Микулич, Ю.Ю.Микулич2026-06-162026-06-162023Микулич, Ю. (2023). GENRE SYSTEM OF INDONESIAN POETRY DURING THE BALAI PUSTAKA PERIOD (1920-1933). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(29), 68–72. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2023.29.1110.17721/1728-242X.2023.29.11https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23232The research is aimed at analyzing the genre system of Indonesian poetry during the Balai Pustaka period in order to reveal the importance of this stage for the development of Indonesian literature and the nation's self-identification. The relevance lies in establishing the contribution of the lyrical genres of this period to the formation of Indonesian literary and cultural identity. The main questions of the study include the analysis of forms and genres of Indonesian poetry of the Balai Pustaka period, the study of the role of the "Balai Pustaka" publishing house in the formation of this poetry, identifying common and unique features of this period in literature, and revealing the influence of historical events on the genre system of poetry. The research is based on the analysis of texts by Indonesian poets Mohammad Yamin, Sanusi Pane, and Rustam Effendi. As a result of the research, it was found that this period was transitional in the history of Indonesian poetry, combining traditional genres with new forms, and the role of the "Balai Pustaka" publishing house in this process was emphasized. The period of 1920–1933 was critical in forming the Indonesian poetic tradition and defined key aspects of literary identity. This era was marked by the flowering of lyricism, as well as the appearance of new genres such as sonnets. Poets of that time expressed their feelings and thoughts in verse for the first time, contributing to the formation of a national cultural image.Дослідження спрямоване на аналіз жанрової системи індонезійської поезії в період Балаі Пустака з метою розкриття важливості цього етапу для розвитку індонезійської літератури та самоідентифікації нації. Актуальність полягає у встановленні внеску ліричних жанрів цього періоду у формування індонезійської літературної й культурної ідентичності. Головні запитання дослідження включають аналіз форм і жанрів індонезійської поезії періоду Балаі Пустака, вивчення ролі видавництва "Балаі Пустака" у формуванні цієї поезії, виявлення спільних та унікальних рис цього періоду в літературі, та розкриття впливу історичних подій на жанрову систему поезії. Дослідження базується на аналізі текстів індонезійських поетів Мохаммада Яміна, Санусі Пане та Рустама Ефенді. Унаслідок дослідження було виявлено, що цей період став перехідним в історії індонезійської поезії, з поєднанням традиційних жанрів з новими формами, а також було підкреслено роль видавництва "Балаі Пустака" у цьому процесі. Період 1920–1933 рр. був критичним у формуванні індонезійської поетичної традиції та визначав ключові аспекти літературної ідентичності. Ця епоха відзначалася розквітом лірики, а також появою нових жанрів, таких як сонети. Поети того часу вперше виражали свої почуття й думки у віршах, сприяючи формуванню національного культурного образу.ukіндонезійська поезіяБалаі ПустакаСанусі ПанеРустам ЕфендіМохаммад Ямінжанрова системаіндонезійська поезіяБалаі ПустакаПантунШаірindonesian poetryBalai Pustakagenre systemMohammad YaminSanusi PaneRustam Effendiindonesian poetryBalai PustakaPantunSha'irСтаття