Анпілогова Бажена ЮріївнаМалюга Леся2025-04-152025-04-152025-03-31Анпілогова Б. Ю. Соціальний ризик як основа юридичного механізму соціального захисту : дис. … доктора філософії : 081 Право / Анпілогова Бажена Юріївна ; наук. кер. Л. Ю. Малюга. Київ, 2025. 233 с.https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6223This dissertation clarifies the content of social risk as the basis of the legal mechanism of social protection and proposes recommendations for improving Ukrainian legislation in the field of social security, with due consideration of social risk. It establishes that social risk is a multifactorial and dynamic socio-legal phenomenon arising from the complex interplay of real-life circumstances. Deeply embedded in societal institutions and inseparable from their daily functioning, social risk is characterised by uncertainty in its onset and a threat to fundamental socio-legal values, thereby necessitating regulatory, organisational, and institutional measures to prevent, minimise, or compensate for potential adverse consequences. The characteristics of social risk demonstrate its role as an institutional catalyst for the development and refinement of socio-legal forms, methods, and means of social protection, thus constituting the foundation of the legal mechanism of social protection. The study identifies a typology of social risks, categorising them into four primary types: risks associated with (1) special social positions, (2) specific health conditions, (3) particular age-related circumstances, and (4) situations marked by a high probability of social risk. This classification is further expanded by risks emerging from globalisation processes. The legal mechanism of social protection is shown to comprise norms, principles, and legally established forms, methods, and means through which the state and other authorised entities (including civil society actors) ensure the realisation, safeguarding, and defence of socially and legally significant interests of citizens or groups against both the emergence and adverse consequences of social risks. The relationship between this legal mechanism and social risk is multifaceted: social risk causally determines the mechanism’s operation and substantive content, influences its structural configuration and functional conditions, and drives reforms in the social protection sphere. The dissertation examines the system of principles governing the legal mechanism of social protection in the context of social risk (both general and special), alongside its regulatory framework. This framework operates across three levels: (1) constitutional provisions (Constitution of Ukraine); (2) legislative acts, including general social security laws, laws establishing fundamental and specific guarantees of social protection (e.g., social services, assistance, and benefits), and laws regulating protection for specific population groups; and (3) subordinate acts outlining strategies, concepts, programmes, procedural guidelines for protective measures, state social standards, and additional guarantees for citizens’ right to social protection. The forms and methods of social protection in the context of social risk are analysed. Forms represent established organisational and legal approaches to delivering assistance, services, and benefits to individuals vulnerable to adverse circumstances, such as healthcare, labour law provisions, financial services, pension systems, and insurance schemes. Methods entail specific legal measures – including social services, assistance, and benefits – employed to achieve the objectives of each social protection domain. Current challenges in social protection are critically assessed, focusing on four categories: (1) law-making deficiencies (e.g., the absence of conceptual legislation for comprehensive social risk mitigation and fragmented legal provisions); (2) organisational and managerial inefficiencies; (3) financial and economic constraints; (4) sociocultural barriers; and (5) there remain challenges of a technological and digital nature, particularly the uneven shift towards digital formats for delivering social services, as well as for engaging with the social protection system. Notably, Ukraine has yet to ratify key international legal instruments, particularly International Labour Organization conventions addressing social protection norms. The study identifies contemporary methods for enhancing the legal mechanism of social protection in the context of social risk. This comprehensive improvement process encompasses the creation of conceptual and strategic acts, the drafting of legislative documents, the ratification and implementation of relevant International Labour Organization instruments, and the development of methodologies and guidelines for social protection planning. It further advocates for the coordinated application of social protection forms and methods, with due regard to prevailing social risks. Notably, the formulation and adoption of a Concept for Ensuring Social Security is recommended. This document would establish the foundational principles for a systematic and holistic mitigation of social risk within societal processes through protective measures. The dissertation underscores the urgency of ratifying key International Labour Organization conventions, specifically those adopted in 1962 (No. 118), 1964 (No. 121), 1969 (No. 130), 1988 (No. 168), 1967 (No. 128), 1982 (No. 157), 2000 (No. 183), 2019 (No. 190), and 2023 (No. 191). In terms of legislative reforms, the study proposes the development and adoption of a Social Code of Ukraine, structured to include sections on “General Provisions”, “The Social Protection System”, “Social Assistance”, “Social Services”, “Social Benefits”, “Material and Financial Support for the Social Protection System”, and “Final Provisions”. Finally, the research substantiates the necessity of broadening instruments for preventing and minimising social risks. Recommendations include the progressive digitalisation of social protection processes in alignment with policy objectives; fostering international cooperation; integrating environmental and climate considerations into social protection frameworks; and adopting innovative approaches to prevent, counteract, mitigate, and compensate for the consequences of social risks.Дисертація присвячена з’ясуванню змісту соціального ризику як основи юридичного механізму соціального захисту та внесення пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України у сфері соціального забезпечення з урахуванням соціального ризику. Встановлено, що соціальний ризик постає в якості поліфакторного, мінливого соціально-правового явища, яке виникає у результаті комплексної взаємодії різних обставин дійсності, глибоко вкорінене в інститутах суспільства і невіддільне від його повсякденного функціонування, характеризується невизначеністю настання і загрозою базовим соціально-правовим цінностям, що вимагає нормативно-правового та організаційно-інституційного реагування для попередження, мінімізації або компенсації можливих негативних наслідків. Ознаки соціального ризику доводять, що він виконує функціональну роль інституційної причини в розвитку та вдосконаленні соціально-правових форм, способів і засобів соціального захисту, а тому виступає основою юридичного механізму соціального захисту. З’ясовано, що соціальні ризики поділяються на такі типи: перебування в особливому соціальному становищі; наявність особливого стану здоров’я особи; перебування в особливому віковому стані; перебування в умовах, що характеризуються високою ймовірністю виникнення соціального ризику. Ця класифікація змістовно розширюється ризиками, обумовленими глобалізаційними процесами. Обґрунтовано, що юридичний механізм соціального захисту – це норми і принципи, а також комплекс передбачених законодавством форм, способів і засобів, за допомогою яких держава (й інші уповноважені суб’єкти у сфері соціального захисту, зокрема суб’єкти громадянського суспільства) забезпечує реалізацію, охорону і захист соціально і юридично значущих інтересів громадян (груп осіб) від настання соціальних ризиків, а також негативних наслідків соціальних ризиків, які вже виникли. Відтак, зв’язок цього юридичного механізму з соціальним ризиком є багатогранним, адже виражається у наступних обставинах: соціальний ризик причинно детермінує дію цього механізму, а також визначає його сутнісний зміст; соціальний ризик виступає фактором формування структури юридичного механізму соціального захисту та умов його дії; соціальний ризик стимулює реформи у сфері соціального захисту. Окремо з’ясовується система принципів юридичного механізму соціального захисту в контексті соціального ризику (загальноправові та спеціальні), а також нормативно-правова основа цього механізму, якою охоплено: по-перше, рівень Конституції України; по-друге, законодавчий рівень, що охоплює: загальні законодавчі акти про соціальне забезпечення; закони про базові та спеціальні гарантії соціального захисту, а також про соціальні послуги, соціальну допомогу та пільги; закони, які регламентують соціальний захист окремих категорій населення; по-третє, підзаконний рівень, що охоплює підзаконні акти, які затверджують (схвалюють): стратегії, концепції та програми, що стосуються питань соціального захисту; процедури надання заходів соціально захисного характеру; державні соціальні стандарти, які встановлюють державні соціальні нормативи; додаткові гарантії реалізації права громадян на соціальний захист. Розглянуто особливості форм і способів соціального захисту в контексті соціального ризику. Ці форми є усталеними організаційно-правовими напрямами надання соціальної допомоги, послуг і пільг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах або потенційно стикаються з соціальними ризиками. До них, зокрема, належать наступні: напрям охорони здоров’я, трудоправовий, матеріальний, пенсійний, страховий напрями. Способи соціального захисту – це конкретні правові заходи, за допомогою яких досягається мета певного напряму соціального захисту, а саме: соціальна послуга, соціальна допомога, пільга. Окрема увага приділена з’ясуванню актуальних проблем соціального захисту населення в контексті соціального ризику. Основними такими актуальними проблемами є: проблеми правотворчого характеру; проблеми організаційно-управлінського характеру; проблеми фінансово-економічного характеру; проблеми соціокультурного характеру; проблеми технологічного та цифрового характеру, зокрема нерівномірний перехід до цифрових форматів надання соціальних послуг, а також взаємодії з системою соціального захисту. Серед проблем правотворчого характеру вказано такі проблемні питання соціального захисту населення в контексті соціального ризику, як: відсутність концептуально-стратегічних актів щодо забезпечення соціальної безпеки держави та комплексного і послідовного зниження соціальної ризикованості суспільного життя, зокрема, в результаті оптимізації юридичного механізму соціального захисту; фрагментарність і неузгодженість норм законодавства у частині соціального забезпечення, запобігання та протидії соціальним ризикам; наявність ряду міжнародно-правових актів (насамперед Міжнародної організації праці), які регламентують норми і стандарти соціального захисту, що не ратифіковані Україною. Окреслено актуальні шляхи удосконалення юридичного механізму соціального захисту в контексті соціального ризику. Процес комплексного удосконалення цього механізму передбачає: створення концептуально-стратегічних актів, законодавчих актів, ратифікацію та імплементацію міжнародно-правових актів Міжнародної організації праці, а також розробку і затвердження методологій та методологічних рекомендацій щодо планування соціального захисту, а також гармонійного застосування форм і способів соціального захисту з урахуванням соціальних ризиків. Зокрема, пропонується розробка та прийняття Концепції забезпечення соціальної безпеки, що буде також окреслювати засади комплексного і послідовного зниження соціальної ризикованості соціальних процесів за рахунок заходів соціально захисного характеру. Серед конвенційних актів Міжнародної організації праці, які потребують ратифікації, визначено конвенції 1962 року № 118, 1964 року № 121, 1969 року № 130, 1988 року № 168, 1967 року № 128, 1982 року № 157, 2000 року № 183, 2019 року № 190, 2023 року № 191. Законодавче удосконалення юридичного механізму соціального захисту в контексті соціального ризику передбачає розробку і прийняття Соціального кодексу України, який міститиме такі розділи: «Загальні положення», «Система соціального захисту», «Соціальна допомога», «Соціальні послуги», «Соціальні пільги», «Матеріально-фінансове забезпечення системи соціального захисту», «Прикінцеві положення». Додатково обґрунтовано потребу розширення інструментів запобігання та мінімізації соціальних ризиків, а саме процеси поступової цифровізації соціального захисту, які повинні узгоджуватися з метою і завданнями соціального захисту; здійснення міжнародного співробітництва у сфері соціального захисту; підвищення рівня екологічної та кліматичної відповідальності у сфері забезпечення соціального захисту; розробка та застосування інноваційних підходів у запобіганні та протидії соціальним ризикам, мінімізації та компенсації наслідків таких ризиків.ukпільгисоціальна безпекасоціальна допомогасоціальний захистсоціальний ризиксоціальні послугиюридичний механізмbenefitslegal mechanismsocial securitysocial assistancesocial protectionsocial risksocial services.Дисертація