МАЗЕПОВА, О.О.МАЗЕПОВА2026-06-162026-06-162021МАЗЕПОВА, О. (2021). Iranian communicative culture through the prism of theory of speech acts. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(27), 17–21. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2021.27.17-2110.17721/1728-242X.2021.27.17-21https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23254This article explores the specifics of the application of the theory of Speech acts (SAs) in the context of the study of communicative behavior of Persian native speakers in general, and the Persian system of politeness ta'ārof in particular. The history of formation and development of this theory, the structure and classification of SAs, proposed by researchers, are briefly described. The particularities of the use of the SAs theory in the linguistic theory of politeness by P. Brown and S. Levinson are also highlighted. In their conception, based on the principle of ‘face-work' by E. Goffman, they propose to distinguish two types of face: ‘positive' and ‘negative'. The positive aspect of the face is the want of an individual to be accepted by a certain group of people, the negative one is his desire to feel free and prevent other people from violating his privacy. Immediately after the concept of dividing the face into positive and negative aspects had been announced it faced a flurry of criticism from researchers of Eastern politeness systems. They questioned the importance of the negative face for Eastern cultures, arguing that in the East in social interaction the public interests prevail over an individual's, unlike Western cultures, where individualism is a cultural value. The article also analyzes the system of SAs the researchers proposed, which poses a threat to the interlocutor's face (FTA), and the specifics of the application of this system for the study of Iranian communicative culture. The analysis allows concluding that some SAs identified by American researchers as face-threatening SAs are not the ones in terms of the Persian system of politeness. These are suggestions, invitations, compliments, apologies, thanks, and denials. It is concluded that such SAs are perceived by Persian speakers as an integral part of polite communication, and failure to comply with the appropriate rules may result in the speaker's losing face before the interlocutor. Therefore, we may assume that in the context of Iranian communicative culture, these SAs showing a brilliant ethnic specifics, might be qualified not as face-threatening ones, but as those that promote harmonious communication.Розглянуто специфіку застосування теорії мовленнєвих актів (МА) у процесі дослідження комунікативної поведінки носіїв перської мови загалом і перської системи ввічливості ta’ārof зокрема. Стисло охарактеризовано історію становлення й розвитку цієї теорії, структуру і класифікації МА, запропоновані дослідниками. Висвітлено особливості використання американськими соціолінгвістами П. Браун і С. Левінсоном поняття МА для розробки лінгвістичної теорії ввічливості. У цій концепції, що ґрунтується на принципі "збереження обличчя" за Е. Гофманом, дослідники пропонують розрізняти два види обличчя: "позитивне" і "негативне". Позитивний аспект обличчя вони вбачають у бажанні індивіда бути схваленим певною групою інших осіб, негативний – у його прагненні мати свободу дій і не припускати втручання інших людей у своє життя. Такий розподіл обличчя на два аспекти – позитивний і негативний – одразу після оприлюднення цієї концепції зустрів шквал критики з боку дослідників східних систем ввічливості, які поставили під сумнів важливість негативного обличчя для представників східних культур. На їхню думку, у процесах соціальної взаємодії в країнах Сходу переважають інтереси групи, колективу, а не потреби окремого індивіда, як це спостерігається в західних культурах, де індивідуалістське світобачення є культурною цінністю. У статті проаналізовано запропоновану дослідниками систему МА, що несуть загрозу обличчю співрозмовника (FTA), і специфіку застосування цієї системи для вивчення перськомовної комунікативної культури. Здійснений аналіз призводить до висновку, що деякі МА, визначені американськими дослідниками як загрозливі, взагалі не є такими з погляду перської системи ввічливості. З-поміж цих МА – пропозиції, запрошення, компліменти, вибачення, подяки та відмови. Зроблено висновок про те, що такі МА сприймаються носіями перської мови як невіддільні складники ввічливого спілкування, і недотримання відповідних правил може призвести до втрати обличчя мовця перед своїм співрозмовником. Тому можна припустити, що в контексті іранської комунікативної культури вказані МА, виявляючи яскраву етноспецифіку, можуть кваліфікуватися не як загрозливі МА, а як такі, що сприяють гармонійному спілкуванню.ukтеорія мовленнєвих актівперська мовасистема ввічливостікомунікативна поведінкаміжкультурна комунікаціяtheory of Speech actsthe Persian languagepoliteness systemcommunicative behaviorintercultural communicationСтаття