом – концептуалізації взаємозв’язку культурних практик та репрезентованих ними просторів. Мета дослідження – проаналізувати способи взаємовизначеності культурних практик та репрезентацій простору та виявити їх потенціал в якості «оптики» культурних досліджень. Відповідно до характеру предмету дослідження та загальній пізнавальній стратегії культурологічного дискурсу підхід дисертаційного дослідження має трансдисциплінарний характер та спирається на принципи системності та критичної історичності, а також застосовує загальнонаукові методи та принципи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження складає культурологічне опрацювання концепцій тридільного виробництва простору А. Лефевра та диспозитивної єдності дискурсивного й недискурсивного М. Фуко в поєднанні їх з проблематизацією культурних практик репрезентації, закладеною британськими Сultural Studies (Р. Вільямс, С. Голл) та розширеною розвідками візуальної культури, а також з концепцією культури присутності Г. Ґумбрехта. Дослідження спирається на роботи таких зарубіжних та вітчизняних науковців: Дж. Аріггі, Р. Барта, Ж. Батая, П. Берка, Д. Брахман-Медік, Ю. Бродецької, О. Брюховецької, Г. Бьома, Є. Буцикіної, Е. Вайзмана, П. Вірільо, Д. Вудварда, К. Гінзбурга, Д. Гарві, Д. Грегорі, С. Грема, М. Джея, Ф. Джеймісона, В. Єрмоленка, В. Г. Зебальда, Л. Картрайт й М. Стуркен, М. Карповця, Ф.Кіттлера, Р. Козеллека, Т. Кривошеї, С. Леша, С. Лоу та Д. Лоуренс-Зуніги, М. Мак-Люена, Л. Мамфорда, Н. Мірзоєффа, О. Павлової, В. Приходька та С. Руденка, А.Реквітца, К. Роджерса, Й. Свенбро, П. Сейнт-Амура, Р. Сеннета, Л. Скокової, М. де Серто, П. Слотердайка, Е. Соджі, Ч. Тіллі, А. Тормахової, Дж. Харлі, В. Шивельбуша, О.Шинкаренко та інших. Наукова новизна роботи полягає у формуванні та історико-культурній конкретизації просторової «оптики», відповідної взаємовизначеності культурних практик та репрезентованих ними просторів, яка синтезує й розширює проблемне поле та радикалізує ревізіоністські вимоги сучасних культурних досліджень; та у визначенні через неї аспектів сучасних трансформацій загалом базового взаємозв’язку просторів з мілітарними технологіями й стратегіями, які демонструються й загалом актуалізуються для культурних досліджень російсько-українською війною. В межах дослідження розглянуто актуалізацію питомо просторової проблематики матеріальностей, втіленості, присутності як загальну рису культурного повороту та визначеного ним поля досліджень, відзначених пост-герменевтичним скепсисом та виходом за межі метафізичного «значення» (в сенсі позірно самостійного, десоматизованого, загалом дематеріалізованого та духовного означуваного) та його інтерпретації (надання та ідентифікації). Та, з іншого боку, виявлено задану цим зрушенням основу культурологічної реконцептуалізації просторової проблематики – виявлення того, що уся множина людських практик, яка складає культурний спосіб життя, не лише завжди обтяжена цим матеріальним виміром, але й у різні способи, від формування образів до самого по собі використання, надає йому значення, або ж репрезентує. Загальну сутність практик репрезентації узагальнено як надання надлишку присутності. Визначено базові засади французьких просторових теорій 1970-х років (А.Лефевр, М. Фуко, М. де Серто), які стимулювали безпосередньо «просторовий поворот»: з одного боку, актуалізацію та критику нерозривного зв’язку продукування просторів, знання та влади в різних масштабах, притаманного модерній ситуації, та, з іншого боку, виявлення альтернативних життєдосвідних просторів, конструйованих в тотальному та питомо означеному проживанні-переживанні; а також вимогу в просторових історіях. В культурологічному опрацюванні теорії виробництва реально-уявних просторів А. Лефевра надано визначення просторів як в основі своїй матеріальних матриць (одночасно відбитків й зразків) практик, різним чином спродукованих і в різній пропорції реально-уявних. Визначено, що в невід’ємному практичному стосунку людини з простором репрезентуються, в різний спосіб отримують надлишок присутності, обидві сторони. Узагальнено три взаємозалежні в своїх історичних трансформаціях типи таких матриць, які складають конкретизовану й використану дослідженням просторову «оптику»: «репрезентативний простір», «простір репрезентації» та «репрезентація простору». Через звернення до показових в своїй недиференційованості премодерних умов визначено «репрезентативний простір», як базову матрицю тіла з його чуттєвими орієнтаціями, першочергово тактильними, що погранично уособлює власну й навколишню матеріальну протяжність, та проаналізовано його культурогенетичний стосунок з позірно профанними практиками поїдання. На прикладі тілесно реалізованої емпірико-метафізичної або реально-уявної співпричетності людей та світу в ритуально-профанному поїданні уточнено загальну практико-просторову проблему «репрезентації» як синтетичного надання фізичній присутності надлишку та присутності метафізичному надлишку. Визначено специфіку реально-уявних «просторів репрезентації» як побудованих і в широкому сенсі матеріально втілених матриць, в стосунках з якими в монументальний спосіб реалізовується та організовується «надлюдська» (колективно-метафізична) співпричетність. Синтетичну культурно-організаційну роль просторової монументальності, явну та центральну в премодерних контекстах, розглянуто як «зворушливість» у вимірах питомо ритуального будівництва та візуальних стосунків з монументом. А також, підкреслено засадничі монументальні аспекти медіа та практик писемності, першочергово та певною мірою навіть в ранньомодерну добу невідповідних проблемі «комунікації значень». Та, з іншого боку, розглянуто поза-герменевтичну іконічність ранніх форми писемності як джерело становлення диференційованих від самої матеріальної протяжності, візуальних й об’єктивуючих матриць «репрезентацій простору», домінантних та визначальних в модерній ситуації. Окреслено комплексну генетичну роль просторів міста в стимулюванні, організації та означенні «внутрішньої» концентрації й диференціації засобів і ресурсів та «зовнішнього» просторового порядку. Розглянуто та конкретизовано цю роль через синтез практиками архітектури (виробничими та «споживчими» стосунками з просторами міста) космологічно-планувальних «репрезентацій простору» та «просторів репрезентації». Розглянуто премодерні варіації домінування принципів тілесності, або ж втіленості, та монументальності в організації реально-уявних просторів міста (давньогрецького полісу, імперського Риму, середньовічного християнського міста) та обумовлених ними географій/космологій. Проаналізовано специфіку «репрезентацій простору» в вузькому сенсі – які набувають центрального значення в модерній ситуації, технологічно інструменталізуючись та визначаючи як просторовий порядок, так і раціональний світогляд – як картографічних матриць. Загальний, картографічний принцип репрезентації простору – хоч і специфічного, але саме простору – полягає в тому, що вона є «плівкою» (з пафосом прозорості, але й обумовленою матеріальністю свого медіа), яка, відкриваючи до оперування та організовуючи матеріальну протяжність, об’єктивує її з позицій знання та влади, але й одночасно проявляє її з фону та оформлює її організаційну силу, надає надлишок присутності. Розглянуто взаємозалежність ранньомодерного розвитку та соціокультурного впливу репрезентацій простору з просторовими стратегіями організації: окреслено виміри становлення державної територіальної суверенності та європейської капіталістичної світ-економіки (загалом територіалізму та капіталізму); підкреслено центральну модернізаційну роль мілітарних стратегій в/завдяки реалізації планометричних репрезентацій, які визначилися першочергово мілітарною проблематизацію міських просторів в умовах ранньомодерних осадних війн. На цій основі конкретизовано планоментричну сутність «репрезентацій простору» як таких, що роблять однопорядним, взаємопроникним та абстрактним те, яким простір «є» (у візуальному рамкуванні емпіричних даних та стратегічних вимог), і те, яким він запланований та зрештою стає в реальності. Проаналізовано мілітарні виміри урбанізму як дизайну фізично-ментального простору міста: опосередковане владними стратегіями та територіальним «ефектом бумерангу», мілітаристське перепланування міст, притаманне ХІХ-ХХ ст.; та актуалізований в пізньомодерних умовах безпосередній воєнний «дизайн через руйнування», в вузькому сенсі пов’язаний з операційною реорганізацією міських просторів бойових дій, а в широкому сенсі з експлікацією міських життєсвітів задля їх руйнування та в самому знищенні, найбільш явно представленою тотальною «повітряною війною». Розглянуто історичну динаміку мілітарного конструювання автономного й домінантного «режиму бачення», першочергово в медіатизованому «погляді згори», пов’язаному з аеророзвідкою та картографією. Проаналізовано його пізньомодерну дедиференціацію з досвідами присутності, як специфічну реактуалізацію «репрезентативного простору», проявлену та стимульовану технологіями БПЛА (або точніше remoted-pilot aircrafts). В цьому контексті визначено виміри: (1) «увиднення» як специфічного і загалом травмуючого досвіду візуальної гетеротопної присутності, проживання-переживання, в стосунку з самою діджитальною оптичною репрезентацією; (2) медіатизованої інкорпорації «погляду згори», раніше автономізованого мілітарним порядком репрезентацій простору, в повнотілу та геоінтимну присутність репрезентативного простору тіла. Запропонований підхід та матеріали дисертаційного дослідження можуть застосовуватися в різних галузях соціогуманітарного знання, використовуватися в навчальному процесі за спеціальністю «Культурологія» в курсах з теорії та історії культури, філософії культури, культурної антропології, соціології культури, тощо.The diissertation investigates the mutual determination of cultural practices and the spaces they represent as a cultural studies issue, addressing contemporary challenges of reality and epistemological demands. The research explores and develops the perspectives of the "spatial turn" as one of the "cultural turns" recently gaining relevance in Ukrainian cultural studies and related disciplines.The relevance of the study stems, on one hand, from the potential of the "spatial turn" within the broader context of a new epistemological cultural paradigm. Emphasizing the spatial dimension—which encompasses the materiality of the world, human corporeality, built environments, visual images, and their inseparable connection with sensory experiences, everyday life practices, cognitive and organizational strategies—enables the synthesis of contemporary cultural research issues and opens avenues for their development from entirely new shared positions. These positions correspond generally to the problem of "presence," largely overlooked by previous cultural interpretations of "meaning." For Ukrainian cultural discourse, which continues its search for identity, this synthesis is especially relevant in the context of the full-scale Russian invasion of Ukraine. The war not only demands cultural scholars’ professional meaning-making activity for its integation into broader value and historical contexts – critical for internal consolidation and international support – but also becomes, in its totality, an inescapable theoretical issue necessitating methodological reconfigurations. Furthermore, the total realities of war and military influence on sociocultural dynamics — essentially spatial issues brought to the fore by the Russo-Ukrainian war — remain significantly underdeveloped in critical socio-humanitarian discourses compared to, for instance, economic issues. On the other hand, equally significant is the fact that "spatial turn" is grounded in a new and inherently cultural understanding of spaces — not merely as material entities shaping human practices, but as products of those practices, always signified in diverse ways. This foundational conceptual framework of the "spatial turn," which ultimately defines its generalizing and revisionist potential, requires further clarification and development within cultural studies. The object of the study is cultural theories and research on space within the interdisciplinary field of the humanities and social sciences of the second half of the 20th and early 21st centuries. The subject of the study is the conceptualizations of the interrelation between cultural practices and the spaces they represent. The aim of the study is to analyze the ways of cultural practices and representations of space mutual determination and uncover their potential as an optics for cultural studies. In accordance with the nature of the research subject and the general epistemological strategy of cultural studies discourse, the dissertation employs a transdisciplinary approach, the principles of systemic and critical historicity, also applying general scientific methods and research principles. The theoretical and methodological framework is based on cultural elaboration of H. Lefebvre’s conception of the threefold production of space and M. Foucault’s conception of dispositive unity of the discursive and non-discursive, achieved through their combination with the problem of cultural practices of representation, initiated by British Cultural Studies (R. Williams, S. Hall) and expanded through visual culture studies, and also H. Gumbrecht’s concept of the culture of presence. The study draws on works by foreign and Ukrainian scholars, including G. Arrighi, R. Barthes, G. Bataille, P. Burke, D. Bachmann-Medick, Yu. Brodetska, O.Bryukhovetska, G. Boehm, E. Butsykina, E. Weizman, P. Virilio, D. Woodward, C.Ginzburg, D. Harvey, D. Gregory, S. Graham, M. Jay, F. Jameson, V. Yermolenko, W.G. Sebald, L. Cartwright and M. Sturken, M. Karpovets, F. Kittler, R. Koselleck, T.Krivosheya, S. Lach, S.M. Low and D. Lawrence-Zuniga, M. McLuhan, L. Mumford, N. Mirzoeff, O. Pavlova, V. Prykhodko and S. Rudenko, A. Reckwitz, C. Rogers, J.Svenbro, P. Saint-Amour, R. Sennett, L. Skokova, M. de Certeau, P. Sloterdijk, E.Soja, C. Tilly, A. Tormakhova, J. Harley, W. Schivelbusch, O. Shynkarenko, and others. The scientific novelty of the study lies in the formation and historical-cultural concretization of a spatial "optics" corresponding to the mutual determination of cultural practices and the spaces they represent. This "optics" synthesizes and expands the problem field and radicalizes the revisionist demands of contemporary cultural studies. It also identifies aspects of contemporary transformations in the basic relationship between spaces and military technologies and strategies, highlighted and brought into focus for cultural research by the Russo-Ukrainian war. The study examines the actualization of the spatial problematics of materiality, embodiment, and presence as a general feature of the cultural turn and its associated research field. This field is characterized by post-hermeneutic skepticism and a departure from metaphysical meaning (ostensibly autonomous, disembodied, and dematerialized) and its interpretation (assigning and identifying). On the other hand, the research identifies the foundation for the cultural reconceptualization of spatial dimension provided in this shift — by recognizing that the entire range of human practices that constitute a cultural way of life is not only burdened with this material dimension but also, in various ways, always represents it, not only through words or images, but also through practical use itself. It is stated that practices of representation are, in general, different ways of giving surplus of presence. The dissertation outlines the foundational principles of French spatial theories of the 1970s (H. Lefebvre, M. Foucault, M. de Certeau), which directly stimulated the "spatial turn": the actualization and critique of the inseparable connection between space production, knowledge, and power at various scales – characteristic of modernity – while also identifying alternative spaces constructed through total and signifying lived experiences. Another distinct feature of these theories is their call for new spatial histories. In analyzing Lefebvre’s theory of the production of real-imaginary spaces, study defines spaces as inherently material matrices (simultaneously imprints and templates) of practices in their mutually representative relationships. Three generalized types of matrices — "representational space," "space of representation," and "representation of space" — are delineated, forming the "spatial optics" applied and concretized by the dissertation. Through an examination of pre-modern undifferentiated conditions, "representational space" is defined as the foundational matrix of the body with its sensory orientations, primarily tactile, which is the border of mutual shaping of its own and surrounding material extent. The cultural-genetic relationship of this space with ostensibly profane practices of eating is analyzed. Using the example of the bodily realized empirical-metaphysical or real-imaginary interconnectedness of humans and the world in ritual-profane consumption of food, the general practical-spatial problem of "representation" is clarified as the synthetic giving of the surplus to physical presence and presence to metaphysical surplus. The specific nature of real-imaginary "spaces of representation" is defined as constructed and, in a broad sense, materially embodied matrices, in relation to which "superhuman" (collective and metaphysical) interconnectedness is realized and organized monumentally. The synthetic cultural-organizational role of spatial monumentality, evident and central in pre-modern contexts, is considered as "moving" (with its affective connotation) in the dimensions of inherently ritual construction and visual relationships with monuments. Furthermore, the fundamental monumental aspects of writing media and practices are emphasized, which, even in the early modern era, were not fully attached to the problem of "communicating meanings." On the other hand, the non-hermeneutic iconicity of early forms of writing is examined as the source of visual and objectifying matrices of "representations of space", dominant and defining in the modern era. The complex genetic role of urban spaces in stimulating, organizing, and signifying the "internal" concentration and differentiation of means and resources, as well as the "external" spatial order, is outlined. This role is examined and specified through the synthesis of cosmological-planning "representations of space" and "spaces of representation" by the pre-modern practices of architecture (“productive” and "consumptive" relationships with urban spaces). The ancient Greek polis, imperial Rome, and the medieval Christian city, as the premodern variations of the organization of real-imaginary urban spaces, as well as the geographies/cosmologies determined by them, are analyzed in terms of the dominance of principles of corporeality (or embodiment) and monumentality. "Representations of space" – which gained technological instrumentalization and central importance in the modern situation, determing both spatial order and rational worldview – are defined as cartographic matrices. The general, cartographic principle of the “representation of space” — though specific, but precisely of space — lies in the fact that it is a 'film' (with the pathos of transparency, yet conditioned by the materiality of its medium), which, by opening up to manipulation and organizing the material extent, objectifies it from the positions of knowledge and power, while simultaneously revealing it from the background and shaping its organizational force, providing its surplus of presence. The interdependence of early modern development and the socio-cultural impact of representations of space with spatial strategies of organization is examined: the dimensions of the state territorial sovereignty and the European capitalist world-economy formation – escalation of the strategies of territorialism and capitalism in general – are outlined. The central role of military strategies in modernization dynamics is emphasized in/through their realization of planimetric representations, initially defined by the military problematization of urban spaces during early modern siege warfare. Based on this, the planimetric essence of "representations of space" is specified as tactics that render equivalent, interpenetrative and abstract the way space "is" (in the symbolic framing of empirical data and strategic demands) and how it is planned and ultimately becomes a reality. The military dimensions of urbanism as the design of the physical and mental space of the city are analyzed: mediated by power strategies and the territorial "boomerang effect," the militaristic redesign of cities characteristic of the 19th-20th centuries; and the late modern actualization of direct military "design by destruction," narrowly associated with the operational reorganization of urban warfare spaces and, broadly, with the explication of urban lifeworlds for their destruction and in destruction itself, most clearly represented in the totality of "aerial bombing”. The historical dynamics of the military construction of an autonomous and dominant scopic regime primarily within the mediated "view from above" associated with aerial reconnaissance and cartography, are analyzed. Its late-modern dedifferentiation with the experiences of presence is examined as a specific re-actualization of "representational space," manifested and stimulated by UAV (or more precisely, remotely piloted aircraft) technologies. In this context, study identifies dimensions of: (1) "visibilisation" as a specific and generally traumatic experience of visual heterotopic presence in relation with digital optical representation itself; (2) the mediatized incorporation of the "view from above," previously autonomized by the military order of representations of space, into the full-bodied and geo-intimate presence of the body's representational space. The proposed approach and materials of the dissertation research can be applied in various fields of the social sciences and humanities, used in the educational process for the specialty "Cultural Studies" in courses on cultural theory and history, philosophy of culture, cultural anthropology, sociology of culture, etc.ukметодологія культурологіїпросторовий поворотрепрезентації просторукультурні практикитілоархітектураурбанізммілітарні стратегіїкартографіямедіатизована присутність.methodology of cultural studiesspatial turnrepresentations of spacecultural practicesbodyarchitectureurbanismmilitary strategiescartographymediatized presence.Дисертація