ZAGORODSKY, АндрійАндрійZAGORODSKYЗАГОРОДСЬКИЙ, АндрійАндрійЗАГОРОДСЬКИЙ2026-03-172026-03-172025-12-31ZAGORODSKY, А., ЗАГОРОДСЬКИЙ, А. (2025). THE PHENOMENON OF "STRATEGIC LOCALISATION" AS A CONSEQUENCEOF THE "RESILIENCE TURN" IN THE EUROPEAN DISCOURSE. Вісник: Міжнародні відносини, 61(2), 131–138. https://doi.org/10.17721/1728-2292.2025/2-61/131-13810.17721/1728-2292.2025/2-61/131-138https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12728AbstractIntroduction. The article examines the phenomenon of “strategic localisation” as a consequence of the “resilience turn” in European discourse in 2014–2023, when under the impact of unprecedented hybrid threats the central governments of EU member states demonstrated limited capacity for effective crisis response. This has shifted the focus of crisis governance towards the principles of risk-management decentralisation, subsidiarity, and localisation of decisions. The term “strategic localisation” is proposed to describe this process. The Ukrainian discourse, shaped under wartime conditions, complements this shift with a decisive networked component of horizontal community interaction.Methods. Comparative analysis was applied to juxtapose European and Ukrainian discourses; discourse and content analysis of strategic documents and academic works; a historical-comparative approach to trace the evolution of concepts in 2014–2023; and experimental simulation modelling to identify communicative vulnerabilities of resilience at the local level and to test formats of interaction.Results. The study recorded the consolidation of “resilience” as an organizing principle of crisis governance; the EU trend towards delegating crisis-management decisions to local actors; and the specific feature of Ukraine in the networked dimension of local interaction under wartime pressure. Simulation research confirmed the effectiveness of permanent cross-sectoral formats and the “whole-of-society” approach. It was found that both European and Ukrainian approaches are oriented towards localisation and decentralisation, while the distinctive feature of Ukraine is the phenomenon of networked interaction as a critical condition for survival and security. The emergence of “strategic localisation” was outlined, though without final institutionalization.Conclusions. The local level of governance becomes a catalyst of crisis policy and a key security node. “Strategic localisation” describes a new configuration of distributed responsibility relevant to European security and to Ukraine’s resilience practices.АнотаціяВступ. Стаття досліджує феномен «стратегічної локалізації» як наслідок «стійкісного повороту» в європейському дискурсі 2014–2023 рр., коли під впливом безпрецедентних гібридних загроз центральні уряди країн ЄС виявили обмежену спроможність до ефективного кризового реагування. Це зумовило зміщення акценту політики кризового реагування до принципів децентралізації управління ризиками, субсидіарності та локалізації рішень. У статті запропоновано термін «стратегічна локалізація» для опису цього процесу. Український дискурс, сформований у воєнних умовах, доповнює цей зсув вирішальним мережевим компонентом горизонтальної взаємодії громад.Методи. Застосовано компаративний аналіз для зіставлення європейського та українського дискурсів, дискурсивний і контент-аналіз стратегічних документів та академічних праць, історико порівняльний підхід для простеження еволюції понять у 2014–2023 рр., експериментальне симуляційне моделювання для виявлення комунікативних уразливостей стійкості на локальному рівні і перевірки форматів взаємодії.Результати. Зафіксовано утвердження «стійкості» як організаційного принципу кризового врядування, тренд у ЄС на делегування антикризових рішень до локальних суб’єктів, специфіку України у мережевому вимірі локальної взаємодії під тиском війни. Симуляційне дослідження підтвердило ефективність постійних міжсекторальних форматів і підходу «the-whole of society». Виявлено, що спільним у європейському та українському підходах є орієнтація на локалізацію та децентралізацію, а відмінним — український феномен мережевості як критичної умови виживання та безпеки. Окреслено зародження феномену «стратегічної локалізації», водночас без остаточної інституціоналізації.Висновки. Локальний рівень врядування стає каталізатором антикризової політики та вузловим чинником вузлом безпеки. «Стратегічна локалізація» описує нову конфігурацію розподіленої відповідальності, релевантну для європейської безпеки та українських практик стійкості.ukresiliencesecuritydecentralisationhybrid threatsdiscourseEUcross-sectoral governanceinternational communicationsecurityresiliencehybrid threatsстійкістьбезпекадецентралізаціяЄСгібридні загрозидискурскрос-секторальне управлінняміжнародна комунікація безпека стійкість гібридні загрозиСтаття