Попович, ЮрійЮрійПопович0000-0001-8041-1210Михед, Тетяна ВасилівнаТетяна ВасилівнаМихед2026-03-202026-03-202024-05Попович, Ю., & Михед, Т. (2024). Творча особистість Джона Мілтона у потрактуванні Гарольда Блума: Pro et Contra. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (1 (35)), 71-77. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2024.35.12УДК 821. 111(73).0910.17721/1728-2659.2024.35.12https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13591Background. The decline of the humanities, caused, among other things, by the pragmatism of reading texts, prompted Harold Bloom to write a thorough work The Western Canon: The Books and School of the Ages. The author discusses the notion of the Canon and provides a number of factors that determine the inclusion of a particular writer in the list of canonical ones. Bloom develops the concept of the Western Canon around William Shakespeare, whom he considers to be inextricably linked to a broad paradigm of texts and authors who followed him. Actuality of the article lies in the need to form a critical attitude to established authorities, the dominant opinion in society, and to develop one's own position, in particular, when clarifying the criteria that ambivalently mark Good and Evil in the context of political, ideological struggle or war. Milton himself mentioned that: "The mind is its own place, and in itself/ Can make a Heaven of Hell, a Hell of Heaven". The article aims to study Harold Bloom's interpretation of John Milton's Paradise Lost in "The Western Canon" and sets the following tasks: to study Milton's connection with Shakespeare, to highlight Bloom's main thoughts on the central figure of Milton's poem – Satan, to highlight analytical reflections on Bloom's concept, as well as to classify semantic losses or gains in the Ukrainian translation of the poem by O. Zhomnir. Methods. The study was carried out using cultural-historical, biographical, mythopoetic, comparative-historical and receptive methods. Results. It has been established that Harold Bloom, providing convincing arguments in favor of the canonicity of John Milton in English literature, outlines the historical context that connects Milton and Shakespeare and determines the significant influence of the latter on the former. "The Western Canon" allows us to reveal the image of Satan, to trace the Shakespearean evolution of the character in his style, to establish a clear hierarchy of the importance of characters in the poem, and to determine the attitude of John Milton, a Puritan poet, to this character. Conclusions. Harold Bloom overemphasises the antecedents of the "poet" and, accordingly, the "fear of influence". The dialectic of generations, according to Bloom, is permanent, as is the process of interpretation. Therefore, for Bloom, the originality of the poet, in our opinion, lies in what he lost in comparison with his "father" or gained by overcoming him. That is why Bloom's contextual comparison of Milton with his predecessor, Shakespeare, is so important.Вступ. Занепад гуманітаристики, спричинений, серед іншого, прагматикою прочитання текстів, спонукав Гарольда Блума до написання ґрунтовної роботи "Західний канон: книги на тлі епох". Автор дискутує про по-няття Канону та наводить багато факторів, які детермінують входження певного письменника до списку ка-нонічних. Блум розбудовує концепт Західного канону навколо Вільяма Шекспіра, якого вважає нерозривно пов'я-заним із широкою парадигмою наступних йому текстів та авторів. Актуальність статті полягає у потребі формування критичного ставлення до усталених авторитетів, домінуючої у суспільстві думки, випрацюванні власної позиції, зокрема, під час з'ясування тих критеріїв, що амбівалентно маркують Добро і Зло в умовах політичної, ідеологічної боротьби чи війни. Про це сказав сам Мілтон: "Дух сам у собі спроможен / Творити з Раю Пекло, з Пекла – Рай". Стаття має на меті дослідити трак-тування "Утраченого раю" Джона Мілтона Гарольдом Блумом у "Західному каноні" та ставить такі завдання як: дослідження зв'язку Мілтона з Шекспіром, висвітлення / з'ясування основних думок Блума щодо центральної постаті поеми Мілтона – Сатани, висвітлення аналітичних рефлексій стосовно концепції Блума, а також з'ясу-вання семантичних втрат і здобутків в українському перекладі поеми О. В. Жомніра. Методи. Дослідження здійснене з використанням культурно-історичного, біографічного, міфопоетичного, порівняльно-історичного та рецептивного методів. Результати. Встановлено, що Гарольд Блум, наводячи переконливі аргументи на користь канонічності Джона Мілтона в англійській літературі, окреслює історичний контекст, який пов'язує Мілтона та Шекспіра та зумовлює істотний вплив останнього на першого. "Західний канон" дозволяє по-новому побачити образ Сата-ни, прослідкувати в ньому шекспірівську за стилем еволюцію характеру, встановити чітку ієрархію вагомості персонажів у поемі, а також визначити ставлення самого Джона Мілтона, поета-пуританина, до цього героя. Висновки. Гарольд Блум надмірно акцентує увагу на попередниках "поета" й відповідно "страху впливу". Діалектика генерацій, за Блумом, є перманентною, як і процес інтерпретації. Відтак для Блума оригінальність поета полягає, на наш погляд, у тому, що він втратив у зіставленні з "батьком" або здобув, здолавши його. Тому-то настільки важливе для Блума контекстуальне зіставлення Мілтона із його попередником – Шекспіром.ukКанонБлумМілтонШекспірСатанаЛюциферCanonBloomMiltonShakespeareSatanLuciferСтаття