Міщенко Олена ІванівнаСтежко Світлана Орестівна2023-08-292024-05-092023-08-292018Стежко С.О. Концепція історичного минулого в українській драматургії 1920-1930 років (С.Черкасенко, Л. Старицька-Черняхівська, І. Микитенко, М.Ірчан) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 – українська література / Стежко Світлана Орестівна. - Київ, 2018. - 22 с.УДК 82.02.09https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/4513Дисертаційне дослідження є дослідженням питання формування концепції національного минулого в українській літературі кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. У роботі визначено ознаки національно-міфологічної та критично-риторичної концепцій минулого, їхні типологічні домінанти, провідні естетичні ознаки та художні засоби втілення цих концепцій у драматичних творах Людмили Старицької-Черняхівської, Спиридона Черкасенка, Івана Микитенка, Мирослава Ірчана, п’єсах-агітках. Узагальнено найбільш показові явища й тенденції розвитку концепцій минулого, що відображені у творах українських драматургів, літературно-критичних публікаціях, дискусіях. Наголошено, що в межах риторично-критичної концепції минулого створено позитивний образ майбутнього і негативний образ національного минулого, що призвело до руйнування національно-міфологічної концепції минулого. Простежено закономірності розвитку жанрової системи української драматургії у контексті цих тенденцій, національно маркованих топосів і локусів, сюжетів доль видатних історичних постатей. Проаналізовано мало досліджені агітаційні п’єси (зокрема опубліковані у часопису «Сільський театр»), представлено естетичні ознаки драм Людмили Старицької-Черняхівської («Іван Мазепа», «Петро Дорошенко»), Спиридона Черкасенка («Про що тирса шелестіла», «Северин Наливайко»), Мирослава Ірчана («Родина щіткарів», «Дванадцятка»), Івана Микитенка («Диктатура», «Дівчата нашої країни», «Кадри»). Ключові слова: концепція минулого, драма, п’єса-агітка, темпоритм, топос, локус, персонаж, жанр, жанрова модифікація.uaАвтореферат