Присяжнюк, Світлана ВасилівнаСвітлана ВасилівнаПрисяжнюкХилько, Микола Іванович2025-09-192025-09-192025-07-16Присяжнюк С. В. Гуманітарна політика України як чинник протистояння інформаційній агресії Російської Федерації : дис. ... доктора філософії : 052 Політологія. Київ, 2025. 222 с.УДК 364+342.7(477)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/7766Присяжнюк С. В. «Гуманітарна політика України як чинник протистояння інформаційній агресії Російської Федерації». – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі 05 «Соціальні та поведінкові науки» за спеціальністю 052 «Політологія». – Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2025. Дисертаційне дослідження присвячене комплексному політологічному аналізу проблематики реалізації гуманітарної політики, визначення її ролі і місця у системі забезпечення інформаційної безпеки України та обґрунтування перспективних шляхів удосконалення існуючої системи гуманітарної політики України у контексті протистояння інформаційній агресії Російської Федерації (далі – РФ). У першому розділі здійснено аналітичний огляд сучасної наукової літератури з тематики дослідження, виокремлено й узагальнено три підходи до визначення поняття «гуманітарна політика» – інституційний, національний та глобальний. У межах цього розділу сформульовано авторське трактування сутності й змісту гуманітарної політики України як чинника протистояння інформаційній агресії РФ та зазначено принципи й політико-правові засади її реалізації. Визначено, що реалізація державної гуманітарної політики здійснюється не тільки державними органами, але й громадянським суспільством через діяльність громадських організацій. У цьому контексті гуманітарна політика має бути орієнтована на консолідацію потенціалу держави та громадськості у забезпеченні інформаційної безпеки як на індивідуальному, так і на загальносуспільному рівні. Другий розділ присвячений дослідженню організаційно-функціонального інструментарію формування гуманітарної політики, який охоплює комплекс державних механізмів та інституцій, спрямованих на захист національної ідентичності та інформаційної безпеки. Також у цьому розділі встановлено, що одним з найбільш ефективних інструментів для впровадження гуманітарної політики є система стратегічних комунікацій, яка дозволяє органам державної влади реалізовувати комплексну комунікаційну стратегію через створення стратегічних наративів. Запропоновано авторське бачення послідовності виявлення та реагування на інформаційні загрози державній гуманітарній політиці, що включає наступні етапи: моніторинг, прийняття рішення, кризове планування, наративізація гуманітарної політики, комунікація, вихід із кризи, оцінювання ефективності. З’ясовано специфіку реалізації гуманітарної політики у секторі безпеки і оборони України яка полягає в поєднанні інформаційної, освітньої та культурної діяльності з оборонними стратегіями для зміцнення національної стійкості та протидії гібридним загрозам. Впровадження гуманітарної політики в рамках національної безпеки та оборони вимагає від України злагодженої роботи державних інституцій, адаптації управлінських рішень до умов воєнного часу, активного діалогу з міжнародними організаціями, захисту української ідентичності, принципів демократії, соціальної справедливості та прав людини. У третьому розділі дисертації обґрунтовано особливості підходів до формування громадянської ідентичності як пріоритетного завдання гуманітарної політики в умовах воєнного часу. Підкреслено, що з початком повномасштабної збройної агресії РФ проти України важливою умовою формування громадянської ідентичності як пріоритетного завдання гуманітарної політики стало підвищення гуманітарної стійкості суспільства і держави. Також у цьому розділі дисертації автор дійшов до висновку, що створення умов для активної участі громадян у політичному процесі є ключовим елементом у вирішенні проблеми громадянської ідентичності. У систематизованій формі подано засадничі характеристики планування заходів реалізації гуманітарної політики як чинника протидії сучасним і майбутнім інформаційним загрозам РФ. Інтегральним результатом цього розділу є запропоновані автором рекомендації із удосконалення механізму оперативного реагування та прогнозування загроз як чинника протидії сучасним та майбутнім інформаційним загрозам РФ, а також рекомендації щодо підвищення ефективності планування заходів реалізації гуманітарної політики України. Вперше у межах української політичної науки узагальнено основні підходи до визначення поняття «гуманітарна політика» та сформульовано авторське трактування сутності та змісту гуманітарної політики України як чинника протистояння інформаційній агресії РФ. Окреслено засадничі характеристики планування заходів реалізації гуманітарної політики як чинника протидії сучасним і майбутнім інформаційним загрозам РФ, які включають: розробку довгострокових комунікативних стратегій, розвиток власних інформаційних платформ та технологічних рішень для ідентифікації, створення ефективних котрнаративів та нейтралізації загроз інформаційних впливів ворога; забезпечення інституційної координації між державними інститутами, медіа, громадянським суспільством та міжнародними партнерами для комплексного протистояння інформаційним викликам; створення системи моніторингу, аналізу і оперативного реагування на інформаційні загрози з боку РФ та їх прогнозування; запровадження активних освітніх програм, спрямованих на розвиток критичного мислення та медіа грамотності; інтеграція у світові ініціативи з інформаційної безпеки та гуманітарної стійкості, враховуючи передовий досвід країн НАТО та ЄС. Уточнено політико-правові засади реалізації державної гуманітарної політики України під час воєнного протистояння з РФ, які включають низку ключових принципів та механізмів, спрямованих на посилення інформаційної безпеки й захисту прав громадян, основними елементи яких є: удосконалення законодавчої бази держави у сфері інформаційної політики щодо захисту національних інтересів у гуманітарній сфері, зокрема впровадження, у рамках Закону України «Про національну безпеку України», заходів протидії кібератакам та дезінформації; поглиблення державної політики щодо захисту української мови, культури та історичної пам’яті, підтримку української кінематографії, літератури та мистецтва, що є важливим для зміцнення національної свідомості та опору російській культурній експансії; впровадження програм для поширення достовірної інформації, активне використання цифрових платформ для боротьби з фейками та пропагандою РФ; адаптація українського законодавства до міжнародних стандартів гуманітарного права для захисту громадян в умовах окупації та воєнних дій. Уточнено, що організаційно-функціональний інструментарій формування гуманітарної політики як чинника протидії інформаційній агресії РФ включає низку державних механізмів та інституцій, зокрема: інформаційної безпеки, здатної блокувати та обмежувати доступ до російських пропагандистських ресурсів та використовувати стратегічні комунікації для поширення національних наративів перед потенційними впливами з боку агресора; освітні та культурні програми з патріотичного виховання, спрямовані на зміцнення національної свідомості; гуманітарна стійкість – здатність органів державної влади та громадянського суспільства чинити спротив інформаційній агресії у гуманітарній сфері та забезпечувати виживання держави в кризових умовах; координація діяльності таких державних інститутів як Рада національної безпеки і оборони України, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення у формуванні стратегії у сфері культури та медіа. Набуло подальшого розвитку положення про специфіку реалізації гуманітарної політики у секторі безпеки і оборони України, перспективні механізми якої включають: посилення ідейно-патріотичної складової в освітній програмах підготовки військових фахівців у вищих військових навчальних закладах та військових підрозділах закладів вищої освіти України; проведення тренінгів з інформаційної грамотності та протидії інформаційно-психологічним операціям ворога для представників сил оборони України; використання культурних заходів для зміцнення солідарності серед населення та підвищення морального духу в армії; розробка програм психологічної реабілітації для військових, ветеранів, їхніх сімей, забезпечення їх соціальних гарантій. Набуло подальшого розвитку положення про особливості підходів до формування громадянської ідентичності як пріоритетного завдання гуманітарної політики в умовах воєнного часу, які полягають у концентрації національної гуманітарної політики на таких ключових аспектах: посилення ціннісно-ідеологічного підґрунтя в утвердженні української національної ідентичності як базового елемента громадянської свідомості; посилення інституційної й інформаційно-комунікаційної спроможності держави у протидії деструктивним інформаційним впливам російської пропаганди; підтримка військових і волонтерів як моделей громадянської відповідальності: просування образу захисника як символу громадянського обов’язку та національної гідності; захист національних символів, мови, культури та історичної спадщини як основних елементів ідентичності, що об’єднують суспільство.Prysiazhniuk S. V. «Strategic communications as an instrument for reaching the capacities of the defense forces of Ukraine» – Qualification scientific work on the rights of the manuscript. Dissertation submitted for obtaining PhD in the field of study 05 «Social and Behavioral Sciences» on the specialty 052 «Political Science». – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2025. The dissertation research is focused on a comprehensive political science analysis of the issues of humanitarian policy implementation, determining its role and place in the system of information security of Ukraine, and providing prospective ways to improve the existing system of humanitarian policy of Ukraine in the context of countering the information aggression of the Russian Federation. The first part of this research includes an analytical review of the current scientific literature on the subject matter of the study, and three approaches to the definition of the concept of “humanitarian policy” are identified and summarized: institutional, national, and global. This section describes the author's interpretation of the essence and content of Ukraine's humanitarian policy as a factor in countering the information aggression of the Russian Federation. It outlines the principles and political and legal framework for its implementation. It is determined that the implementation of the state humanitarian policy is carried out not only by state bodies but also by civil society through the activities of public organizations. In this context, humanitarian policy should focus on consolidating the state's and the public's potential in ensuring information security at both the individual and the public levels. The second part is devoted to the study of organizational and functional tools for the formation of humanitarian policy, which includes a set of state mechanisms and institutions aimed at protecting national identity and information security. This section also establishes that one of the most effective elements for implementing humanitarian policy is the system of strategic communications, which allows public authorities to implement a comprehensive communication strategy through the development of strategic narratives. The author's vision of the sequence of identifying and responding to information threats to the state's humanitarian policy is proposed, which includes the following stages: monitoring, decision-making, crisis planning, narrativization of humanitarian policy, communication, crisis recovery, and efficiency evaluation. The peculiarities of the implementation of humanitarian policy in the security and defense sector of Ukraine are determined, consisting of a combination of information, educational, and cultural activities with defense strategies to augment national resilience and counter hybrid threats. The implementation of humanitarian policy within the framework of national security and defense requires that Ukraine coordinate the work of state institutions, adapt management decisions to wartime conditions, actively communicate with international organizations, and protect Ukrainian identity, principles of democracy, social equality, and human rights. The third part substantiates the peculiarities of approaches to the development of civil identity as a priority task of humanitarian policy in wartime. It is emphasized that with the beginning of the full-scale armed aggression of the Russian Federation against Ukraine, an important condition for the formation of civil identity as a priority task of humanitarian policy was the enhancement of the humanitarian resilience of society and the state as well. Also in this part of the study, the author concludes that the establishment of conditions for active participation of citizens in the political process is a key element in solving the problem of civil identity. The basic features of planning measures for the implementation of humanitarian policy as a factor in counteracting current and future information threats of the Russian Federation are presented in a systematic form. The integral result of this section is the author's recommendations for improving the prompt response mechanism and threat anticipation as a component of countering current and future information threats of the Russian Federation, as well as suggestions for improving the efficiency of planning measures for the implementation of Ukraine's humanitarian policy. For the first time in Ukrainian political science, the main approaches to the definition of “humanitarian policy” are summarized, and the author's definition of the concept and nature of Ukraine's humanitarian policy as a factor in countering the information aggression of the Russian Federation is proposed. It outlines the fundamental aspects of planning measures for the implementation of humanitarian policy to counter current and future information threats of the Russian Federation, which include: development of long-term communication strategies, development of own information platforms and technological solutions for identifying, developing effective counter-narratives and eliminating threats of information influence of enemy; ensuring institutional coordination between state institutions, media, civil society and international partners for comprehensive counteraction to information threats; establishing a system for monitoring, analyzing, and operationally responding to information threats from the Russian Federation as well as anticipating them; introducing active educational programs aimed at developing critical thinking and media awareness; integrating into global initiatives on information security and humanitarian resilience, taking into account the best practices of NATO and the EU. The political and legal framework for the implementation of the state humanitarian policy of Ukraine during the military conflict with Russia is clarified, which includes a number of key principles and mechanisms to enhance information security and protect the rights of citizens, the main elements of which are: improving the legislative framework of the state in the sphere of information policy to protect national interests in the humanitarian sphere, in particular, the implementation of measures to counter cyberattacks and disinformation within the framework of the Law of Ukraine “On National Security of Ukraine”, measures to counteract cyberattacks and disinformation; deepening state policy to protect the Ukrainian language, culture and historical memory, support Ukrainian filmmaking, literature and art, which is important for strengthening national consciousness and resistance to Russian cultural expansion; implementing programs to disseminate reliable information, actively using digital platforms to counter fakes and Russian propaganda; adapting Ukrainian legislation to international humanitarian law standards to protect citizens that are under occupation or in the areas of military actions. It is clarified that the organizational and functional set of tools for the formation of humanitarian policy as a factor in counteracting Russian information aggression includes several state mechanisms and institutions, in particular: information security, capable of preventing and restricting access to Russian propaganda resources and utilizing strategic communications to disseminate national narratives against potential influences from the aggressor; educational and cultural programs on patriotic education aimed at strengthening national consciousness; humanitarian sustainability - the ability of state authorities and civil society to resist information aggression in the humanitarian sphere and ensure the survival of the state in a crisis; coordination of following institutions as the National Security and Defense Council of Ukraine, the Ministry of Culture and Strategic Communications of Ukraine, and the National Council of Television and Radio Broadcasting in the development of a strategy in terms of culture and media. The regulation on the special aspects of the implementation of humanitarian policy in the security and defense sector of Ukraine was further developed, with the following perspective mechanisms: strengthening the ideological and patriotic component in the educational programs for training military specialists in higher military educational institutions and military units of higher education institutions of Ukraine; conducting trainings on information awareness and countering enemy information and psychological operations for representatives of the Ukrainian defense forces; utilizing cultural events to strengthen solidarity among the population and enhance morale in the military; developing psychological recovery programs for the military, veterans, and their families, and providing them with social guarantees. Another development of the concept of peculiarities of approaches to the formation of civil identity as a priority task of humanitarian policy in wartime is the concentration of national humanitarian policy on the following key aspects: strengthening the value and ideological basis for the establishment of Ukrainian national identity as a basic element of civil consciousness; strengthening the institutional, information and communication capabilities of the state in countering the destructive information influence of Russian propaganda; supporting the military and volunteers as role models of civil responsibility: promoting the image of the defender as a symbol of civil duty and national dignity; protecting national symbols, language, culture, and historical heritage as the main elements of identity that unite society.ukгуманітарна політикагуманітарна сферагуманітарна стійкістьнаціональна стійкістьідентичністьінформаційна загрозаінформаційна агресіяінформаційна безпекаінформаційний простірнаціональна безпеказахист прав громадянгібридна війнаглобалізаціястратегічні комунікаціїстратегічні наративи.humanitarian policyhumanitarian spherehumanitarian resiliencenational resilienceidentityinformation threatinformation aggressioninformation securityinformation spacenational securityprotection of citizens' rightshybrid warglobalizationstrategic communicationsstrategic narratives.Дисертація