Гурковський , В.І.В.І.Гурковський2026-06-162026-06-162025-12-18Гурковський, В. (2025). OSCE AS AN INSTITUTIONAL MECHANISM FOR CONFIDENCE-BUILDING, MILITARY TRANSPARENCY, ARMS CONTROL AND CONFLICT PREVENTION IN EUROPE. Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка(89), 64–73. https://doi.org/10.17721/2519-481X/2025/89-0710.17721/2519-481X/2025/89-07https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23298Introduction. In the contemporary European security environment marked by geopolitical fragmentation and the erosion of traditional arms control regimes, trust between States can no longer be viewed as a derivative of political declarations or shared values. It emerges through institutional mechanisms of predictability, in which military transparency plays a central role. The article examines the OSCE as a comprehensive institutional mechanism that integrates military transparency regimes, confidence- and security-building measures, early warning instruments, and conflict resolution tools.Methods. The study combines the institutional approach with security studies methodology. It employs qualitative comparative analysis of key OSCE documents (Vienna Document 2011, Code of Conduct on Politico-Military Aspects of Security 1994), as well as the activities of the Conflict Prevention Centre, field operations, and the High Commissioner on National Minorities. The instruments are decomposed according to normative, verification, analytical, and mediation dimensions, with emphasis on their interaction.Results. The effectiveness of the OSCE is shown to stem not from isolated tools but from their interaction, which ensures procedural predictability and reduces the risk of escalation. Key limitations identified include the consensus-based decision-making model, formalization of transparency regimes, fragmentation of military activities below notification thresholds, and insufficient integration between verification data, early warning, and mediation. An original optimization model is proposed, encompassing modernization of notification thresholds, strengthening the analytical autonomy of the Conflict Prevention Centre, introduction of digital verification tools, and closer linkage between monitoring and mediation practices.Conclusions. The OSCE retains a unique position in the European security architecture as a platform of procedural predictability, yet requires urgent institutional adaptation to conditions of geopolitical fragmentation. Its continued relevance depends on updating military transparency regimes, enhancing analytical and mediation components, and restoring the political will of participating States. The findings are of practical relevance for Ukrainian policy in the fields of European security and arms control.Стаття присвячена аналізу ОБСЄ як комплексний інституційний механізм поєднання режимів військової прозорості, заходів зі зміцнення довіри та безпеки, інструментів раннього попередження й врегулювання конфліктів.У сучасному європейському безпековому середовищі, що характеризується геополітичною фрагментацією та ерозією традиційних режимів контролю над озброєннями, довіра між державами більше не може розглядатися як результат політичних декларацій чи спільності цінностей. Вона формується через інституційні механізми передбачуваності, у яких військова транспарентність відіграє ключову рольДослідження базується на поєднанні інституціонального підходу та методології безпекових студій. Проведено якісний порівняльний аналіз ключових документів ОБСЄ (Віденський документ 2011, Кодекс поведінки щодо воєнно-політичних аспектів безпеки 1994 року), діяльності Центру запобігання конфліктам, польових місій та інституту Верховного комісара у справах національних меншин. Здійснено декомпозицію інструментів за нормативним, верифікаційним, аналітичним і медіаційним вимірами з акцентом на їх взаємодію. Метою дослідження є визначення взаємозв’язку між режимами військової транспарентності та інструментами врегулювання конфліктів у межах Організації з безпеки і співробітництва в Європі, а також обґрунтування напрямів їх інституційної оптимізації в умовах тривалої кризи європейської архітектури безпеки.Результати дослідження показують, що ефективність ОБСЄ визначається не окремими інструментами, а їхньою взаємодією, яка забезпечує процедурну передбачуваність і знижує ризик ескалації. Виявлено ключові обмеження: консенсусна модель ухвалення рішень, формалізація режимів транспарентності, фрагментація військової діяльності нижче порогових значень та слабка інтеграція верифікаційних даних з механізмами раннього попередження й медіації. Запропоновано авторську модель оптимізації, що передбачає модернізацію порогових критеріїв, посилення аналітичної автономії Центру запобігання конфліктам, впровадження цифрових інструментів верифікації та тісніше поєднання моніторингу з медіаційними практиками.ukOSCEmilitary transparencytrust-buildingarms controlVienna Document 2011conflict preventionearly warningmediationEuropean securityverificationОБСЄвійськова транспарентністьформування довіриконтроль над озброєннямиВіденський документ 2011запобігання конфліктамраннє попередженнямедіаціяєвропейська безпекаверифікаціяСтаття