Гаврилюк Олексій ОлексійовичШестопал, Ольга Григорівна2024-07-302024-07-302024Гаврилюк О. О. Репрезентація воєнних маскулінностей в американській та українській драматургії на основі пʼєс «Еліот, солдатська фуга» Кьяри Алеґрії Юдс та «Погані дороги» Наталки Ворожбит : кваліфікаційна робота освітнього ступеня «магістр» : 014 Середня освіта / наук. кер. О. Шестопал. Київ, 2024. 74 с.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/3863Актуальність дослідження зумовлена зміною гендерних уявлень та суспільних зобовʼязань перед державою, спричинений військовими діями в Україні. Постали питання про образи чоловіків на війні та як з ними поводитись. Дослідження пропонує аналіз чоловічих образів, життя яких відбувається в часопросторі війни, у межах художньої літератури, конкретно – у драмі. Наукова новизна – гендерне проблематизування образів воєнних маскулінностей у творчості американської та української драматургинь, а також у компаративному зіставленні чоловічих образів у часопросторі війни. Обʼєкт дослідження – «Еліот, солдатська фуга» («Elliot, a soldier’s fugue», 2006) Кьяри Алеґрії Юдс та «Погані дороги» (2017) Наталки Ворожбит. Предмет – образи воєнних маскулінностей та їх гендерна перформативність у часопросторі війни. У «Елліоті, солдатській фузі» ми дослідили поняття поколіннєвої звитяги або так званої «памʼяті мужности» через образи дідуся, батька та сина, кожен з яких побував на війні. Авторка створила образи воєнних маскулінностей як такі, що були позбавлені генераційної памʼяті мужности, а від того втратили звʼязок між собою, тобто спосіб комунікувати. Кожен з чоловічих персонажів – дідусь, батько та сам Еліот – залишаються з досвідами війни наодинці, неспроможні ословити пережите; вони стають комунікативно відсутні. Такий комплекс ми вважаємо рисою воєнних маскулінностей. Подібна комунікативна відсутність наявна й у «Поганих дорогах», втім тут Наталка Ворожбит розширила поле чоловічих образів на «воїн» і «ворог». Авторка розмиває різницю між ними та акцентує на їхніх соціальних досвідах війни. Йдеться про образи українських військових, а також сепаратиста як здичавілих та самотніх, мовчазних та фригідних. У цій неясній межі між «своїм» та «чужим», як нам здається, відбувається спроба урівняти позиції того та іншого. І разом із таким політично небезпечним маневром Ворожбит у створення образів, пʼєса працює на утвердження гендерних стереотипів про чоловіків у часопросторі війни.Actuality of the study is determined by the shift in gender perceptions and social standards towards gender due to military actions in Ukraine. Questions have arisen about the portrayal of men in war and how to deal with them. The study offers an analysis of male images whose lives unfold in the space-time of war in drama. Specifically, the study problematizes the representation of wartime masculinities in the works of American and Ukrainian playwrights, as well as in the comparative juxtaposition of male images in them. The object of the study is «Elliot, a soldier's fugue» (2006) by Quiara Alegría Hudes and «Bad Roads» (2017) by Natalka Vorozhbyt. The subject is the images of wartime masculinities and their gender performativities in the space-time of war. In «Elliot, a soldier's fugue,» we examined the generational «memory of masculinity» through the images of a grandfather, father, and son, each of whom experienced war. The author created images of wartime masculinities that were devoid of generational memory of masculinity, thus losing connection with each other. Each of the male characters remain with their war experiences alone, unable to articulate their experiences; they become communicatively absent, although the entire play consists of their monologues. We consider this complexity as a characteristic of wartime masculinities. A similar communicative absence is present in «Bad Roads,» but here Natalka Vorozhbyt expands the field of male images to include «soldier» and «enemy.» The author blurs the distinction between them and emphasizes their social experiences of war. It concerns the images of Ukrainian military personnel, as well as separatists, as feral and lonely, silent and frigid. In this ambiguous boundary between «soldier» and «enemy,» as it seems to us, an attempt is made to equalize the positions of both. Along with such a politically dangerous maneuver, Vorozhbyt's play works to reinforce gender stereotypes about men in the space-time of war.uaгендермаскулінністьвійначоловіча травмована сексуальністьвоєнна маскулінністьобразвійськовийgendermasculinitywarmale traumatized sexualitywar masculinityimagemilitarysoldierМагістерська робота